Блог лютого русофоба, або ROI - 20%)

Усім привіт! Мене звати Юрій Нестеренко, я киянин, і мені 50 років. Зразу маю попередити, що я хворий, у мене ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) і я лікуюся) Так шо, цей блог, частина моєї терапії)))

Шо я роблю у покерній спільноті? Ну, у мене був апстрік у 2014-ому, чисто повезло (насправді ні, бо я багато працював над грою і займався з тренерами) і я двічі поспіль побив французьку галявину на FPS, в Монако (як раз 10 років тому, передаю частину аури Кості Джоку, там) та Каннах.

Зараз таке враження що це було у минулому житті))) Загалом, я спеціалізуюся на оффлайні, помічаю ті телзи, які ніхто не бачить чи не звертає уваги. Так я виграв майже 1/4 мільйона євро, без ніяких реентрі та дележок (150к у Монако + 92к у Каннах)

Потім була анексія Криму, війна на сході, яку я не зразу зрозумів, було важке розлучення з дружиною і вивоз неповнолітньої старшої доньки з Севастополя до Києва у 2021-ому році. Так наша родина, розділилася 50/50. Дружина (вона з Севастополя) з молодшою донькою лишилася в окупації, цілком свідомо, я з старшою повернулися додому у Київ.

Ще важливий момент. З 2004-ого по 2019-ий я працював у Казахстані. Звідси і нік Pavlodar, під яким я граю на старзах з 2009-ого.

Тепер про війну. Я не можу сказати, що я супер патріот, який у перший день пішов до ТЦК, хоча це модно зараз. Перша моя думка 24.02 була, що треба рятувати донечку. Особливо, коли у кількох км від тебе йдуть бої та прилітають гради. Я живу на Виноградорі, Подільській р-н. Тому вже на початку березня я намагався вивезти доньку у Чехію, де були друзі. Але нас завернули на кордоні. Саму доньку, я не ризикнув відпустити та й вона не хотіла їхати. Тож ми жили у Червонограді два місяці, а потім повернулися у Київ. Потім була повістка і я не міг не піти. Мені потрібен був час, щоб привести всі справи та активи до ладу, переоформити на доньку, завершити все розпочате на цьому світі, бо війна і ментально, я був готовий, що можу загинути. Але це моя війна, ми стільки пройшли і втратили, вибираючись з окупованого Криму, що не битися я не міг. Ці російські потвори наздогнали нас і у Києві(((

Отже, потрапив я у 95-ту ОДШБр. З 1 грудня 22-ого до евакуації 3 лютого 23-ого воював під Кремінною, в цьому проклятому лісі. Бачив то пекло своїми очима, виносив своїх загиблих друзів і стояв в обороні, знаю що таке пізд@різ (Боже, я і слів таких не знав, ще пару років тому)...

Це скрін з мого фб, кому цікаво, вєлкам)))

Отже, про ПТСР, що це таке і як це лікується, розкажу про свою історію.

Квітень 23-ого, Дніпропетровська обл., селище Межова. Після зимових штурмів Кремінної, всіх легко поранених з 95-ої відправили на ВЛК, яке ми там недалеко проходили. Одного гарного дня, у неділю ми з побратимами пішли пообідати у місцевий фаст-фуд (бо армійська кухня, це ще те задоволення). Непогане місце, де швидко і смачно можна було перекусити. Я взагалі був у них постійним клієнтом. Заходимо ми, дивимось що замовити і тут раптом чуємо, грає якийсь руснявий репчик. Кажемо, це шо таке, шо за під@рський плейлист? Вимкніть, будь ласка! Чуємо відповідь від гарненької дівчини:

- А нам нравітся!

Тоді мій побратим, вириває колонку з під стелі і з усієї дурі трощить її об вітрину. Бите скло навкруги, крики, погрози викликати поліцію, яка за 50 м від цього ганделика. Ну, ми посміялися, сказали викликайте кого хочете, нагадали про Закон про заборону російської попси у громадських місцях і пішли собі. А їсти ж хочеться! А там, трохи далі був магазинчик м'ясний, вирішили там закупатися. Салтівський чи ще якійсь, вже не пам'ятаю. Хоча ми всі тверезі були. Заходимо і щось там провадчиня буркнула, тіпа "захистнички" презирливо, а потім "я вас не просила меня защіщать!" Тоді я подивився їй в очі і сказав, що у неї є 2 хвилини, щоб зачинити свій магазин, інакше я закидаю його гранатами. Через хвилину вона вже на вулиці зачиняла білі жалюзі. І викликала поліцію. Я лишився чекати поліцію (щось вони довго їхали), а побратим пішов у автомагазин навпроти, купив червону фарбу і ми розмалювали цей магазин надписами "русня" та іншими поганими словами. Приїхала поліція, ми пояснили що сталося і спокійно розійшлися. А той магазин, ще місяць не відкривався.

Боже, я аж не вірю, що написав це, бо будь яка адекватна людина, якщо прочитає, то скаже: "Боооже, яке кончене, таких же треба ізолювати від нормального громадянського суспільства" І я не буду навіть сперечатися. Бо це ПТСР! Ти ніби то здоровий, але ти хворий. Я міг підійти до підлітків у кафешки у Межовій цій, які голосно на мою думку розмовляли матами і сказати:

- Ви так гарно під@арською розмовляєте! Ви з рашки приїхали?

І дивився на них, як вони тремтячими голосами відповідали: Нет, ми местніе. Я казав, що сумно і сідав на своє місце. 

З січня 24-ого, як мене перевели до Київського ОТЦК, я хожу до психолога. Спочатку щотижня, зараз раз на два тижня. Бо вона каже, що мені легше. Вона каже, що ПТСР, це нормально. Що в США, у В'єтнамі на війні загинуло 50к військових і ще 50к військових з В'єтнаму, загинули вже дома у США у перший рік після повернення. Від ПТСР((( Це відбувається тому, що знецінюється власне життя та життя оточуючих, від загостреного відчуття справедливості. Вона каже, що якщо я лишився живий, то це значить, що я ще щось не зробив у цьому світі. Тому я шукаю нові сенси життя. У тому числі у своєму улюбленому хоббі, у покері.

Отже, для чого я все пишу, якщо я раптом Вас образив, чи написав різкий комент, то не тому, шо я хамло якесь, просто мені все ще важко стримуватися. Але я стараюся! Стараюся бути ввічливим коли мені кажуть "не можна у покерний клуб у військовій формі", коли бачу підлітків та й будь кого, хто співає чи слухає російський репчик чи шансон, я вже не підхожу і не роблю зауваження. Але дивлюся на них так, що вони самі замовкають. І я їм вдячний!

А ще, мені дуже допомагає практика дихання. 4 сек. - вдох, 8 сек - затримання повітря, 10 сек - видох. І так 3 рази роблю, коли читаю про казіно на форумі чи покербет)))

Всім бажаю добра, виграти свої трофеї у покері та здоров'я! А собі, третьої "піки" десь на ЕПТ, після війни, бо кажуть, що Покерні боги, люблять трійцю!

P.S. Прийшла відповідь з міністерства молоді та спорту про тих "спортсменів та тренерів" збірної України з покеру, які не повернулися з за кордону. Дочекаюся, щоб всі повернулися з Монако і напишу пост. Федерації гарячий повітряний поцілунок!)))