Час писати нову історію: збірна України і її шлях до Мундіалю

Всім привіт! Як ви тут? 

Давно не писав.. але здається, саме зараз найкращий момент повернутись "зі своїм" футболом.

Збірна України підходить до вирішальних матчів відбору на чемпіонат світу.. попереду Франція та Ісландія. Дві гри, які визначать, чи продовжимо ми шлях до чемпіонату світу, чи знову залишимось серед тих, хто “був близько”.

Тема відбору, а особливо плей-офф кваліфікації - для нас то особливо болюча тема..

Ми ніби вічно ходимо по цьому колу: надія, нерви, матчі життя і знову оце “трішки не вистачило”.

І кожен раз здається, що ось тепер уже точно маємо вийти, бо і тренер перспективний(але це не точно), і футболісти викликаються з європейських чемпіонатів, і мотивація має бути максимальна.. але завжди щось йде не так.

🧐 перш ніж говорити що станеться цього разу, давайте повернемось назад — згадаємо, як збірна була за крок до мундіалю, але..

Такі моменти в нашій історії траплялись не раз. І щоразу — по-своєму боляче, нажаль. 

2001: Німеччина - холод і розчарування

Команда Лобановського, пік “динамівського” покоління. Після 1:1 з Німеччиною на Олімпійському здавалось, що історія в наших руках. Але в Дортмунді все розсипалось за 20 хвилин. 

Лужний, Шевченко, Ребров - золоте покоління, але у Німеччини були свої легенди - Олівер Канн та Баллак.

2009: гіркий епізод у Греції

Перший матч 0:0 у Афінах. У Донецьку - повний стадіон, шалена підтримка.. але поразка 0:1.

Це був момент, коли всі стояли мовчки. Усі розуміли, що команда Блохіна мала шанси, але не вийшло. І знову “майже”. Знову поруч, але не там. Мілевський, Алієв, Шевченко, Ярмоленко, Ракицький, П'ятов - ото банда була..

2013: Париж, який болить досі

Мабуть, найемоційніший відбір. Після 2:0 у Києві знову здавалося, що казка близько..

У Парижі було важко навіть дихати - швидкий гол, вилучення Хачеріді, і все покотилось не туди. 0:3 і виліт.

2021. Петраков і трагедія одного капітана

Останній реальний шанс потрапити на чемпіонат світу. Після Євро-2020 (де ми дійшли до чвертьфіналу) команда виглядала зріло і сформовано.. зацініть самі стартовий склад на фінал проти Вельсу: Бущан – Караваєв, Забарний, Матвієнко, Миколенко – Степаненко, Маліновський, Зінченко – Ярмоленко, Яремчук, Циганков.

У плей-оф пройшли Шотландію, але у фіналі в Кардіффі - прикрий автогол Ярмоленка, нереалізовані моменти, і знову “один крок”.

2025: новий виклик

Хочеться вірити, що це не буде ще один запис у список “майже”.  

Маємо нове покоління: Трубін, Забарний, Судаков, Ярмолюк, Гуцуляк, Ванат — хлопці, для яких ті історії з Дортмунда чи Парижа — це вже архів. Вони не пам’ятають, як боліло тоді. Але можуть написати щось нове — своє, але більш приємне :) Ну а щоб хлопці не сильно розслаблялися - в команді є такі досвідчені леви як Маліновський та Яремчук, а ще Матвієнко, Миколенко, Караваєв та Циганков у заявці й готові допомагати своїм досвідом.

Але для початку, треба посісти хоча б друге місце в групі.

Які налаштування у вас, як ви сприймаєте це покоління гравців збірної.. здатні пошуміти на полях Америки? Чи нема сенсу навіть старатися, якщо будем там відвертими "пасажирами"..

п.с. хотів написати прогноз чи ставки на майбутні матчі, але зловив трішки ностальгії і пост пішов не туди..тож з прогнозами можливо ближче до першої гри, яка відбудеться у четвер в Парижі, о 21:45 за Києвом. 16 листопада гра в Варшаві проти Ісландії.