Покер, карти і катран. Глава друга

На моніторі залишився один стіл з недільних турнірів.

І це був фінальний стіл. Андрій напруженно чекав підходящої карти щоб помножити свій стек.

A♥️Q♥️...

Він зрадів, адреналін почав робити свою справу: долоні спітніли, серце колотило як барабан.

Коін фліп був програний вісімкам... ‎Вимкнувши комп'ютер, Андрій пішов на балкон прихопивши пачку з залишками цигарок.

Того року весна була доволі ранньою і теплою. ‎Він стояв і дивився на зоряне небо.

‎Банка наповнювалася недопалками. ‎Думки про катран не залишали його голову. ‎

- Виграти грошей, обзавестися сім'єю і спокійно жити - в цих думках він простояв на балконі до самого ранку.

‎Наступного дня Андрій дістав коробку з грошима, перерахував їх.

Двадцять тисяч доларів, які він збирав роками, вже лежали на комп'ютерному столі. ‎Він лежав на ліжку, не зводячи очей зі стопки зелених купюр, з думками про майбутнє.

У вечорі, замовивши таксі він поїхав випробовувати свою долю.

Катран знаходився в підвалі колишньої друкарні.

Таксі зупинимося перед важкими сталевими дверима.

Жодного натяку на заклад, - подумав Андрій, розрахувався з таксистом, і вийшов у невідомість.

‎Там не було неонових вогнів, лише запах дорогого тютюну та важка тиша, яку розрізав лише звук фішок. ‎Адреналін вдарив з такою силою, коли від діставав гроші, що ноги ледь тримали його. ‎

- Онлайн-покер - це математика, а жива гра - це психологія, - згадав він переписку з чату. ‎

Обмінявши гроші на фішки, він підійшов до стола де було два вільних місця. ‎

- Ти новенький, - сиплий голос літнього чоловіка звучав як не змащені двері, - сідай, випробуй свою вдачу. ‎

Андрій був щасливий зайняти своє місце в кріслі, бо ноги ледь тримали його.

‎За столом сиділи сім чоловіків різного віку.

‎Дилер роздав карти, і Андрій тремтячими руками незграбно зазирнув.

Усі хто був за столом одразу це помітили. ‎

- Вперше за столом? - знову цей крижаний, скрипучий голос. ‎

- Так, - відповів він, - я граю в онлайні.

‎- Будеш Айтішніком, - пробурмотів височезний чолов'яга з довгими і скрюченими пальцями, і усі присутні за столом посміялися з цього призвиська.

‎ ‎Дилер здавав карти з ледь помітним специфічним рухом великого пальця. Досвідчений гравець одразу би помітив на сорочках карт мікроскопічні засічки, зроблені голкою, або тонкий шар парафіну, який відчувався лише пучками пальців. Вони грали не в покер - вони грали в мічені карти. ‎

Як би Андрій знав це, його б нога не переступила порог цього закладу. ‎

Але доля вже прокладала свій шлях для нього. ‎

Три чоловіка з кримінальним минулим і дилер були в одній упряжці. ‎

‎Той що зі скрипучим голосом мав призвисько Сич, з довгими скрюченими пальцями - Скрипаль, і товстий, майже півтора центнера вагою Борман, були постійними відвідувачами цього притону.

‎Вони залишали левову частину виграшів, тому адміністрація закладу завжди закривала очі на їх махінації. ‎ ‎Андрій не знав що потрапив в халепу, і його гроші перекочують в руки цієї шайки.