нарешті вивів липень в плюс

раночку,

років 10 (може трохи більше) тому затащив пару 100-баксових квитків у сатах і оскільки планів на вечір не було, то загрузив на один з них невеликий турнір до 100 людей. ціль була ітмнути і йти спати.
ближче до півночі маякнув друг піти посидіти.
чому ні🤷 планів на завтра нема, тому можна сьогодні покидати алкоголь.

кажу, тільки дограю турнір. тут недовго. тому давай не в центрі, а біля мене. якраз зберешся і доїдеш поки дограю. ок? ок.

я ж бачив свій стек і розумів, шо мені світить. але якось все так закрутилося, шо мій товариш ще з годину-півтори сидів поряд, поки я проходив все далі в турнірі і закінчив його на другому місці вигравши 1400Е.

друг в накладі не залишився, бо в ту ніч я проставлявся.

це була підводка до відповіді на питання: шо тут робить кеті перрі?

точно не пам'ятаю. можливо грала фоном у закладі, де ми сиділи випивали тоді, але наступного дня я часто слухав саме цю пісню. вона в мене і зараз асоціюється з тим топ-2 і десь саме в тому турнірі вбачаю переломний момент, коли перестав надто труситися в мтт по сто баксів і почав на кеші більш спокійно грати ліміти вище 10.

текст цієї пісні якраз про те, шо людина, яка сама себе замкнула у психологічних рамках сама ж спроможна з них вибратися.
думаю, не обов'язково читати ніцше чи відвідувати курси мотивації, аби зламати шось у голові і зробити якийсь крок вперед будь він у покері чи в житті.

принаймні мене свого часу змотивувала махрова попса в поєднанні з непоганим результатом в турнірі🤷
*можливо колись згадував цю історію, але не в контексті треку кеті перрі =)

до сьогодення:
в будь-якому пло (4-5-6) такі опи трапляються, які гасять всі вулиці з будь-якими руками. в діапазоні там абсолютно будь-шо може бути, тому під таких регулярно заходжу колом з перспективними.

тут йому здали хороший стартер і дошку хорошу застелили у підсумку.
тільки мені вона підійшла краще.

і це роздача-виключення для мене в іпокері.
їй богу, таке враження, шо в чорному списку гвч з 22-го року.
зазвичай я тут в ролі спостерігача і пасуючого купу всього перспективного.
бо ж тільки варто включитися і грати агресивно - це одразу "пока грошики".

ну а спостерігаю зазвичай, як відморожена публіка швиряється на будь-яких, калєчить регів і системно тащить.

взагалі нефрендлі рум, якшо намагатися грати адекватно.
а от для тих, хто лицем по клаві катається і рейзить абсолютно все - цим да. нашвирюють, як треба.

зрозуміло, шо коли я приміряю таку роль на себе, то закінчується це невтішно🙄
тому зараз тут майже і не граю, хоча кілька років до 22-го тільки у бетфейр і катав🤷

з моменту останнього посту, де зазначав, шо на 50-му ліміті граю в близько0 прорвало.

59bb/100 на 3000 рук цілком прийнятний результат, хоча у процесі гри періодично плююся на доїзди опам і недоїзди мені.

тішить навіть не високий вінрейт, а те, шо перестав грати овочем і місцями нав'язую гру іншим за столом. тобто ігровий процес мені самому почав нагадувати ту катку, яка була до травня.

але поки все одно більше 2-3 столів не відкриваю і селекчу на предмет складів, шоб десь сідати, а десь ні.
нерідко буває, коли скіпаю гру і закриваю рум.


на 10- му ліміті за минулий тиждень справи скромніші з успіхами. точніше там слабомінусовий графік з недодачею у 20 стеків на 4500 рук.

але яка різниця і пофігу зважаючи на графік з 50.
готовий на десятках страждати вічно, аби на пісят все норм складалося =)

PS
цього разу напишу не про фільм/серіал, а про канал на ютубі, який присвяченій музиці.
мені тут цікавим було практично кожне відео, бо муз.смаки з автором співпали.

втім тут є випуски і без прив'язки до конкретного виконавця чи колективу, які можуть бути цікаві широкому загалу.

як, наприклад, ось цей.
в цілому видно, як людина фундаментально підходить до створення відео.
відчувається, шо йому цікаво робити ці тематичні випуски. як і те, шо музику, про яку він розповідає, він щиро любить.

GL!