Не про гемблінг, покер, казино, ставки... а про інше

Привіт, картяри та картярочки!

Як я зазначив в назві, цей блог буде зовсім не про звичне, а взагалі про незвичне.

За гемблінгом та/або іншими нагальними проблемами, що супроводжують нас по цьому життю - треба інколи і відпочивати, так би мовити "провітрювати голову".

Хочу запропонувати один із способів відпочинку - читання художньої літератури.

Передмова: Я давно «ношу» одну утопічну ідею: а що, якщо національна валюта буде «прив'язана» не до долара (євро, фунта), не до золота, не до ВВП країни — а до ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ! Саме так, прям Великими Літерами.

Рівень медицини, якість здоров'я, показники довголіття і подібні фактори та критерії будуть напряму визначати курс валюти. Одним словом, чим краще живе людина, тим сильніша валюта держави. І таке бачення світу, а в мене це ціла концепція, яка як пазл складається з різних складових: як-то Світова Конституція, Економіка, Ресурсні Модель, Енергетика, Адміністративний устрій, Медицина — у сучасних реаліях, напевно, неможливо втілити в життя.

Твір, що я написав і Вам пропоную — це як «замальовка на тему» або як «а що якби, то як би воно»…

Отже, ласкаво прошу до себе в голову 🙃

                 ІНДЕКС

Розділ 1. Нульовий баланс

    На величезному панорамному екрані, що займав усю стіну операційної, пульсувала цифра: *1,00042*.

    Це був Індекс регіону. Якщо він упаде нижче одиниці, закриються програми розвитку, сповільниться подача енергії від сонячних ферм, а бюджети громад будуть урізані. Світ був гранично чесним: якщо люди в цій частині планети живуть погано або помирають рано, їхні гроші не варті нічого.

    Макс, провідний хірург центру, не дивився на екран. Він дивився на монітор пацієнта. На операційному столі лежав старий дід — один із тих небагатьох, хто ще пам'ятав часи, коли нафта коштувала дорожче, ніж подих.

— Тиск падає, — сухо мовила асистентка. — Індекс почав рух униз.

    У цей момент десь на іншому кінці континенту, в офісному хмарочосі, трейдери завмерли. Смерть цього старого могла обвалити котирування цілого сектора. Не тому, що він був багатий, а тому, що його життя було частиною загальної капіталізації людства.

— Ми його не заради показників рятуємо, — процедив Макс, стискаючи скальпель. — А тому що він — це ми. Увімкнути резервну подачу ізотопів. Ми не дамо цьому числу впасти сьогодні.

    Макс відчув, як по спині пробіг холодок — цифри на екрані небезпечно блимнули червоним. Старий на столі балансував на межі. Але раптом звуковий сигнал монітора змінився з тривожного писку на чисту, рівну мелодію.

— Лікарю, подивіться! — асистентка вказала на стіну.

    Цифра *1,00042* завмерла на мить, а потім упевнено змінилася на *1,00055*. Потім *1,00073*. Вона зростала, заливаючи операційну спокійним зеленим світлом.

— У секторі 4-Б новий житель? — видихнув Макс, не відриваючи рук від затискача.

— Так, — усміхнулася медсестра, глянувши на планшет. — Три секунди тому в пологовому відділенні на поверх вище народився хлопчик. Чотири кілограми чистого потенціалу. Система щойно оцінила його майбутній внесок у розвиток, здоров'я та освіту. Світова валюта зміцнилася.

    Макс відчув дивне полегшення. Поки людство приростає новими життями, у нього є ресурси, щоб боротися за старі. Енергія, накопичена сонячними колекторами за день, тепер перенаправлялася системою в цю будівлю з подвоєним пріоритетом — світ інвестував у новонародженого і в порятунок старого одночасно.

— Ну що ж, хлопче, — прошепотів Макс, повертаючись до роботи. — Ти щойно оплатив цьому діду ще кілька років життя. Ласкаво просимо в «Індекс».

    Макс дивився на шрам на плечі діда — старий, нерівний слід від кулі, отриманої ще в ті часи, коли люди вбивали одне одного за контроль над ділянкою землі. У цьому стерильному світі майбутнього, де повітря пахло озоном і свіжістю після дощу, такі травми здавалися дикістю, аномалією. Старий на столі був живою копалиною. Він пам'ятав «Епоху Дефіциту».

    В підручниках історії це назвали «Точкою Обвалення». Це сталося в першій половині XXI століття, коли старі системи — валюти, прив'язані до боргів, і енергетика, що спалює власну планету — досягли дна. Світ захлинався в локальних війнах за нафтові вишки, а фінансові ринки перетворилися на казино, де ставки робилися на смерть цілих регіонів. Це був час, коли люди в прямому ефірі дивилися, як ракети стирають з лиця землі цілі міста заради «історичних кордонів». Коли політики в костюмах за тисячі доларів сперечалися про ціну газу, поки на околицях їхніх країн волонтери збирали гроші на бинти і дрони.

— Ти бачиш це? — тихо запитав Макс асистентку, вказуючи на шрам у м'яких тканинах. — Це від осколка старого типу, від дешевого заліза. У його часи люди витрачали 70% світового бюджету на те, щоб вигадувати способи якнайефективніше вбивати одне одного. Вони називали це «геополітикою».

    Він згадав кадри з підручників: нескінченні черги біженців на кордонах, які зараз здавалися абсурдом. Поділ на «своїх» і «чужих» за кольором паспорта. Час, коли нафтовий танкер в Ормузькій протоці вважався ціннішим активом, ніж лікарня, повна дітей.

    І перелом настав. Це сталося не через одну подію, а через суму жахів: коли війни і локальні конфлікти 2022-2030 років почали схлопуватися в одну чорну діру, а екологія відповіла на це посухою, що перетворила родючі землі на пил.

— Вони називали це «правом власності», — Макс похитав головою. — «Моя земля», «мій газ», «мій народ». Вони не розуміли, що на планеті, яка мчить крізь космос, не може бути «моєї» каюти. Або ми всі летимо в першому класі, або всі згораємо в атмосфері.

    Світ став іншим завдяки «Великій Угоді Дванадцяти».

    Це не були політики. Це були голови найбільших наукових конгломератів, лікарі та інженери-енергетики. Коли чергова війна ледь не переросла в ядерний фінал, вони здійснили «тихий переворот». Вони не захоплювали міста — вони просто відключили доступ до технологій та енергії тим, хто продовжував поділ територій.

    Ідеологом став Ніколас М’юррей Батлер — нейробіолог та економіст. Його фраза лягла в основу нової ери: «Ми оцінюємо золото, яке лежить у землі, але не оцінюємо нейронні зв'язки в мозку дитини, яка може це золото перетворити на ліки. Ми ідіоти, тому що наш капітал — це не метал, а час, який ми прожили з користю».

    Батлер запропонував алгоритм «Індексу». Він довів, що якщо спрямувати ресурси не на охорону кордонів, а на біологічне безсмертя і чистий синтез енергії, то поняття «господар землі» зникне саме собою. Навіщо володіти нафтовим полем, якщо сонце над головою дає в мільйон разів більше енергії безкоштовно?

    За одну ніч усі рахунки в банках були перераховані. Цифри на екранах перетворилися з «доларів» на «години гарантованого життя». Ті, хто володів танками, залишилися ні з чим. Ті, хто володів знаннями і вмів творити, стали опорою нового Світового Народу.

Далі буде... якщо, звісно, читання мого твору виявиться комусь цікавим.

Напишіть, будь ласка, про це в коментарях.

Заздалегідь дякую!