Мемуари покериста: Епізод II - Атака блайндів

                   На просторах онлайн покеру не спокійно...

                   Молодий гравець прагне нових перемог

                  Чорна пятниця ще не наступила,

                  Американці досі в грі, а бразіли ще ні)

10 днів минуло з останьго мого блогу, чи буде оправданням, що між першою і другою частиною Зоряних війн пройшло 3 роки? Думаю ні!(( Але сьогодні, шановне панство, я продовжую "мемуари покериста"

Кінець 2010 року, депозит в 150 американських вічно зелених на старзи, грінд максимум аж по 4 столи одночасно)))) чорна пятниця, як нам сказали титри, ще не прийшла, американці в загальному пулі, про ГТО почують років через 8 . Мрія покериста №2 - "з теперешнім скілом повернутися в 2010" Ох скільки грошей можна булоб виграти...)

Перший місяць після депу, як мені тоді здавалося, грав по банкролу, турніри по 1-3 бакса і снг на 180 людей по 4.4. Радий був в онлайні грати вже не фріроли і відчувати відповідальність за свої рішення. І цю відповідальність підкріплювала додаткова мотивація, коли дивишся на призові в той час навіть в найдешевших турнірах.

Перший місяць гри не приніс особлих результатів, якщо память мене не зраджує бр був між 200-300, ну не закатався і вже чудово, бо гроші виграні на чемпіонаті Волині в Альфі вже помаленьку зливалися, ну самі розумієте....

І от в один з днів я втомився товкти цей виноград у ступі на абі 2.5$ і запустив турнір по 33 і 11, треба бути ж трішки лудоманом, хто не ризикує, той не п'є). Наступного дня було за що підняти келих бульбашкового напою, я переміг в турнірі по 11, отримавши 2600$.

Якась історія попелюшки виходить, в якої замість карети - комп'ютерна мишка, а замість принца - цифри на балансі покерруму. В доказ шарскоп 1го року гри, рої 100% на абі 10

Не забував я і про офлайн, аже з нього головастик навчився квакати) На початку 2012 року я вперше зіграв турнір в живу з баїном не в гривнях. Це було PRT( ці не приємні букви зараз розшифровувати не буду) в Києві. Баїн був 600$, не по бр звісно, але я завжди виходив з того, що в оффі можна грузити знанчо дорожче, адже це один турнір і повністю відсутня дистанція і більший едж, ну принаймні я так думав)). Єдине що памятаю з того турніру, що всі 2 години гри, які я протримався, мене не покидав мандраж і грав я просто жахливо. Це тиск дуже серьозних, як тоді мені здавалося, змагань, зірок за столами (бо тоді до моїх опонентів підходили фоткалися, жінки просили автографи і тд)) Хвилюче це було коротше.

Набивав шишки, отримував досвід, 12 рік також був успішним в онлайні, але наступав час грати більше ніж 4 столи одночсно і 8 за сесію. Наставав час вирватися десь за кордон і спробувати свої сили на міжнародній арені. Наставав новий час...