Надії, сподівання, графіки та повернення на Nl2.

Привіт шановні гравці та я із 2028! 🍀

По-перше, дякую усім за теплий прийом, увагу та підтримку! Дуже приємно!

Сьогодні я принесла графіки та "невеличку" розповідь))

Я вже була якимось гравцем на нл2 на гг, але з серпня було прийнято рішення спробувати ПС. Я почала з нл2, трішки розібралася з софтом, та погнала грати і навчатися. І ніби все йшло непогано, до того ж я маю людину, що навчає, перевіряє та усіляко мене штовхає по цьому тернистому покерному шляху. 

Я не дуже хочу поки поглиблюватись в тему, що саме я вивчаю, але основне, це те, що:

1. Грати цікавіше.
2. Моя гра до навчання виявилась надто простою і 

3. Інформації дуже багато і її користь швидко перевіряється.
4. Я не можу все осягнути і швидко зрозуміти.

5. Тільтую, що не стала покер про за 5 хв. 

І ось що зі мною сталося. З 1 серпня до сьогодні.

Але страшне не це, а те, що я десь з середини почала грати нл5. І, як можно побачити, - грала погано. Чому? По-перше, десь заплуталась і помішала інфу в голові. По-друге, я себе впевнила, що всі там молодці, а я тупа, не можу використовувати ті знання, що отримую. І ще трішки - я д'Аратньян, всі... Ака тільт.

В вересні я вже почала показувати, що не відрізняю короля від валета:

Чи почала я збиратися на завод? Так. Чи звинуватила усіх навкруги? Так. Чи втратила я мотивацію? На 89.8 %. Також я написала своєму брату, який завжди мене підтримує в покері, і всім своїм близьким людям, що я все, ніколи не стану покерпро. І заплакала також. Тричі.

Але ж мене, попри все, штовхають в спину. Людина коротко відповіла "поверташься на нл2". Хотілось викинути комп в вікно, вимкнути телефон і кричати 5 годин поспіль. 

Зранку йшов дощ, не хотілося вставати, швидко вигуляла собаку, повернулася та заснула. Потім віддерла себе від ліжка. Стала прибирати на робочому столі: всі таблиці, конспекти та навіть мишка - дивились на мене з докором... Вибісило. Сіла за комп, людина надіслала мені матеріали та завдання. Тож, виходить, це не кінець? Потикалась, помикалась, сіла грати. 

Награла таке, частку завдання виконала і ніби непогано... Подивимось, як воно буде далі... Але я дуже сильно не хочу на завод! 

P.S. Дякую, людино. Дякую друзям, що терплять мої ментал брейкдауни. Братик, тобі також дякую, що підтримуєш мене на 1000%, дуже чекаю на вайбову покерсессію з тобою! Я, з 2028, сподіваюсь, ти вже навчилась не тільтувать.