Блог на жаль не про покер

                Вітаю шановні друзі! На жаль я вилетів зі спілкування на форумі на доволі довгий для мене термін, майже на 10 днів. Причина на жаль сумна. Я довго вагався чи виносити свою біду на загал спільноти, але зважаючи на свій стан і те що Ви мене постійно підтримуєте на форумі вирішив викласти це в блозі.

            Раніше  в одному з дописів я повідомляв, що на війні з росією приймають участь 17 моїх родичів. Це в основному діти рідних і двоюрідних братів і сестер моїх і моєї дружини. Майже третина із них уже мають поранення і контузії, двоє уже звільнені по інвалідності,  а в минулу суботу прийшла звістка про загибель наймолодшого з них, рідного племінника моєї дружини. Мишко (так ми його всі називали) не дожив до 29 років 2 дні, загинув як герой, з автоматом в руках під час мінометного обстрілу при виконанні бойового завдання в Курській області. Залишились батьки-пенсіонери і донька, якій не має ще і 2 років.

        Не хотілось про це говорити, але не можу і змовчати. Сім'я Михайла живе в маленькому селі на Сумщині, батьки отримують одну пенсію на 2-х біля 3 тис.грн. Цивільна дружина ніде не працює. І коли я взяв на себе всю організацію поховання, то зрозумів, що на жаль весь тягар лягає на сім'ю. Держава організовує лише почесну варту і оркестр, місцеві органи влади теж не мають фінансів на ці заходи. Скільки коштують ритуальні послуги навіть в сільській місцевості Ви всі прекрасно розумієте, цифри з пятью нулями. Я зі своєю військовою пенсією не зміг їм допомогти в повному обсязі. Батьки були в шоці. І тут на допомогу прийшли близькі родичі, односельчани. А найбільша допомога прийшла від публікації в соцмережах ситуації яку описала моя донька. Миттєво її пост перепостило більше 100 чоловік і буквально за добу  на картку батька загиблого надійшли необхідні кошти. Присилали кошти люди які навіть не знали нашого Михайла. Племінник був похований на належному рівні. На похороні було все село і жителі сусідніх сіл. 

         Чому я на цьому акцентував вашу увагу. Мене самого вразило як в скрутні часи наші люди допомагають один одному, підтримують. Приходили бабусі які отримають мінімальну пенсію і приносили останні копійки і продукти. В той же час держава питання поховання героїв які загинули захищаючи нашу Батьківщину кинула напризволяще. Так, кажуть що ці витрати з часом будуть компенсовані, але що робити малозабезпеченим батькам в таких ситуаціях ніхто не думає.

      Друзі, можливо я відволік Вас від свої нагальних проблем, але я виклав те що мені наболіло. Дуже боляче коли батькам приходиться хоронити своїх дітей до того ж в таких умовах. Мені як професійному військовому дуже боляче що я не можу нічого вдіяти і принести користь, але в 70 років жоден воєнкомат не має права призвати до лав ЗСУ навіть в добровільному порядку.

    Всім бажаю нікому і ніколи не попадати в такі ситуації. Бережіть себе і своїх рідних.

    Слава Героям, які поклали своє життя і вічна їм пам'ять!