«Моє БЗВП: між чорним гумором і жорсткою реальністю» (#фоточки та балачки)
Вітання покерній громаді!
Коли мене мобілізували, то я пообіцяв тримати вас у курсі своїх армійських справ. Тож сьогоднішній мій блог буде саме на цю, обіцяну мною, тематику. Мова у ньому піде про БЗВП.
«Сон, сирени та крики у темряві»
Безсумнівно, найкращим періодом для солдата-початківця є ніч, оскільки саме в цей період доби він має право на повноцінний відпочинок. Проте з цим періодично виникали труднощі.
Інколи, у зв’язку з повітряною тривогою, ми змушені були «досипати» в максимально непристосованому для цього бліндажі.
Однак до такого перебігу подій я був більш-менш готовий. Здивувало мене інше — нічні крики.
Уявіть кубрик, у якому ночує 35 чоловік. Глибока ніч, навколо чути лише сопіння та різноголосе хропіння. І тут цю «ідилію» розрізає пронизливий крик, сповнений жаху та відчаю. Від несподіванки серце на мить завмирає, кров стигне в жилах, а волосся на тілі починає жити своїм, окремим життям.
Окрім кількох випадків із нічними криками, була ще й інша нічна «пригода» — падіння з другого ярусу. На власні очі я цей політ не бачив, але добре його чув. Наш Ікар обійшовся легким переляком та кількаденним відпочинком у лазареті, оскільки наступного дня мав тиск 80 на 60.
Як стане зрозуміло з моєї подальшої розповіді — це далеко не найгірший перебіг подій із можливих на БЗВП.
«Доброго ранку, вас вітає гестапо»
Напевно, найбільш дратівливим фактором під час мого проходження БЗВП була армійська дисципліна. Проявлялася вона по-різному — від шикування та походу в їдальню стройовим кроком до ранкової перевірки рівня побритості, коли навіть мінімальна щетина вважалася провинністю.
Найцікавіше в цьому процесі було те, що ця перевірка здійснювалась за допомогою ліхтарика, щоб мати змогу якнайкраще бачити наші погано вибриті «харі».
Ця процедура нагадувала мені «методи гестапо», тому під час неї інколи виникало бажання викрикнути щось німецькою або увімкнути відповідну музику, але на цю авантюру я так і не наважився.
«Жахи нашого дурдом-містечка»
Переходимо до курйозно-незбагненного. Подія, що трапилась напередодні Нового року, сколихнула та шокувала всіх, бо пояснити її природу й логіку користуючись здоровим глуздом виявилось неможливо.
Якщо коротко (бо інакше тут і не розкажеш), хтось насрав у душовій.
Навіщо? Чому не в туалеті, що знаходився поруч? Яка мета цього таємничого послання, а також, що за інопланетна істота вчинила цей акт вандалізму — усі ці запитання, на жаль, залишились без відповіді.
«Від кумедного до трагічного»
Про це вже писали в пресі, тому ця інформація не є якоюсь секретною, але від цього вона не перестає бути шокуючою.
Під час навчання помирає чимало людей. Причини різні — від зупинки серця, через стрес та навантаження в уже немолодих чоловіків, до хвороб у зимовий період, коли у великому колективі хворіють усі.
Місцевому медперсоналу важко самостійно впоратися з такою кількістю хворих, але й везти їх до лікарні він теж не хоче, оскільки звідти багато хто тікає в СЗЧ. Тож до лікарні потрапляє лише невеликий відсоток солдат у найтяжчому стані.
Як підсумок — за період мого навчання померло близько п’яти чоловік. Але у нас в цілому було небагато «студентів». В більших центрах цифри значно страшніші — приблизно три смерті за добу цієї зими й приблизно сім смертей у якийсь із попередніх років.
Цю інформацію я отримав від працівника нашого центру, що був безпосереднім свідком цих подій.
«Трохи світла наприкінці цієї розповіді»
Не хотілося закінчувати свій блог на такій сумній ноті, але армія та війна і не є чимось позитивним.
Для контрасту та перемикання вашої уваги з тексту я додав трохи світлин, що були зроблені мною під час проходження БЗВП. На них є котики.
А ще я — живий, здоровий та більш-менш бадьорий. Намагатимусь залишатись таким і надалі.
The End.
це був і правда неочікуваний поворот😁
певно шанувальник треку "бобік" бумбокса =)
Ха-ха, про цей варіант я не подумав.. 😁
Цілком можливо, бо там трапляється такий контингент і такі "бобіки", що дивишся на нього і не розумієш, що в його голові..
Хоча можливо не розумієш, бо там нічого й нема.. 🤔
Нажаль вся "романтика" попереду, тримайся друже і бережи себе...
Та я бачу, що чим далі, тим більше "романтики". Вже місяць на позиціях, а тому вже трохи "понюхав пороху".
Дякую за підтримку! 🤝
Хочу відмітити талант написання таких непростих подій. Блог сильний!
Дякую. Писати про це не просто, як напевно й читати та коментувати, бо війна вже усіх втомила й сидить у печінках..
За собою помічаю, що спостерігаю за тим, що відбувається навколо, ніби зі сторони.
Напевно - це якась захисна реакція психіки, як і чорний гумор, що дуже притаманний військовим..🫡
Друже бережи себе👊
Дякую. Роблю все можливе. Сподіваюсь, що окрім мої старань мені ще буде сприяти й фортуна, без неї тут ніяк.. 🙏
Головне що живий та здоровий . Все буде ок. Тримайся 💪. 🤝🤞
Це ти точно підмітив. Життя звузилось до "живий і здоровий", а значить "все добре".
Дякую за підтримку! 🤝
Тримайся, Павло та бережи себе🙏 Гарний блог👏
Дякую, друже, за підтримку й коментар. 🤝
Тримайся і бережи себе !
Блог класний!!!
стройовим на обід і така перевірка побритості - це звичайно треш,
мабуть вважають що на самому місці служби то найважливіші вміння : голитися ідеально і стройвим ходити, що тут скажеш
щодо смертей на навчанні, то це все "привіт" нашому неадекватному ВЛК, але їм по барабану
та й по фотках видно що абсолютна більшість то дядьки у віці вже немолодому а це підвищений ризик звісно
Дякую за побажання та оцінку моїх старань.
Ну типу, як я розумію, такими методами вони прививають дисципліну. Але під час війни ці речі виглядають дико.
Я в нашій групі був одним з наймолодших. Були мужички, яким 58-59 років, при тому, що виглядають вони років на 70 мінімум. Можна легко здогадатись, яке у такого "бійця" здоров'я, та яким він буде солдатом.. 🙁
Перепрошую за те, що відписую тільки зараз. Наші воріженьки ніяк не дають спокійно займатись власними справами.. 😐️
А ще головні убори, руки в кишенях за це не домахувались?
Статистика справді страшна, знаю за Десну в деяких місцях сильної групи типу Біцухи в людей зупинялось серце від навантажень.
Так і є. Має бути цілковитий "однострій". Не дай Бог ти натягнув капюшон, коли інші пошиковані без нього , чи стоїш без перчаток, коли інші в них..
Я отримав покарання за те, що на шикування в столову прийшов за 11 хв. до обіду. При тому, що наказ був завжди шикуватись за 10 хв.
Все тому, що уже всі були пошиковані окрім мене, хоча по часу я прийшов вчасно..) ⏰️
Сильний блог...🤝💪✊
Бережи себе!
Це я розказав лише про ті речі й показав ті фото, що пропустив мій "внутрішній цензор", що б ненароком не розкрити якусь чуттєву інформацію й не мати потім через це проблем.
Дякую за побажання! 🤝
Навіть не знаєш. що написати після ознайомлення з твоім сильним блогом!!!
Ти написав, про нічні крики і я згадаав, як у дитинстві я їздив угості до діда з бабунею. І коли однієї ночі я прокинувся від крику, то злякався так, що запам'ятав на все життя. То бауння кричала уві сні, бо снилася їй війна, полон, Німеччина - це я вже згодом дізнався. А тоді дід просто сказав " - Онуку, піди розбуди бабу" і я у пітьмах йду у сусідню кімнату, а там у вікно падає місячне сяйво, а у вухах і досі той крик. Я зміг розбудити її, бо кажуть, як не розбудиш, то буде усю ніч кричати. Тому розумію відчуття які охоплюють людину у такий момент.
Статистика дужа страшна!!! Вироблену людину кидають в умови, які молоді інколи не можуть витримати.
Котики - то добро і світло, то як надія на скоре мирне життя!!!
Бажаю тогож, що і хлопці бажали! Най Бог оберігає!!!
Прям сцена з якогось фільму. Хоча життя бува такі сюжети закручує, що не кожен сценарист зможе таке вигадати. Гарно все описав! 👍️
Взагалі цей підхід, що "молодих оберігаємо і за кордон випускаємо, а старші мають воювати, бо їх не шкода", - мені з точки зору збереження генофонду зрозумілий, але все одно, як не крути, та це дискримінація за віком.
Дякую за побажання. Нехай вони збудуться..) 🙏
Літературний шедевр.Життєво.Тримайся .
Тримаюсь, бо нічого більше не залишається, коли ти на "підводному човні"..) ⚓️
Дякую за коментар! 🤝
в мене бзвп без таких затягів було. про бриття раз сказали що це вам як бонус ми не дивимось на це хоч і можемо. але перші два тижні тих шикувань реально десяток. ну і всюди ходить строєм і в курилку не проблему бо це не порядок а порядок должен буть
в іншому жесті не було. може контингент не бусифікованих а тих хто прийшов на контракт сам.
в там і влк адекватне було і хоча перехворіли всі і дехто був в шпиталі летальних випадків не було. і в душі ніхто не спав також відповідно.
тому тут фортуна, можна самому прийти і в нормальних, як для армії умовах, служити. Пишу це з центру Києва, в джинсах, в 17:30 поїду додому. А можна пробувати петлями і може і получиться в може опинишся в якісь дуже славетній бригаді.
зрештою, бажаю удачі і дотягнути до дембелея живим і здоровим
Логічно, що якщо обираєш сам, то відповідно й ставлення до тебе краще й умови теж. У нас добровольців було кілька, тай то такі добровольці, яким вибору по суті не залишили, по типу: "або служиш, або сідаєш". 👮♂️
Цікаво написано про речі від яких мурашки по шкірі. В мене трішки інший контингент в частині і жесті значно більше, але так як в деяких моментах стаєш учасником цього всього, то такі речі стають буденністю(
Павло, бажаю тобі міцного здоров'я і удачі.
Людина звикає до всього, як хорошого, так і поганого..
Дякую за побажання і навзаєм! 🤝
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.