Хвилинка мотивації для кожного з вас.

 Вітаю.

 Сьогодні хочу почати з однієї історії, яка трапилася у моєму житті ,в студентські роки, я проживав у гуртожитку і звісно ми часто зависали з друзями по вечорах, які плавно переходили у довгі, безсонні ночі з випивкою, веселощами та купою пригод.

  Одного разу такий вечір закінчився не дуже вдало, як на мене, я перебрав зайвого і на ранок мені було дуже погано, я тупо провалявся весь день у ліжку, все б нічого, але наступного дня ми з групою мали йти закривати бігунки(хто не знає, це коли в університеті ви не здаєте якийсь предмет на сесії з тих чи інших причин, вам виписують бігунок і у вас є якийсь час щоб його закрити або вас виганяють з університету) ,так от,  мені було настільки погано, що я вирішив цього дня не йти з групою, адже з попередніх років я знав, що зазвичай спроб здати бігунок вистачає і я подумав, що нічого страшного не станеться якщо і сьогодні я проваляюсь у ліжку.

  На годиннику було десь 14-00, я все так і лежав на своєму ліжку час від часу встаючи попиваючи воду і проклинаючи себе за те, що змішав горілку з вином у той вечір,тут я чую стук у свою кімнату, на порозі стояло двоє моїх друзів-одногрупників і з схильваними обличчями вони сказали мені наступне: "Хеей, сьогодні були в універі і всі хто були змогли закрити бігунок, але є погані новини, тим кого не було, а це ти і ще двоє чоловік дуже не пощастило і викладач сказав, що якщо вони не ходять до мене для перездачі, то і я покажу їм урок на все життя і більше не дам можливості закрити мій предмет", я вислухав цю новину і перший раз за весь період навчання я зрозумів, що мені грозить виліт з університету, а на той період це було дійсно страшною штукою, адже що для мене, що для батьків це було б шоком, тож я довго не думаючи схопив свою розрахункову роботу, з якою я програвся добрих два тижні а у кінці результат не зійшовся, але ж роботи було пророблено чимало і часу переробляти її уже не було, та й що мені вже втрачати якщо таке заявили, швидко одівся і побіг до універу.

  Прибігши у корпус,де йшла пара у мого викладача, я зарвався до кабінету і сказав, що мені кров з носа потрібно здати йому предмет, він трошки з подивом на мене поглянув але сказав, ну добре, що ти для цього зробив, я показав свою роботу, розказав як і що я робив,там було добрих листів 10 розрахунків, але кажу вкінці не зійшлося з числом якие має вийти, він проглянув все що у мене там було, похитав головою і сказав наступне:"Я дійсно бачу, що ти старався", потім ми ще поговорили хвилин 15 по роботі, викладач остаточно впевнився, що я дійсно розбираюся в розрахунковій, далі він вказав на мою помилку, а як ви пам'ятаєте у мене в голові слова, що шансів здати у мене уже не буде і тут він каже: "Ну що ж, вітаю, я закрию тобі предмет, давай бігунок на підпис", в той час я відчув таке полегшення і піднесення, що важко виразити словами, адже ще 20 хв тому мені донесли інформацію,що мене практично вигнали з університету, швидко віддавши підписаний закритий бігунок у деканат з відчуттям свободи я повернувся назад до гуртожитку, щоб повідомити друзям, що і я закрив бігунок. І що ви думаєте, розповідаю я їм, що бігунок закритий і по їх виразах облич я бачу що щось не так, вислухавши мене вони з подивом сказали, що просто хотіли мене підколоти і це був жарт, що ні вони і ніхто з групи так і не здали бігунок (щоб ви розуміли ми ходили на перездачу вже пару разів до цього,але нам не закривали), ну і звісно ніхто не казав, що шансів здати уже не буде. Я звісно спочатку розізлився а потім навпаки розсміявся, адже тепер то по факту у мене повністю закрита сесія і чудовий настрій а у жартівників ще та ж проблема з бігунком і сесією. Хотіли посміятися а посміявся я з них.

 Так от до чого я веду, у житті все відбувається не просто так і інколи не вистачає поштовху, щоб досягнути своєї мети і того чого ти дійсно хочеш, якщо ти прикладаєш зусилля і хочеш щоб те чи інше відбулося у житті, треба дійсно не боятися і йти до мети, наче іншого виходу крім здійснення поставлених цілей і не може бути і тоді усе вийде.

  І все що в моменті здається чимось поганим, як історія з бігунком чи випадок коли користувач на сайті проставив мені мінусики на всі записи, може стати поштовхом, щоб обернути все на свою користь, адже після випадку де я втратив 50 балів, я трішки по-іншому почав підходити до свого блогу і набрав за дуже короткий проміжок часу більше 250 балів до аури і я впевнений без того випадку, навіть враховуючи мінус, я б не мав такої кількості балів на момент написання цієї історії, це звісно дрібниця, але це теж показник.

 Хочу кожному читачеві донести, що якщо ти у чомусь сумніваєшся чи роздумуєш чи робити щось чи ні, на шляху до своєї цілі, то не вагайся - роби, і роби з таким ентузіазмом, наче по-іншому і не може бути, ти обов'язково досягнеш того чого хочеш і не потрібно чекати того самого поштовху,  але якщо щось погане і сталося, ніколи не опускай руки а старайся удвічі більше, завжди вір у себе і тоді ти підкориш будь-яку вершину!

 На кінець підкріплюю фото мене,друга-жартівника і літачка з фото вище:

 Дякую, якщо хтось дочитав цей запис до кінця,ціную кожного!