50 відтінків сіро-зеленого. Зустрічай Фантазера учебка або ні;)))))

  Всім привіт! З'явився час для розповіді про фантастичні пригоди Фантазера... Якщо хтось не пам'ятає події, ось посилання на першу частину...

https://cardmates.ua/50-vidtinkiv-zelenogo-abo-fantazer-v-krayini-tck-komediya-v-dvoh-diyah

   13.11 пізно вночі я потрапив додому, рідня була задоволена, а я перебував в маленькому ступорі- бо не знав, що чекати далі... На ранок, я швиденько зібрався і помчав в ТЦК, сурми кличуть;))) Події розвивались по вечірньому сценарію, сидиш, чогось чекаєш, а чого саме не кажуть;))) Знову приїхали покупці(рекрутери), поспілкувались, відібрали тих хто підійшов, а я лишився. Знову:

- Автівки не має, до вашого НЦ. Будете чекати у нас чи підете до вечора додому?

- Звичайно, додому...

 Це була якась комедія, я ходю з тими рюкзаками туди-сюди, це при тому, що є історії, що людей в тапках забирали... Дім, мої задоволені. Ввечері приходжу на той час, що призначили чекаю 3+ години і приходить командир. Всі збираємось їдемо в Дніпро... На мої заперечення, що мене в інше місто повинні везти, сказали, що вирішено так.

   Темрява, попереду пригоди і невідомо які саме... Все б було добре, якби не розбиті шляхи... Ми приїхали, темно, трохи прохолодно і сиро, це ж ліс, намети-незламності і ми потрапляємо на "оглядини". Необхідних навичок і спеціалізації я не маю і тому йду до намету, там йде співбесіда. 

   Як на мене, це була сцена із "поганого американського детектива"... Не встиг я увійти, як почався "пресинг" при чому не "добрий і злий поліцейський", а "злий і не зовсім злий";))) Там сидів: лікар, офіцер і ще кілька хлопців за ноутами. 

   -Скарги є?

   - Так, майже не бачу на праве око і травмоване коліно...

   І тут понеслось...

 "О, так Ти будеш снайпером😈 ""А ти не під дією наркотиків? ""Та ви задовбали тут такі грамотні, чого на ВЛК не розповідаєте про свої хвороби?" "Чого не проходив ВЛК 10 років? Ти що туди навпомацки йшов?" Це приблизно, щоб було розуміння, деякі слова я прибрав;))))

   Коли я почав розповідати, що мене направляли в інший НЦ(навчальний центр), бо мені так в повістці було зазначено. Мені сказали, що я їм травлю(м'яко кажучи, фантазую;)). Емоції і відчуття не передати але було дуже неприємно. 

  Одне із запитань лунало так:

-Чи готовий Ти захищати Україну?

-Так, якщо мої здібності зможуть бути корисними.

- А хто ти був в цивільному житті?

-Товарознавець, продавець.

-Оооо, так Ти у нас будеш продавати, так?( Все це лунало зверхньо , з напором. Давали зрозуміти- чувак це "ти" попав)...

 Потім була пропозиція стати сапером- стендапери готували свій номер... Адреналін лупив та ми ж покеристи, нас так просто не вибити;)))) Я трохи поспорився і не знаю, що саме, чи то, що у мене із здоров'ям не дуже чи те, що мене справді повинні були направити в інший НЦ або те, що я сказав що мене повинні забрати із НЦ в ТРО, просто відношення ще не прийшло... Але мене зі словами- "Хай тільки Тебе не заберуть в ТРО, ми Тобі влаштуємо солодке життя... 😈👿☠️" Мене і ще одного хлопця з пошкодженою ногою відправляють додому( тобто в ТЦК)... Видих;)))

  Десь 4+ годин в дорозі і ми в обід в ТЦК. І тут... новина- "Вибачте, ми Вас помилково відправили не в той центр, зараз Вас машина відвезе туди куди треба";)))) Якщо ще зранку ми зупинялись на заправці і трохи перехопили, то тут не до обідів- шлях тепер до Верхнєдніпровська, приблизно 4+ години. 

    Знову співбесіда але якщо в попередній нас "тестували" двоє, тут був головний лікар. 

-Скарги є?

-Так, на око праве майже не бачу...

- Так в документі написано, що придатний...

- Я знаю. Лікарі сказали, що достатньо одного ока;))) Там є висновок лікаря в документах. 

 Лікар передивився і "розчерком пера" відправив мене додому на перекомісію, поставивши резолюцію - "невідповідність рішення ВЛК"... А потім ще одного чоловіка повернув назад, той був в легкому стані алкогольного сп'яніння і папери, що його супроводжували були не оформлені належним чином...

  Шлях додому, пригоди продовжуються, а хепіенду поки не видно;))))) Приблизно в 22" ми потрапило знову в ТЦК, це була п'ятниця.

Я радісний і в одночас стурбований, питаю:

- Я можу йти додому?

- Ні, Ви ночуєте у нас, а завтра , в суботу йдете на перекомісію...

 На мої скарги, що я голодний майже цілий день, мене відвели в їдальню і погодували. Спати довелось в підвалі, на матраці в речах.

  Так завершився ще один день пригод... Продовження в наступному пості;))))