Найкращий друг дитинства 🐕⚽️🦴
Сьогодні ідучи по місту я зустрів хлопчика який вигулював свого песика, вони були такі щасливі: хлопчик посміхався, а пес як той дурко висолопив свого довгого рожевого язика біг в напрямку парку і тут на мене нахлинули спогади...Спогади про нашого найкращого друга дитинства.
Коли мені було 7 років моя родина переїхала жити до села в моєму ж районі. Та одного пізнього вечора мій менший брат після чергової прогулянки по дамбах ставку приніс додому маленький клубок щастя-це був новий член нашої родини маленький граний рижий песик якому ми дали кличку "Барсік".
Барсік ріс з нами, ми часто брали його з собою, на фудбол на який ми збиралися щовечора з друзями, на річку де ми купалися та ловили рибу, він завжди був з нами поруч, наш вірний друг. Барсік був не тільки нашим другом та членом сім'ї, а й найкращим охоронцем нашого подвір'я, він завжди давав нам знати, що хтось зайшов чи хтось чекає біля калітки. А в ночі наш охоронець перетворювався на справжнього вовкулаку, напевне маючи в собі якуь каплю вовчої крові він майже кожне повнолуння завивав як справжній вовк, за що не раз вислуховувавли від сусідів мої батьки.
Наш пес мав невеличку особливість, він як і ми полюбляв солодощі та ігри, ми часто пригощали його цукерками після чого його хвіст ментеляв як пропеллер.
Коли ми з братом виросли, то переїхали до міста на навчання в університет, я в місто Умань брат до столиці. Наш товариш залишився з батьками і завжди радо зустрічав нас по вихідним коли ми після навчання поверталися додому, і завжди як те ще мале цуценя біг до нас облизувати і закидати свої вже не зовсім малі лапки нам на груди, лягав на спинку щоб почухали йому животик.
Йшов час, минали роки, ми з братом відлетіли від рідного гніздечка, та створили свої сім'ї, а що ж наш друг запитаєте ви ?
Барсик на той час вже став стареньким песиком з душею всеж ще того ж самого щеняти. І проживши з нами близько 20 років як би це трагічно не прозвучало він завершив свій шлях на цій землі померши в день весілля брата, але не назавжди бо наш друг залишився в наших серцях та спогадах на усе наше життя.
А чи мали ви такого друга ???
П.с: фото викорастене з мережі інтернет, але в сімейному альбомі є декілька фото нашого друга, будучи у батьків обов'язково перефотаграфую для вас.
Класний товариш і друг.
Я не жив у своєму домі, то такого друга в мене не було!
Але я дуже люблю котів! В мене на даний момент їх троє!
Моя дружина і син теж обожнють котиків, а тесть без них жити не може в нього їх теж троє 🙃
Як звуть ваших ?
Отже теж котолюб!!! Клас!!!
Коли я був малий в нас і котик був про нього викладу пост згодом, теж є що розповісти і про нього цікавого.
Чорний - Васька!
Посередені - Флег або Флешка! Повне ім'я в нього Флегматик!!!🤣🤣🤣
Справа кицька, матуся Флега - Снєжа, була спочатку біла, а потім вже з'явилися інші кольори!!!
Я люблю собак, це дивні створіння, але так склалося, що прикіпів більше до котиків!!!
У мене кіт був, звали як вашого собаку Барсік. Великий. рижий у мене він навіть був на вівтарі.Прожив майже 15 років, коли відійшов це була трагедія для моєї внучки. Костя, пам'ятаєш ти навіть казку написав про веселку ( райдугу) куди він пішов. Я прочитав Поліні і вона заспокоїлась.
Так Микола Іванович, я ту казку написав, коли Ви у іншій спільноті написали, що Барсіка не стало. Це мене надихнуло і я буквально за годину іі написав. Я дуже радий, що Вашій онучці сподобалось!!!
Також люблю всих тварин...обожню! і чесно кажучи в мене набагато більше довіри і поваги і розуміння і тому подібного, чим людям!!! Головне не забувати, що ми несем відповідальність за тих кого приручили! Тому я завжди йдучи по вулиці маю в кешені якісь смаколики безхатькам(тваринам) , а якщо не має то купую!!!
Мілота)))Дякую
Кудлатий друг вміє слухати, а прослухавши зрозуміє тоді, коли тебе ніхто не розуміє з людей) Вірний собі і тому хто приручив ніколи не зрадить.
Сам виріс у селі та в свій час, теплим літнім вечором меленьким цуценям приніс свого "Бінго" до хати. Через пару днів був засвоїв урок, коли загравшись з іншими дітьми забув про нього і вернувшись додому зрозумів, що його нема і був певен самотужки він не вернеться. Зразу ж побіг шукати, але не знайшов. За що картав себе та почав ридати, десь годин дві я просидів на вулиці до пізніх сутінок, коли в них я розгледів білий сілует та зрозумів він повернувся 🥰🥰🥰😇😇😇
Добре що так все закінчилось.
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.