«Гедз-ап». Іван LuckyDreamer Боженко

​

Анатолій Kombo Droevich: Вітаю, Іване, в щотижневій рубриці Cardmates «Гедз-ап». Трохи пограємо «з відкритими картами» 😊?

Іван LuckyDreamer: Привіт. Дякую за запрошення. Добре, питай.

KD: - На мою думку покер – це все таки «про одиночне плавання». Як письменник, як скульптор, як психолог – тобто є я і є результат моєї праці і мого таланту. І є (певною мірою) винагорода, дохід. Як вважаєш – при серйозному підході покерист – це професія? От досі є така штука, як трудова книжка. Згоден з таким записом у твоїй - «покерист»? І якщо така книжка в тебе є – який запис у ній останній?

LuckyDreamer: - Якщо ми говоримо про професійний підхід до покеру, то я б сказав, що це не професія, а частина спорту, як футболіст. Як і в будь-якій професії, якщо ти хочеш чогось досягти - потрібно «пахати». У покері, також, потрібно багато працювати і працювати постійно, але ми, покеристи, перебуваємо в безперервній боротьбі один з одним і в приголомшливому, довгому і виснажливому забігу за перемогою.

Колись у мене була трудова книжка і навіть із досвідом роботи. Я  її залишив на останньому місці роботи і знав, що більше ніколи до неї не повернуся. Але, мені було б приємно, якщо б в ній було записано покерист)

KD: - Кажуть, що до покеру в кожного покериста теж було якесь життя 😄 Були в твоєму довгі захоплення іншою комп’ютерною грою? Легше гравцю, який прийшов у покер з Dota чи Counter-Strike, одночасно приймати рішення на кількох/багатьох столах чи не має значення? Важлива «комп’ютерна реакція»?

LuckyDreamer: - Я думаю, що багато хто пам'ятає таку гру як Lineage2. Величезна частина мого дитинства пройшла в цій грі. Я навіть за допомогою її навчився нормально писати. Раніше це vugl9dalo decb tak і завдяки "задродству" в цю гру, я опанував мистецтво «сліпого» набору і швидкого друку.

У мене був свій комп'ютер вдома, але сходити в клуб на ніч із друзями було святе діло) Після чого мене знайомий заманив у CS 1.6 і я почав грати на професійному рівні, у нас була команда, навіть свій комп'ютерний клуб, де ми приїжджали на "лан" і тренувалися перед чемпіонатами. Круті були часи.

А потім ще в доту почав грати, хоча завжди "хейтив" цю гру. Та я й зараз у неї граю іноді.

Так вийшло, що все своє життя я проводив ночами за комп'ютером, тому для мене звична справа, завантажувати довгі, нічні сесії.

KD: Але кожна покерна сесія має свій фініш. Бо зрідка треба спати) Буває, що у ві сні «докручуєш» роздачі? Або придумуєш мув?  Дограє мозок вночі «в покер» чи таки навчився відключати?

LuckyDreamer: - О, для мене це велика проблема, якщо можна назвати це проблемою) Здебільшого я дуже довго засинаю після сесій, у мене немає такого, що я лягаю в ліжко і заснув. До другої години я буду охолоджувати свій мозок, щоб він трохи рубильник перемкнув.

Після насичених, особливо довгих сесій, буває, що роздачі просто не хочуть виходити з голови. Особливо, коли зіграв погано роздачу в дорогому дипрані і розумієш, що припустився дорогої помилки, коли можна було зіграти краще.

Ну а якщо щось «смачненьке» занести, то краще взагалі вже не лягати)

KD: - Ти – стрімер з пристойною дистанцією. «Слизька», але цікава для читачів тема про доходи стрімера. Розумію, що не хочеться конкретно про свої відповідати. Але може, як профі - ти міг би щось змалювати, близьке до реальності? До прикладу: "Я думаю, що якщо у покерного стрімера аудиторія 75К глядачів - його дохід міг би бути десь в рамках хх-хх$"?

LuckyDreamer: - Якщо ти хочеш заробляти від стрімів, то це явно не про покер. І тимпаче – не про український покер. Максимум, це гроші від реклами, але це не ті гроші, за які ти можеш покращити своє життя)

Якщо маєш мету заробляти великі гроші - тобі потрібні донати. В покері їх немає, якось дивно донатити людині, котра сама турнір за 100$ грає.

Це ніша різних ігр, хайпу, irl в тд, але, потрібен великий онлайн, бути в топі. І спершу вкласти в свій розвиток багато грошей.

І не факт, що в тебе «залетить».

Ну і чим більше ти фрік, то і більше в тебе шансів буде)

KD: - По цій же діяльності цікавить таке – чи формується за певний час у стрімера «залежність від аудиторії?» Тобто якщо прибрати стрімерство з життя - на 2 місяці тотал наприклад – буде вакуум, недобір чогось в емоціях, чи - без різниці, живу і - норм?

LuckyDreamer: - Знаєш, раніше я працював у гемблінгу і коли я пішов з офісу, я «видихнув». Яким же я себе вільним відчував від усіх цих чатів, листувань, пояснень, суперечок, вигорянь.

Коли я вирішив стрімити, я навіть і не думав, що не просто це все повернеться до мене, а ще й у десятикратному множенні. Перші місяці я просто горів від напливу від запитань, які для мене є базовими і банальними і мені було важко сприймати, що люди взагалі таке запитувати можуть.

Хороший покерист повинен мати сталеву ментальну частину, а якщо ти ще й стример, тоді краще мати ще запасну)) Після перших місяців я б із радістю викинув свій телефон, щоб мене ніхто не чіпав і більше не писав). А зараз, я навіть не уявляю як бути без своєї аудиторії, ми велика сім'я. Щодня мені надходять повідомлення, запити, прохання. Найважливіше - це зворотний зв'язок. Лайки, репости, коментарі. Це дуже мотивує тебе робити ще більше і ти хоча б починаєш бачити, що ти зробив все правильно і йдеш правильним шляхом.

KD: - Що думаєш про гру від Фонду? Якщо на порозі прийняття рішення про вступ (наприклад) – що на першому місці – зниження ризику «провалитись з рівнем звичного життя (при можливому затяжному стріку) або навчання, ріст по лімітах або закрите ком’юніті, клуб-команда однодумців або ще щось? Взагалі, після вступу до Фонду може бути думка «Я був один, а тепер я в команді»?

LuckyDreamer: - Тут більше питання про те, на якій стадії ти перебуваєш. Якщо ти новачок, я б обов'язково радив іти у фонд. Фонд дасть тобі нереально швидкий буст за скілом і зростання за лімітами. Якщо ти сформований гравець, з банкролом і досвідом - я б більше розглядав самостійну роботу в програмах і підключав хорошого тренера на пару лімітів вище твоїх.

Тут ще питання про дистанцію. Для мене, наприклад, не проблема її набивати, оскільки в середньому я граю 15 столів одночасно і бувають місяці, де я відіграю по 800 турнірів на місяць.

У середньому, фонди просять награвати 300 турнірів на місяць. Якщо ти будеш працювати на звичайній роботі, у тебе банально не вистачить часу на відіграш дистанції та навчання. Ти просто «вигориш».

KD: - Давай трохи про те, що навколо нас. Зараз в українському спортивному покері відбуваються якісь події, суть яких не зовсім зрозуміла. Я про підозри БЕБ щодо Президента Всеукраїнської федерації спортивного покеру Сергія Єфіменка, шуму навколо повального закриття клубів у кількох містах. Що думаєш з цього приводу – що відбувається?

LuckyDreamer: - Клуби завжди закривалися і відкривалися, оскільки у нас не встановлена до кінця коректна система, на жаль.  Щодо цієї ситуації, що відбувається. Та все гаразд, і все буде добре.

KD: - іншими словами – без коментарів на цю тему) Ну, добре. А як би пройшов твій перший день після повідомлення, що онлайн-покеру більше не існує?

LuckyDreamer: - Я думаю, що це практично неможливо, на межі фантастики. Але, якщо пофантазувати, то в перший же момент я собі поставив запитання: що робити далі, Іване?

Сів би складати план дій і міркувати куди рухатися далі)

KD: - Чи були в тебе моменти, коли смартфона немає під рукою скажімо - три дні? Хтось із інфлюєнсерів чи блогерів розказував, що на кілька днів міняв свій телефон на кнопочну Nokia – враження незабутні. Не пробував?

LuckyDreamer: - На жаль, ми живемо в такому світі, що технології - невід'ємна частина нашого життя. Але в мене були такі моменти, коли вибираєшся на природу і залишаєш телефон удома, щоб ніхто тобі не писав і не чіпав. Напевно, це найкращі дні мого життя. я б усім радив, хоч іноді робити подібний ретрит. Навіть якщо він принесе вам фінаносові втрати, зате додасть ментального життя, а його за гроші не купити)

KD: - Чи були думки про зміну локації (не пов’язані з війною, хоча не пов’язувати важко)? Чорногорія, Тайланд, Австрія? Взагалі, покерист – космополіт (громадянин планети Земля) чи патріот (граю у футбол тільки за свій двір)?

LuckyDreamer: - Так, перед війною я був близький до того, щоб переїхати жити в інший часовий пояс і стати "нормальною" людиною, жити вдень, спати вночі. Але я розумів, що мені завжди буде хотітися повернутися додому, та й не впевнений, що бути "нормальною" людиною - це для мене.

То круто - на кілька місяців або пів року-рік вибиратися в різні країни, подорожувати світом, але не залишатися на одному місці назавжди.

Сподіваюся, що вже скоро перемога буде за нами і всі ми зможемо знову подорожувати.

KD: - Іване, у фіналі розмови маю одне прохання, однакове для всіх гостей.
Продовж/закінчи будь ласка фразу «Якщо я не граю в покер – я…