Логіка моєї фрустрації під час гри
Граючи в покер, я почав записувати свої висловлювання і думки під час гри. Усі ці висловлювання, по суті, мають спільний корінь проблеми і звучать приблизно так:
- Заїб*в ти мені херн*, а не борди здавати!
- Ну звісно, як у мене ВВ, ДД, КК — так ти кладеш А на борд!
- Підстава на підставі!
- Чому фіш попав, а я ні?!
- Як мені заробляти, якщо ти мені хрінь, а не руки здаєш?!
Усі вони, очевидно, спрямовані з претензією до ГВЧ. І так, я розумію, що ГВЧ мені нічого не винен і що вимагати від нього чогось — безглуздо.
Взагалі, комусь допомагають загальні поради типу «прийми ГВЧ», «у всіх так», «це норма в покері»? Мені — не дуже.
Коли я почав це аналізувати і розбирати, то взяв за основу одну фразу, а саме:
«Заїб*в ти мені херн*, а не борди здавати!»
Я розділив її на два блоки.
1. Що я відчуваю:
- а) роздратування
- б) досаду
- в) втому
- г) розчарування
2. Що я транслюю:
- а) агресію
- б) нерозуміння
- в) безвихідь
- г) незадоволеність
Ланцюг реакцій я б описав так:
- Розчарування, яке транслюється як нерозуміння (я реально не розумію, як так вийшло, хоча очікування були іншими).
- Нерозуміння переходить у досаду, ніби мене «кинули» (знову ж таки — очікування, що так бути не повинно).
- Досада, у свою чергу, транслюється як безвихідь (я не можу вплинути на ситуацію).
- Безвихідь переходить у роздратування (ГВЧ починає сприйматися як ворог).
- Роздратування виражається у вигляді агресії (спроба атакувати об’єкт роздратування і повернути контроль).
- Втома (від постійного повторення цього циклу і ситуацій без очевидного рішення).
- Втома транслюється як незадоволеність (падіння мотивації і фрустрація).
Таким чином, я застряг у ментальній пастці, яка раз за разом самовідтворюється. Щоб вийти з цієї ситуації, необхідно знайти корінь проблеми.
З усього переліченого я б виділив розчарування та досаду як ключові почуття, адже саме вони ведуть до переконання, яке не збігається з реальністю і запускає весь цей коктейль деструктиву.
Для подальшої роботи я почав шукати, що ж це за переконання, яке раз за разом не проходить перевірку реальністю.
Про яку хоч дистанцію мова?)
Ну приблизно мільйонів 2)
це як з фразою "час лікує".
її зазвичай кажуть за таких обставин, шо коли її чуєш, то абсолютно точно в це не віриш. але по факту (на дистанції =) він і справді загоює рани🤷
тож, на мою думку, це цілком адекватні поради. фундаментальні навіть.
питання тільки в тому, шо з ними робити і як їх приймати/сприймати. бо надто кращі навряд знайдуться, тож якшо ці не діють, то і інші маловірогідно допоможуть (хоча все індивідуально, офк).
+є маса ігор, де нема гвч, а тільки скіл (шахи, наприклад). або ж його вплив значно менший порівняно з покером (преферанс).
не обов'язково грати в покер, якшо він аж так багато негативну викликає і впливає на загальний настрій.
*так то GL у пошуку покерного дзену ;)
Це трохи інакше працює, лікує не час сам по собі, а зміна приорітетів. Я маю на увазі те що з часом людина змінюется так чи інакше і їй стає легче сприймати ту ситуацію краще ніж на початку.
І тут я с тобой згоден що на дистанції цей вислів показує свою практичнисть.
Я задам тобі питання, в тебе при грі у покер виникють негативні ємоції чи почуття? С високую ймовірністью що так.
Тобто в нас зараз у покері є нормалізація негативу, це я к професійний маркер.
Виглядає це приблизно так:
Граєш у покер, то терпи негатив!
Ти добре підмічаєшь що на даний момент немає альтернативи, але це не значить що її неможливо знайти.
Дивись що я хотів сказати цим постом, не те що в мене їде дах і мені важко. А те що я хочу знайти відповідь на питання, чому саме від цього в мене палає дупа! Тому що якщо спробувувати знайте причину і перенаправити енергію на конструктив, то це відчиняє багато нових можливостей, чи не так?
звісно, як і у всіх😁хоч і не завжди виходить, але стараюся контролювати свої дії у такому стані.
так і є) це зашито в базові налаштування цієї гри так би мовити. хіба є якась категорія покерних мазохистів, які отримують задоволення від програшу🤷
саме тому, наприклад, у мене завжди відключені зайві тригери у вигляді чатів та емодзі.
ні для кого не секрет, як ними можна повибішувати інших у процесі катки і вибіситися самому.
не сідати грати в накрученому стані. ну і ще всяке по дрібницям.
безперечно. певно це вже навіть не стільки про покер питання, він тут просто тригер, скільки до того, "як керувати своїм гнівом"🤷
Тут є один момент:
тебе щось злить, а ти намагаєшся в процессі гри цьому протидіяти. Я вкінці своєї статті підвожу до того що є щось, що змушує мене так реагувати.
Як ти гадаєшь що саме спонукає до такої реакції? не мене звісно, а тебе))
Стосовно того що негатив за гральним столом став нормою, це ключовий єлемент нашої покерної діяльності. Весь конструкт збігається на тому що, або грай і якось справляйся зі своїм негативом, або як ти і писав вище грай в шахи, там нема діспи.
Але програш в шахи наприклад не так негативно сприймається. А чому так? Бо якщо ти там програв, то це цілком твоя провина. А в покері що?
Є чудова єлюстрація.
Ти граешь у покер і робиш все як треба, але інший гравець діє навпаки дуже мінусово і гроші на рівері пішли до нього. То хто винен у цьому? ГВЧ? Ти як гравець? Чи інший гравець який зробив помилку та вийграв?
Саме так ти тут вже копаешь в потрібному напрямку, тобто покер тригерить щось, що так впливає на нас як гравців. А гнів це прояв на збудник. Тобто я веду до того що сам гнів тут не до чого, розумієшь? Гнів не проблема, проблема в іншому.
опонент або банальне "непощастило". або і те, і те)
так ніхто не винен. опоненту пощастило ;)
Тобто винна випадковість? Якщо так і все залежить від неї, то нащо працювати над грою?)
Якщо в тебе є бажання, то можемо тут спробувовати розібратись з цим разом!
Наприклад чому програш гравцеві який зіграв добре але йому теж посчастило доїхати в свій аут не викликає такої реакції.
Або чому фиш коли грає заради розваги, то йому випадковість навіть в кайф? Незалежно вийграв він чи програв!
Чи ось це: чому коли робиш погану дію в грі, то не відчуваешь злість коли вийграв на рівері, а іноді взагалі якийсь присмак задоволення, то відчуття справедливості))
Самий циміс тут у тому що раціонально всі розуміють як праціє дисперсія у покері, но кожного разу трапляється одне й те саме в ємоційному плані.
мав на увазі, шо винуватих тут в принципі нема.
є гра з її правилами і умовностями. ми або приймаємо їх і граємо, або ні і не граємо.
в покері є фактор удачі, який часто грає ключову роль. хіба можу я/опонент/випадковість бути винними в тому, шо комусь пощастило?
я можу злитися на опа чи гвч, але при цьому нікого з них винними у чомусь не вважаю🤷
хто як)
якшо я зіграв погано, то я розумію, шо я зіграв погано. або в процесі гри, або після, коли періодично проглядаю зіграні руки.
коли покер був фаном, то да, подібні емоції певно були. але коли став відноситися більш серйозно і заробляти цим на життя, то з чого б мені надто радіти доїздам?)
я ж розумію, шо з таким підходом далеко не заїду.
Правильна відповідь: Ні!
Тут все вірно винним тут вважати когось не вірно. Але тоді в чому причина палаючої дупи?
Так як ми с тобой обидва покерні гравці які грають у покер та заробляють собі на життя цим видом діяльності, ми обідва горимо від приблизно одного і того самого.
Наприклад, якщо тобі потрібно вивести гроші на життя і ти бьешь ліміт 10+бб\100, а тебе тупо знищують через диспу. То тобі легче що десь через 30к рук можливо повернутся гроші?
Ми вже торкались цього, тобто терпи та грай або йди геть грати в шось інше якщо не вивозиш. Я не пропоную змінити правила гри у покер, я намагаюсь знайти спосіб змінити своє ставлення до цієї гри. Бо я не можу вплинути на правила, а можу впливати на себе.
Але гнів ти же не відчуваєшь при цьому?
Тобто ти змінив своє ставлення і твоя реакція змінилась? А що буде якщо змінити її ще раз і не горіти від доїздів опонентів?І не кричати в простір, та не кидатись мишкою?
якшо дійсно бити з 10+бб/100 ліміт, то да. проблеми не бачу)
30к рук особисто для мене це ~2 місяці гри, якшо я не сильно багато часу витрачаю на покер. або ~місяць, якшо вирішу (або просто так складеться) грати багато.
інше питання, якшо хтось заробляє покером і залежить від профіту щомісячно. особисто мені таке здається хибним підходом.
якшо вже дійсно підв'язувати себе з покером по фін.питанню, то краще до цього підійти відповідально і мати запас грошей не у банкролі принаймні на півроку. при цьому і сам БР має бути хай і не 200 БІ, але принаймні 100.
тобто варто звернути увагу на таке непоширене, на жаль, у нас поняття, як фінансова грамотність.
відповідно і поганий ран на 10-20-30К рук буде сприйматися таки простіше, коли ти знаєш, шо можеш легко купити собі тижневий запас продуктів і сплатити комуналку хоч би і на 3 місяці наперед.
саме просте, особливо якшо мова за кеш, то зробити перерву і жмакнути хрестик у верхньому правому кутку, якшо гра не йде чи відчуваєш, шо знаходишся не в оптимальному моральному стані🤷
звісно, я знаю, як у замазці це буває непросто зробити😁
але треба себе змушувати. з часом може увійти у хорошу звичку.
а на кого мене гніватися, крім себе?) ну це не гнів. скоріше шось типу "бл*, ну я і дов***об")
ммм... та я насправді нечасто і злюся під час гри) буває тільтую, звісно, але це рідко.а шо пощастило і виграв при цьому... розумію, про шо ти кажеш, але коли роками стеки туди-сюди літають, то емоції таки притупляються.
нема в мене якоїсь надто великої радості чи піднесення від доїздів. але приємно втащити там, де не мав би, це да.
років 10 не користуюся мишкою, тому нема шо кидати)
можна, звісно, ноут жбурнути в стіну, але це ще -500 баксів до того, шо напрогравав, тому якось шкода =)
Тут згоден на 100% якщо в тебе є фінансова подушка, то цей крітерій вже не впливає. Но навіть якщо ти забеспечена людина і в тебе є гроші, то іноді всеодно бомбить коли ти програєшь.
Це дуже корисне, я би сказав насамперед найважливіша порада.
Але я тут трохи про інше. Я хочу докопатись до того що змушує мене тригиритись на ту чи іншу ситуацію. І вже з цим розумінням впливати і корегувати себе.
Дивись, якщо в мене палає дупа, то є такі варіанти.
а) Продовжувати грати с палаючую дупую і ризикувати БР.
б) Вийти і закінчити гру.
І тут я шукаю опцію "в)" яка мені дозволить не горіти від подібних ситуацій, та продовжити грати. Бо вихід це просто охолонути, а не вирішити саму проблему. Але якщо немає іншого варіка і вибір між А або Б, то Б виграє однозначно.
В мене з цим проблеми нема, я теж вважаю це дуже корисна навичка і я її застосовую.
Тобто гнів, або приємне відчуття залежить не від самої помилки гравця, а в тому кому посчастило отримати фішки))
Ну я тут можу тобі лише позаздрити в тому що в тебе це рідкість.
Доречі, ти читав мою другу статтю? Було б приємно почитати твою думку стосовно неї також.
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.