Hello legends, або як я вперше сходив в гості до Легенд і зайняв четверте місце.

 Вигравши статусний турнір Експертів, я отримав змогу зіграти з Легендами Cardmates в минулу п'ятницю.

Фріроли від Cardmates - це чудова можливість пограти в покер і отримати купу позитивних емоцій.

І ось в п'ятницю взявши торт, печеньки і кока-колу, я вирушив до Легенд.

На передодні фрірола отримав пораду від знайомого з нашої спільноти, і цю фразу не один раз прокручував в голові перед грою.

З багатьма спортсменами в цьому статусі доводилось пересікатися в різних турнірах - фріролах стрімерів та фріролах для усіх статусів КМ.

Як виявилося навіть мав нотси на багатьох легенд.

Сказати що якось морально готувався до такої події - ні, але мене турбува один спортсмен про якого ходять легенди серед Легенд.

Згадавши один з його коментарів під чиїмось блогом - Думаєш тебе це врятує від моїх олл-інів?, - подумав що краще всього буде зустрітися з ним хочаб в топ 4, щоб не потрапити під каток блефів і олл-інів.

Думаю ви здогадалися про кого йдеться 😁

Але сталося не так як гадалося, і Дусю посадили в позиції на мене.

Склад стола був такий...

На першому рівні блайндів при стеку понад 140 BB я почувався досить впевнено.

Одночасно, одним оком спостерігав за подіями сусіднього стола, де грали п'ять макс, так як два спортсмена були відсутні.

​

Один із ключових моментів який сформував достойний стек, стався досить швидко.

Отримавши кишенькові дами, сет на флопі і фулхаус на рівері дозволило забрати солідний банк у 155 ВВ.

Завдяки цій роздачі я на певний час навіть очолив турнірну таблицю.

Покер - це не тільки великі виграші, а й постійний тиск.

Були моменти, коли доводилося грати обережно з руками на кшталт KQ або KJ, коли в роздачу включався Дуся зі своїми слонячими трібетами.

Концентрація і витримка - єдине правильне налаштування в такій ситуації.

В одній із роздач мої кишенькові сімки 77 не встояли проти тиска суперників, і я зафолдив на олл-ін в 20 ВВ, розраховуючи що рендж спортсменів набагато сильніше ніж очікувалося. 

Нотси про гру опонентів додавалися.

За сусіднім столом майбутні суперники фінального стола продовжували нарощувати стекі.

Найяскравіша частина турніру почалася, коли мені здали пару валетів...

Рейз, ре-рейз, олл-ін..

Дуже складне рішення прийшлось приймати в той момент...

Колити ставку в 27 ВВ це одне, але Бест влупив всі свої 48 ВВ.

В вже був на межі викинути вальтів в пас, але згадавши його попередні олл-іни з А8о, вирішив що скільки того покерного життя щоб не кинути монетку одразу проти двох спортсменів.

Аби я викинув валетів, то мабуть відкусив би собі голову після того як побачив борд.

Відчуття були неперевершені - від того що не "очконув", і це принесло неабияке задоволення і міцний стек.

Впевненість що буде гарна фіналка вже літала в повітрі.

І ось вже через годину ми сиділи за фінальним столом.

Королів проплачувати не хотіли, всі грали дуже обережно😐

Не піддався я і на тиск нашого стрімера, бо лінія ставок від нього була дуже підозріла.

Тим самим скористатися і Драгон проти мене, викривши мій блеф на рівері🫣

Так ми потихеньку добралися до ІТМ.

Стекі були приблизно однакові, і треба було підлаштовуватися під нові реалії стола.

Блайнди зїдали фішки..

Карта не йшла, прийшлося чекати зручного момента 

Єдиний висновок який я зробив після турніру - треба вчасно зупинити своє бажання збільшити стек за рахунок тиску і блефів.

Вилітав я на четвертому місці, чим був і задоволений і трішки засмучений. 

Бажаю усім відчути смак перемоги, завітати до Легенд, і там випробувати свою вдачу.

Хай щастить за столами!

Перемог і натхнення 💙💛