Чемпіонат світу з футболу який я запам'ятав!!!

Вітаю усю гемблінгову спільноту!!!

Почитавши ваші блоги, якось і самому згадалося.

А саме той перший чемпіонат світу з футболу, який мені запам'ятався!!!

Саме так. Це ЧС в Італії в далекому 1990 році.

Чому він запам'ятався, а не наприклад 1986 року, коли як кажуть, була найсильніша збірна колишнього срср і якби не судівство, то можливо тріумфатори були другі.

Бо у 1986 році мені було 11 років, я вже більше трьох років займався у секції футболу, але трансляцій майже не було, а ті що були - проходили уночі, а хто дозволить підлітку чекати і дивитися, та майже ніхто,  і це не батьки. Бо мене відправлено  до літнього  піонерського табору на Азовьке море. Тому той чемпіонат пройшов повз мою увагу.

Чемпіонат був у Мексиці, то є зараз з чим порівняти і  з трансляціями усе зрозуміло.

А от ЧС-1990 року я добре запам'ятав, бо подивився майже усі трансляціЇ, окрім фіналу, але то окрема історія. про яку теж згадаю.

Школа на паузі!!! Канікули!!!

Але...

Тренер з футболу збирає до купи усіх, хто не встиг роз'їхатися до таборів, бабусь і дідусів. 

Назбирав він нас 13 чоловік. Состав як кажуть - товаропасажирський, з основи половина, усі інші з глибокого запасу, з тих про яких кажуть " Поле бачу, м'яч держу і на ..

У Марганці проходить турнір юніорів і ми поїхали туди. Оскільки це радянські часи, то повинно було їхати два повноціних состави. Чому згадую, бо завдяки неповному составу в нас підвищенні добові за кожний день турніру, а тривав він майже два тижні. Пам'ятаю, що привіз близько 100 радянських карбованців, це були доволі непоганні гроші, а тим більше для непрацюючого юнака.

Пам'ятаю, що в турнірі приймало участь 12 команд. Жили ми усі в одному інтернаті, з якого дітей вивезли на відпочинок до літніх таборів. 

Я пам'ятую кожний матч того турніру і рахунок, і хто грав, і хто забивав у тих іграх.

Зранку тренування, вдень гра (через день), ввечері ще одне тренування, а потім дозвілля.

Але це дозвілля регламентоване, або ти у кімнаті або...

ідеш дивитися ЧС з футболу у актовий зал.

Шкільний актовий зал у який набиваються понад 100, а то і більше галасливих юнаків і ще чоловік тридцять з тренерських штабів. у нашої команди наприклад тільки два тренери, а в інших командах  тренери, лікар і навіть масажист. У актовому залі нема нічого на що присісти, усі сідають просто на підлогу, все прибрано на літо, але є головне - кольровий телевізор.

Я пам'ятаю матч відкриття Аргентина -Камерун і той неймовірний переможний гол Франсуа Омам-Біїк

Це був стрибок, після якого актовий зал просто взірвався!!! Не тому що ми вболівали за Камерун, чи проти Аргентини!!! Це був  стрибок футбольного Майкла Джордана!!!

Ви представте собі, який галас стоїть, обіймаєш першого хто потрапляє і це не завжди гравець твоєї команди, це міг бути представник команди суперника з яким ти вже зарубався на полі чи ще тільки предстоїть. Це було єднання футбольної спільноти конкретно одного юнацького турніру.

Я пам'ятаю розпач і тишу яка стояла після матчу СРСР-Румунія і  як ми всі кричали:

- Суддя 3,14дараз!!!

Після епізоду у матчі Аргентина - СРСР:

де Марадона знову увімкнув Руку Господа.

Я пам'ятаю, як ми стрибали від радощів після кожного голу у ворота сенсацій чемпіонату - Камеруну.

І звичайно наш розпач, коли ми по закінченню взнали результат іншого матчу, який йшов одночасно.

І розуміння того, що команда не проходить далі.

Так для поясненя, потрібна була перемога у нашому матчі і перемога будь кого у іншому, а там нічия, яка влаштовувала обидві команди. Як кажуть був договірняк.

А потім закінчився наш юніорський турнір і ми роз'їхалимся по рідним містам нашої України.

І через день я і ще декілька гравці вже були у трудовому таборі, де не було тренуваннь, а тільки ранкова зарядка, похід у поля на збирання овочів, сапання грядок  і тільки ввечері футбол з місцевою сільскою командою.

А потім знову футбол по телевізору у кімнаті викладача фізики. Це  було вже інше, тут  був просто футбол без галасу, бо навкруг вже всі інші відпочивали. Я дуже вболівав за збірну Італії, а саме за відкриття того чемпіонату Тото Скіллачі. Зірка яка спалахнула і згасла.

Драматичні півфінали, де все вирішувалося у серії пенальті.

І ось фінал: ФРН - Аргентина, який не судилося подивитися, бо напередодні чи точніше напередночі я був пійманий у кімнаті дівчат і таке було в мене покарання, заборона на перегляд.

Чемпіоном стала збірна ФРН, яка забила единий гол з пенальті.

Фінал я подивився через доволі багато років!!! І вже звичайно не отримав тих емоцій, які міг отримати під час пергляду прямої трансляції.

Саме цей Чемпіонат світу з футболу  мені запам'ятався на все життя!!!

Дякую за увагу!!!

З повагою!!! Chak Krym!!!