А яка ваша перша робота?

Привіт друзі !

Про перемоги у покері поки не має , що писати бо почалась якась темна смуга з багатою кількістю переїздів але її ми сто відсотків переживемо! На вихідних вирішив відпочити від цих румів і трохи зануритись у спогади! І чомусь у голову прийшли спогади про мої перщі зароблені грощі з друзями

( деяких нажаль вже не має з нами)!

Сам я з Херсона! Як зараз пам'ятаю це було  далеке літо 99 року і було мені на той час 9 рочків! Всі з ким я навчався у школі роз'їзджалися до бабусь у села або у лагері відпочинку! А я їхав до бабусі у інший район свого міста де теж мав багато друзів , бо інших бабусь в мене вже не було , а на лагері у нашої родини не було коштів! Це літо мало бути звичайним для нас - багато річки вдень і ще більше футболу ввечері! Але у цьому році найближчий до нас пляж Лілея ( приблизно кілометр від мого дому) став приватною власністю і зачинився на ремонт і туди нікого не пускали! А нам малим не було змоги куди ходити купатися у спекотне літо і ми вирішили , що з цим треба щось робити!

 До речі цей пляж колись був центральним у нашому місті і мав навіть власну базу відпочинку, виглядав якось так:

Там навіть була велика пристань куди швартувались великі судна з відпочиваючими!

  Але повертаємося до наших спогадів! Ми з друзями пішли і почали підглядати через паркан , що там відбувається , і дійсно там почалося будівництво басейну, багато інших споруд включно з дискотекою! Робота кипіла як у мурашнику , але сторонніх у середину не пускали, бо навіть зробили типу КПП з охороною, але якраз в цей день нам пощастило і на прохідній був якийсь добрий дядько який побачив нас і покликав до себе зрозумівши , що ми хочемо просто покупатися! Сказав , щоб ми почекали годинку поки пройде перевірка якихось шишок і потім він нас впусте поплавати! Ми були в захваті в цього! 

Пройшла годинка , а може й менше і якісь поважні дядьки повиходили, сіли у авто і порозїжджалися у своїх справах! А ми радісно побігли через прохідну купатися! Але наша радість тривала не довго, бо якийсь прораб ( вже не пам'ятаю як його звали)  , щось забув на будівництві і приїхав назад, побачивши нас він був м'яко кажучи не задоволений! Почалося кликання охорони і з'ясування як ми сюди потрапили, а ми як діти були просто перелякані! Але після пояснень , що ми просто хотіли покупатися бо іншого місця поблизу не має, він трохи заспокоївся! І як я потім зрозумів , до нього у голову прийшла геніальна ідея як допомогти нам , і самому підзаробити грошенят! Він нам у двох словах розповів, що йому потрібно помити від пилу керамічну черепицю , яка десь довго лежало на складі і має трохи брудний вигляд, за це ми зможемо ходити на пляж кожного дня , але ясно , що треба більше працювати , а ніж купатися, і як плюс він нам пообіцяв ще дати якусь копійку! На , що ми одразу погодилися, бо все одно вдень нас дуже спекотно, а біля річки краще ніж сидіти вдома! 

Нам сказали приходити з понеділка, якраз мали привезти черепицю! А ми собі уявляли як з такою черепиці змиваємо пилок :

Але коли ми прийшли нас чекало щось накшталт цього: 

І цього було величезна гора , мабуть як двоповерховий будинок, як нам потім пояснили робітники , що цей прораб мав не одне будівництво і на якомусь вони розібрали величезні складські приміщення з такою черепицею, а сюди він хоче її постилити як ному і на цьому гарно нажитися( ось такі бізнес плани були у той час)! Ми були в шоці, вже збиралися йти додому бо замість м'якої ганчірки нам видали металеві щітки! Але вирішили спробувати поробити один день, а там буде , що буде! Працювали ми відповідально ( не рахуючи , що якщо черепиця була ну дуже брудна і заросла мохом ми її  тихенько ламали, бо ламані не треба було мити , а просто відкидати на окрему купу , що сказати діти) , ми її мили і складали гарненько на піддони, намили ми багатенько але у порівнянні із купою немитою це було як крапля у морі! Приїхав наш шеф і йому дуже сподобався результат і він всім дав нам по 5 гривень! Для нас це були величезні гроші, бо на 1 гривню можливо було купити 3 морозива у стаканчику з горішками! І ми зрозуміли, що це тепер наші будні!)) Кожного дня ми ходили на роботу і старанно виконували умови договору , і отримували получку з якої я навіть допомагав бабусі ! нас запримітив дядько який їздив на газоні і привозив матеріал на це будівництво, побачивши що на свій вік ми добре працюємо , запропонував нам раз на тиждень коли ми були вихідні у субботу чи неділю допомагати йому! І так ми отримали ще халтури на вихідні, ця робота була ще важче ніж попередня і полягала в тому , що нас привозили на будівельна звалище десь о 6 ранку і ми серед цього мотлоху мали шукати бут - це такий камінь якщо хто не знає , і він дуже важкий деякі ми носили в трьох;

і складати його на купу , а в обід приїзджав цей дядько і ми грузили йому повний причеп за що отримували  цілих 100грн на 6 чоловік! 

Так пройшло майже півтора місяці поки вже не треба було збиратися додому і готуватися до школи, за цей я міг ввечері собі дозволити купити , що дитяча душа забажає і ще трохи відкласти і купити собі нові штани і квадратні туфлі : 

щось накшталт цього тільки коричневого кольору, зараз дивлюся на це і думаю як я взагалі таке носив! Але після цього літа, я вже працював при будь якій можливості, бо дуже мені сподобалась ця самостійність!

А пляж після реконструкції виглядав якось так: 

Більше гарних світлин нажаль не знайшов, бо буквально за рік чи два власника здвинув якийсь більш крутий господар, і за пляжем взагалі перестали слідкувати і останнє що я пам'ятаю , то він мав ось такий вигляд:

І на нього вже майже ніхто не ходив, а зараз це по факту лінія бойового зіткнення, то я думаю там не має живого місця!

Чекаю на ваші історії як ви починали свій шлях, або може і досі не працюєте!)))

Всім тихого вечора і обійняв!