Чи боїшся ти темряви? Смертельна гра...

Цікаво чи всі пам'ятають такий серіал, що йшов на початку 2000них по українському телебаченні "Чи боїшся ти темряви?"

За задумом, раз на тиждень в таємному місці в лісі біля багаття зустрічається група підлітків, які називають себе «Товариством опівнічників». Вони всі ходять до різних шкіл і не є близькими друзями один для одного. Один із них розповідає іншим якусь страшну історію. Іноді в коло приводять новачків. Кожен, перш ніж почати розповідь, говорить «З дозволу «Товариства опівнічників» я назву цю історію...», потім бере невеликий мішечок і виймає з нього жменьку цукру, яку жбурляє в багаття. Багаття від цього, ясна річ, яскраво спалахує, а на його тлі з'являється назва історії (сам оповідач в цей момент зачитує її вголос).

Так от сьогодні цим оповідачем буду я, і з вашого дозволу розкажу історію під назвою: "Смертельна Гра"

Це була ніч на окраїні приморсього містечка, де вітер вив у димарі, а тіні обгортали кожен куток. У відому покерну залу зібралися гравці з усіх куточків світу. Світло ліхтарів перегукувалось відблисками по картах, а курортна музика ніби заплуталася в часі.

Однак серед цієї атмосфери було щось непокірне, як натягнута струна, що несла відверту загрозу. Хто б не переміг у цій грі, він вже виграв... або програв своє життя. По мірі того, як картки роздавалися, душі гравців були відкриті, мов книги. Ставки росли, а між людьми пересікались погляди, що могли заморозити кров. Кожен рух, кожен подих, будь-який вираз обличчя — все вказувало на напружену боротьбу. Тільки один гравець залишався безмовним, з вічною саркастичною посмішкою на обличчі.

Він здавалося, не мав жодних емоцій. Карти грали за нього, як маріонетки на нитках. І коли прийшов час оголосити переможця, виявилося, що він... не мав імені. Раптово почувся шалений гуркіт. Двері в залі закрилися і перед присутніми стали чорні силуети.

Вони були представниками темних справ, викликаними грошима і грошима лише. Гравці були заморожені в страху.

"Це була не просто гра," — прозвучала їхня холодна мовчазна фраза.

"Це був тест на те, наскільки ви вільні у своїх виборах. Тепер ваші долі належать нам."

І тіні, що почали розростатись і обгортати зал, пожираючи все живе, зіпсували найзатишніші мрії про перемогу простих учасників турніру, що опинилися не в тому місці і не в той час.

Ось така історія, хто дочитав - завітайте в п'ятницю на нашу хомку і з Вами точно все буде гаразд!