Покер як хоббі VS Покер як робота. Мої думки на тему.

Чи варто перетворювати покер на роботу?

Друзі мене часто питають: якщо я граю в плюс і мені подобається, може варто кинути все і займатись лише покером? На перший погляд це звучить як мрія — граєш улюблену гру, заробляєш гроші, сам собі бос. Але на практиці все трохи складніше. У цій статті хочу поділитись своїм баченням і досвідом — чи варто перетворювати хобі на професію.

Покер як хобі vs покер як робота.

Коли ти граєш у покер після роботи або у вихідні — це розслаблення. Навіть коли програв, це не критично: завтра повертаєшся до основної діяльності, і життя йде далі. Але коли покер — твій єдиний дохід, то кожен байін важить набагато більше. Це тиск. І навіть якщо ти граєш добре, ти не можеш уникнути даунстріків, які підривають не тільки банкрол, а й психіку.

Покер — гра з високою дисперсією. І коли ти залежиш від неї фінансово, вона перестає бути грою. Вона стає роботою, причому досить жорсткою: без соцпакету, стабільної зарплати чи лікарняних. І якщо ти думаєш, що будеш просто насолоджуватись кожною сесією, то через півроку щоденного гринду твоє захоплення може перетворитись на рутину.

Особистий досвід із програмуванням.

Я добре знаю це відчуття на прикладі іншого свого хобі — програмування. Я давно люблю писати код, вирішувати алгоритмічні задачі, експериментувати з проектами просто для задоволення. Але одного разу на роботі я взяв додаткову задачу, пов'язану з розробкою телеграм бота. Все виглядало цікаво, поки не з'явились чіткі дедлайни, очікування від керівництва і постійний тиск результату. Нікого не хвилювало, чи є в мене натхнення писати саме зараз. Дуже швидко те, що колись приносило кайф, перетворилось на рутину. І задоволення від процесу просто зникло.

Цей досвід чудово показав мені, що навіть найулюбленіша справа може стати рутиною, якщо поставити її в жорсткі рамки заробітку і очікувань.

Відомі гравці, для яких покер — не основна справа.

Цікаво, що багато сильних гравців не роблять покер своєю єдиною професією:

- Нейт Сільвер, відомий статистик і журналіст, який також є пристрасним гравцем у покер. Хоча він брав участь у великих турнірах, його основна діяльність — аналітика та журналістика.

- Білл Чен, математик і науковець, який працює в галузі фінансів та статистики. Хоча він має два браслети WSOP і понад $1.9 млн турнірних виграшів, його основна діяльність пов'язана з наукою та фінансами.

- Стів Альбіні, відомий як продюсер альбомів Nirvana та Pixies, виграв два браслети WSOP у 2018 та 2022 роках. Він грає в покер серйозно, але лише частину року, поєднуючи гру з основною діяльністю в музиці. Альбіні підкреслює, що покер — це лише частина його життя, а не професія. ​

- Dusia777 - бізнесмен, блогер, голова фріспінної мафії, плейбой, філантроп😁 Грає чисто по кайфу і не париться)

Ці приклади показують: можна грати на високому рівні, отримувати задоволення і навіть заробляти, не роблячи покер основним джерелом доходу.

Що я для себе вирішив.

Я пробував грати майже на повний робочий день ще за часів моєї гри в СнГ — і чесно, не зайшло. Коли почав сприймати гру як "зарплату", почались тільти, перегорання, апатія. Це при тому, що дисципліна Sit-n-go в цілому набагато менш дисперсійна, ніж МТТ. Зате коли повернувся до режиму "напів-аматорського" гравця — гра знову почала приносити кайф. Я граю регулярні сесії, вивчаю теорію, працюю над грою, але не маю тиску, що "потрібно годувати себе і сім'ю з цього".

Покер — це чудове хобі. І воно може бути дуже прибутковим. Але перетворюючи його на роботу, ти ризикуєш втратити ту саму пристрасть, яка і робить гру особливою. Тому перш ніж робити з хобі професію — подумай, чи готовий ти грати, коли тобі не хочеться, коли нічого не складається, коли йде 50-й турнір без глибокого проходу. Якщо відповідь — так, спробуй. Якщо ні — залиш покер тим, чим він і був: улюбленою справою, яка заряджає, а не виснажує.