Пам'яті товариша по кличці Grey

 Всім привіт, на заході знову прийшла зима, а до мене натхнення щоб розповісти вам одну історію. Сьогодні 22.12.23 день народження мого друга на ім'я Grey. З яким я мав честь товаришувати, ще до захоплення покером. А нашому знайомству і подальшій дружбі передував перегляд фільму "Білий полон". який мене вразив розповіддю про мужність та характер таких чудових (створених природою) створінь як Сибірський Хаски.

 А познайомились ми з ним в с.Піски Житомирської області і з того часу, цей клубочок щастя, перевернув моє життя з ніг на голову.

 Весь свій вільний час я почав проводити виключно з ним, дискотеки бари та вечірні гулянки, відійшли на самий задній план. Дуже було цікаво спостерігати за Greyem та пізнавати його, так як до моменту нашого знайомства, ніколи й в думках не мав заводити знайомство з чотирилапим другом. Проходили дні, місяці, а наша дружба тільки міцнішала, весь свій вільний час ми проводили з ним на окраїні міста де було і озеро і лісок і людські дачі з курми і пасовисько для корів з прилеглого села, одним словом гуляти нам було дуже весело.

 І ось одного разу коли нам було приблизно пів року, ми пішли в центр міста на прогулянку, де зустріли на стадіоні біля однієї з шкіл, компанію собі подібних і в нас зав'язалась дружба. Наша компаха була велика і різноманітна у всіх параметрах, від собаководів дітлахів до пенсіонерів, від породи такса до тибетських мастіфів, але саме Grey після поєдинку з німецьким вівчуром, завоював титул вожака в тій зграї.

 Так ми жили й росли, поки один з собаководів не запропонував, відвідати виставку собак в м.Івано-Франківську, куди він також збирався зі своєю собакою (американський бульдог Імперія), на що я одразу ж погодився і 9.09.12 ми на ній опинились. Нажаль на виставці з нами стався конфуз, ми заявились в категорію Junior, участь в якій мали право брати собаки віком від 9-ти до 18міс., до якого нам не вистачало декілька днів. І хоч виставку ми де факто виграли, судді після скарги конкурента на те що нам ще немає 9-ти міс, присудили нам 2-місце.

Я був м'яко кажучи розчарований і навіть утішну пораду одного з судей "не падай духом, у вас великі перспективи" я сприйняв як звичайну розраду. Але як пізніше виявилось суддя не лукавив, і хочете вірте хочете ні, з усіх наступних виставок ми повертались виключно переможцями.

І як результат отримали титул чемпіона україни в категорії Junior, а згодом закрили чемпіонство і в категорії для дорослих собак.

Але не одними виставками! Від початку існування нашого колективу на стадіоні школи н10, до зграї примкнуло ще декілька собак породи сибірський хаски, і перебуваючи в стані ейфорії від таких розкладів, я вирішив власноруч змайструвати нарти, а також пошити упряжки для собак. І як тільки прийшла зима, а тоді вона була ще досить сніжною, ми стали на сніг.

Не передати ті емоції які ми відчували катаючись де тільки можна і не можна, нерідко стаючи свідками як нас знімали люди на камери своїх телефонів.

Звичайно Grey і тут був вожаком й завжди викладався на максимум, підтверджуючи сутність породи (хаски - народжений бігти).

Була в нашому житті і романтика, одного разу ми познайомились з двома "суками", одну звали Людмила а іншу Пандора - теж сибірська хаски, з якими ми довгий час товаришували та деколи замислювались над створенням сім'ї.

Але доля розпорядилась по своєму, і наші шляхи розійшлись.

А ще через деякий час сталось те, чого я не міг собі уявити навіть у найстрашніших снах. Батько бажаючи щоб я добре виспався перед роботою і рано не вставав, взяв вигул Greya на себе і тільки но я приїхав на роботу, він мені подзвонив і сказав, що Grey вирвався з повідка і побіг в сторону озера. Таке й раніше траплялось, Grey часто любив загуляти, і був батьком більшості цуциків які народжувались в нашому районі - яка баба могла встояти перед таким Ален Делоном

Усі наступні дні я розвішував ось такі оголошення.

А пізніше мотав кілометри на велосипеді, виї'зджаючи на виклики які отримував протягом наступних двох місяців. І останньою краплею став дзвінок, який я отримав від декількох пиздюків. Які полакомившись на винагороду скрутили бідолашного дворнягу, який був схожий на Greya тільки тим, що теж був собакою ну й трохи кольором шерсті, і заставили мене після приїзду ще довго доводити їм що то не Grey і просити відпустити бідолашного заручника, якого вони зв'язали якимось дротом щоб той не втік. Ще не один рік я жив надіями знайти свого товариша, але цього нажаль так і нетрапилось. І признаюсь вам чесно, за період нашої дружби - він навчив мене більшому ніж я його. Біжи по радузі малий...

З тих пір пройшло вже близько 10-ти років. І щоб не закінчувати цей блог на такій сумній ноті розповім вам і приємну подію яка трапилась в його житті. За пів року до свого зникнення, Grey все ж таки створив свою повноцінну сім'ю і передав свої гени ось таким чудовим малюкам.

з компанії яких ми вибрали собі одного цуцика, так як тільки він успадкував одну цікаву рису від свого батька.

І який згодом знайшов свою сім'ю в будинку моєї похресниці якій я його і обіцяв.

Також серед них був ще один цікавий екземпляр - це білий цуцик, який від решти також відрізнявся тим, що у нього майже завжди одне вухо висіло і дуже рідко піднімалось.

І підсумовуючи свій блог оголошую розіграш на 3$ за три правильні відповіді.

1) Скільки разів ми перемагали на виставках?

2) Яку рису успадкував від Greya цуцик якого ми вибрали?

3) В який момент піднімалось вухо у білого цуцика?

Всім хто дочитав до кінця, велике дякую і ще більший Respect))))