пло6 // покерні агроманіяки
Hi 😎
одразу слід зазначити, шо я не найкращий приклад дисципліни. і далеко не завжди граю у якийсь "академічний" покер. та все ж і не граю у 100/100, як опи нижче.
і от у цих хлопів стратегія б не змінилася, аби всім продовжували здавати по 6 карт, а їм 4.
(тут мова йде за 888)
серед агроманіяків/бетменів/безсмертних/берсерків/тварин особисто для мене є 2 основні типи гравців. одні знають, де кнопка пас. інші - ні.
перші "проблематичніші".
другі більш прості і під них реги/півреги зазвичай грають префлопом лімп-кол (або рейз чи мінрейз їхніх ставок, шоб повідсікати інших отримавши черговий рейз під преАІ).
шо з ними "робити". ну, в потлімітних іграх такий от варіант існує, як описав вище.
а загалом не боятися і виставлятися розширюючи свій діпазон (принаймні якшо мова йде про гру на один стек). звісно, шо будете програвати (да, це завжди прикро), але на дистанції це плюсово. очі бояться, а руки роблять, як то кажуть.
+завжди має бути комфортний бр, аби просадка навіть на десяток БІ не була критичною.
*от шо точно не дуже рекомендую, то намагатися їх заблафити.
ремарка
шось тільки зараз подумав, шо раз це хтось читає, то можливо слід зазначити, шо значать кольори моїх маркерів:
червоний = предмет цього посту. суперагресивні.
зелений = пасивні гравці. можуть ще 200К роздач зіграти до тих 200К, шо зіграли, і так і не зрозуміти, шо їхні 1/3 кбета рейзять навіть не тому, шо шось є чи нема, а тому, шо він завжди скине.
синій = фофи (від фіт-о-фолд). грубо кажучи ніти.
помаранчевий, блакитний, жовтий = реги/півреги різного рівня агресивності і розвинутості фантазії.
жовті з них найбільш близькі до фіолетових = в пло6 їх можна заносити у червону книгу. майже не зустрічаються. це адекватні і суперадекватні реги без перегибів і закидонів.
ця градація умовна і маркери періодично міняються. загалом для регів/піврегів мені маркери і не потрібні. я з ними постійно граю і маю уявлення ху із ху.
а от "червоний" гравець сьогодні залетів пограти, залився, а потім його 2 місяці може не бути видно. от для таких мені маркери і потрібні, шоб не забути.
приклади:
да, їх сміття потрапляє у флоп і не завжди щастить піймати свій аут на тьорн у подібній ситуації, тим не менш людину вже не спинити. всі гроші летять у банк.
так то йому взагалі без різниці наловив він шось чи нє. він би ставив і в дошку з тузами.
бо його діло ставити, а моє придумати йому руку з якою він безбожно поливає.
добре, шо у нього на балансі є ще гроші, а відповідно продовжуємо грати.
по моїм особистим відчуттям опу зліва я в принципі не подобаюся, бо граємо +/- регулярно і реагує він на мої рейзи часто, як бик на ганчірку.
він за цим столом цікавив меншою мірою і вся увага була спрямована на банкомат зправа. але попав під роздачу і його фішки теж рушили в правильному напрямку.
приклад адекватного (гспди, шо я горожу) маніяка. якраз такого, який знає, де кнопка пас. в курсі він і щодо свого іміджу. тому не зважаючи на те, шо відкриває всі руки, які завжди кбетить, тим не менш, коли починається возня і рейзять вже його, то він системно зариває.
але якшо пускати його на постфлоп і віддавати ініціативу, то грає близько до 100/100. завжди і скрізь активно давить,
і вже мій косяк, можливо, шо доволі регулярно з такими починаю грати в нав'язану ними гру. заходжу більш маргинально. виставляюся ширше... тобто дещо дзеркалю їх, хоча навіть до 80/80 не наближаюся.
знаю, шо над цим треба б попрацювати і частіше жмакати пас пре в очікуванні більш адекватної руки для заруби постфлоп. але між усвідомленням і реалізацією в мене не завжди є знак =. тож я доволі часто запригую на ці веселі лудоманські каруселі покататися.
в роздачі нашвиряли знатно і по всім вулицям. шикарний аут на рівер, але оп норм зіграв на іміджі, бо знає, шо в нього тут і тріпси, і дві пари з флопа можуть газувати.
відповідно, йому то якраз можна не дуже поспішати запихуватися.
ну, не пощастило.
невелика історія зі старзів, де маніяк в гадмоді спочатку роздавав усім стек за стеком, а потім так само успішно все зібрав назад і ще зверху нахапав.
і це не якась унікальна історія. таке періодично відбувається з агро (хто читає ж і сам грає в покер певно, то не раз таке бачив), але скільки б сезонів і серій не тривав їхній серіал кінцівка там зажди без хепіенду для банкролу.
і це не та категорія людей/гравців, які разок залетіли пограти, потім вивели всі гроші і видалили рум. вони повертаються завжди.
в цій роздачі запригнув, зловив окейний тьорн, але клацнув забрати 75% чи шось близько того.
грошей напхано багато, тому ну нафіг і знаю я старзівські рівера.
в якийсь момент знявся, бо на відміну від 888 у пс під таких козаків лімп/колами не грають, а починають з пре поливати ставками. запихуватися на $500 чи дивитися флоп по $50-100 навіть з преміумами бажання ніякого в мене не було. це на 50 я б теж попихався. можливо і на сто, але на 200 мені чисто психологічно важкувато/дорогувато запихатися пре з х2х3 стеком.
а хлоп нормально так по всім поїздив не зраджуючи своїй статі ~100/100 і рейзячи все, шо бачить.
справжній чемпіон!
наостанок процитую нашого відомого синоптика, "нехай проблеми та негоди не роблять вам в житті погоди" в тому значенні, шо не давайте комусь сильно нав'язувати вам свою гру. берсерки самою своєю присутністю за столом часто починають провокувати на помилки. так шо keep calm and play your game.
GL!
музика
в мене нема таких альбомів, які б любив від початку і до кінця. але на 80-90% кілька є.
якшо не включати пам'ять на повну, то одразу назву "гідбрід теорі"+"метеора" лінкін парк, їхній же фіт з джей-зі і "момент апарт" одеси (назва цього американського гурту - це угорський варіант написання українського міста).
відмічу ще нору джонс, але вона настільки одноманітна, шо таке враження наче ти слухаєш не альбом, а один дуже довгий трек.
про таке кажуть послухав одну пісню = послухав усі. тим не менш мені подобається її меланхолійна творчість.
якшо про лінкін парк і джей-зі не чули тільки ті, хто 25 років лежав у комі, то про одесу таки скоріш не чули, ніж чули, а тому кину їхній кліп, який цікавий тим, шо він зліплений з відео фоловерів у соцмережах.
для мене після "момент апарт" подальша їхня творчість стала не дуже цікавою (почали експерементувати і відходити від того, шо мені подобається і йти не туди, шо теж люблю в електронщині). але перші роботи і "момент апарт", як певний пік гурту - так, в плейлисті і серці це навічно.
до всього альбом зарелізили в мій день народження.
самі того не знаючи зробили мені крутий подарунок.
