коли дистанція повертає

всім здорів,

знову чащу з постами🤷

сам собою вималювався "покерний" привід.
натрапив на видатного спортсмена. вчора він всіх і вся розвалював (мене в т.ч.), не тому шо великий майстер гри, а тому шо йому закривалося буквально все.

бува.
загалом дивно, бо до цього він періодично залітав пограти і не моронив. був позначений в мене адекватним гравцем🤷
якісь модні ВОДи, алкоголь, кокаїн чи все разом стало причиною такого різкого перевтілення і зірваного даху - хз.

втім не він перший, кого пло6 "ламає".
не якась унікальна історія, коли з'являються нові гравці, зарекомендовують себе адекватами, а вже за якийсь тиждень грають, як дикі свині і активно швиряються стеками.

втім дистанція повертає. і сьогодні він мені кешбекнув від душі.
постити роздачі не буду, але коли ти вперто граєш ені6, то у підсумку закінчується це саме так, як на скріні нижче.
гадмод і лак речі тимчасові.

музика.
певно важко знайти людину, яка б не чула цей мотив і трек. особливо якшо мова за тих, кому 35+.

сюзанну вегу називають "мамою mp3" (оригінальну акапельну версію пісні використовували для тестування при розробці формату).
композиція ж у цій, відомій обробці, взагалі то "піратка".

DNA, які зазначені співавторами, без дозволу у 1990 взяли не дуже відому композицію сюзанни веги початку 80-х і обробили її на свій лад, чим не просто дали їй нове дихання, а зробили міжнародним хітом.

вега і її представники виявилися розумними людьми і не стали шось забороняти і з кимось судитися, а вийшли на DNA і врегулювали усі питання співавторства на взаємовигідних умовах.

PS.
в 2022 сюзанна написала пісню присвячену нашій країні. трек називається last train from Mariupol.

Я подумала, що це просто така красива назва, і місто таке красиве. Здавалося, що це вимагає якоїсь пісні. Я думала про цей останній поїзд, останній поїзд перед майбутнім апокаліпсисом. Потім я читала статтю в Нью-Йорк Таймс, в якій йшлося, що люди в Маріуполі говорять, що навіть сам Бог пішов, нібито навіть він злякався того, що він там побачив. Я подумала: “Ось воно. Бог покинув місто Маріуполь, і він був у цьому останньому поїзді. Я відчуваю, що важко писати про політику та про жахливі трагедії. Я не хотіла писати щось педантичне. Але це був мій спосіб написати про це.

GL!