Не уявляю свого життя без них!

Привіт 👋

Ось тут я писав про те, що колись мабуть буде допис про мою дружину, а так як у нас сьогодні річниця, то це ще й символічно 🍾 

Підтримка одне одного в сімейному повсякденному житті - це норма, а от підтримка тоді, коли хтось грає на гроші, в "азартну" гру - це вже зовсім інше (адже для більшості, особливо для тих хто не знайомий з покером взагалі, він таким і є, просто азартна гра на гроші, щось типу рулетки, хоча ми з вами розуміємо різницю).

Разом із сімейним життям і новими обов'язками, якось покер був відкинутий у скриньку, забутий і запилений, но пізніше, коли звиклося і з'явилося більше часу, то він повернувся у статус захоплення або ж хобі, адже це слово більш звичніше для вуха.

Но з часом мені стало не приємно, віддавати якусь умовно не велику суму в місяць, хоч тих пару доларів ні на що і не впливають, але тим не менш мені це набридло і я почав копатися в своїй грі та відношенні до неї, і в той момент виникло запитання від дружини: "Слухай, я щось не зрозуміла, ти коли на роботі, то ясно, що зайнятий, а коли вдома, то ти ввесь в покері, якщо не граєш, то щось там читаєш, дивишся, це якось надто багато часу почало забирати" - і я вам скажу, це питання-зауваження мало місце, бо я ж на той момент нічого не обсудив із нею, а просто питав, сьогодні є якісь справи, нема, ну ок, я за комп, але після обговорення, що я хочу грати краще та частіше, що хочу удосконалити гру та можливо і заробляти нею, і що хочу покер перевести з статусу захоплення в щось трохи більше, ми швидко порозумілися і вона тільки добавила: "Ок, то в тебе все серйозно з ним)) але ти правильно розплануй свій час, будь ласка, добре?"

І варто взяти до уваги, що на той час, коли ми мали ці розмови, я депозитив свої акаунти, хоч і не багато, але гроші брав з сімейного бюджету і вона не мала нічого проти, зараз, то вже простіше, бо банкрол набив плюс-мінус нормальний, навіть, можна вже на наступний ліміт переходити, але я з цим вирішив не поспішати, інколи дозволяю собі дорожчі турніри, але не на постійній основі, вирішив, що на наступний ліміт перейду, коли вже наб'ю, 200-300 байінів, щоб прям максимально спокійно себе почувати.

Но це все так, нудна передісторія, для розуміння наскільки є підтримка в покерному питанні, просто наведу декілька прикладів.

Бували (зараз такого вже немає чи просто давно не було 😆) такі моменти, що я тільтую так, що чути, мабуть, навіть сусідам, але це вже коли закономірно мене вивели, коли вся сесія пішла по...ну, ви поняли, і тут бачу картину: приходить моя красуня, приносить бокал пива і закуски, каже: "Ось, розслабся, бачу тобі це зараз потрібно, що там, все так погано?" - я відповідаю, як там все, але поки розказую, то насправді морально вже все зовсім не так, бо от така дрібниця змінює полярність настрою повністю, у таких дрібницях все і ховається: турбота, розуміння, підтримка... Я вже не говорю про вечері під компом, вона завжди мені приносить їх і ще й смаколиків якихось добавляє.

Або ж ще такий приклад, буває зробив нормальну загрузку і за пару годин залишилося 2 турніра, ну і коли йду на перерву, то скаржуся їй, що от все так пішло, що вже тільки 2 стола залишилося, а вона: "ну і добре, значить швидше закінчиш там, я ще не сплю 😏 але якщо надалі піде тобі краще, на що я надіюся, то ти все рівно розбуди, коли прийдеш 😉", - знову ж таки, ніби дрібниця, але моральні відчуття змінює, є розуміння, що як би там не було - я залишуся у виграші 😆

Як же вона радіє щиро моїм перемогам, інколи мабуть більше, ніж я ☺️

А коли я собою не задоволений, буває депресую, но це вже не відноситься тільки покеру, а загалом, то теж отримую масу аргументів від неї чому я помиляюся, от з недавнього: "Тільки ти не задоволений собою, а от ми з дітьми тобою дуже пишаємося і щасливі", - і хоч ці слова щодо вимогливості до себе нічого не змінюють, но морально розвантажують, такі речі важливі у сім'ях.

Діти, до речі, також страждають від покеру, бувало граю 8 столів і звичайно в той момент не встигаю вислухати їх, був такий момент, який все докорінно змінив, прибігає донька, щось швидко хотіла розказати, а потім така.......

Продовження буде. Прийшлося розділити допис, оскільки, він надто довгий і так, а це десь половина тільки, далі буде ще трохи про доньку і таке інше. Не очікував, що допис вийде таким довгим, але як почав писати, то вже не можу зупинитися 😁

Казала мені колись дружина, коли дивилася своїх відеоблогерів: "Блогерство - це класно, але приходиться вивертати своє життя на зовні для всіх" - а я сміявся, що ті блоХери такі дивні ппц, по ходу і я зараз роблю щось схоже до тих дивакуватих людей 🤦