Покер і слоти в зоні бойових дій

Маємо розуміти, що це стосується обмежень тільки легальних сайтів чи ігрових платформ. Тих, які ліцензовані в Україні. Тут заява про обмеження або самообмеження є дієвою. Що ж стосується сотень нелегальних (серед яких немало взагалі шахрайських – аж до самостійного списання всього вашого залишку з верифікованої карти), реклама яких сиплеться з усіх месенджерів – усе повністю на розсуд гравця.

Пряма мова

До вашої уваги – кілька точок зору від професійних або ж зацікавлених людей, котрі стикались з описаною темою, або вона є зоною їх діяльності.  

Олександр, військовослужбовець ЗСУ (більше 2-х років як призваний), вік 56, в мирний час – охоронець автостоянки, зараз – танкіст (Харківський напрямок):

«Так, життєві обставини змінилися. І гра онлайн знімає стрес, коли ти на відпочинку. Або – додає (сміється). Ні, так щоб аж дуже багато хлопці грали – немає такого. Хто був азартним до війни – таким і залишився. Це ж не зміниш, якщо в тебе такий характер або нахили. Чи це погано – не знаю. Кожен сам вирішує, що йому на користь, а що шкодить. Ну, і не завжди є інтернет. І обстановка, звичайно. Але буває, що щось депну або щось виведу».

Іван Рудий, Голова КРАІЛ (Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей):

«По-перше, нікому з нас не потрібно вказувати, як керувати своїм стресом. Відпочивати, листуватися з коханими чи грати в азартні ігри. По-друге, заборонити онлайн-казино на передовій неможливо. Обмежити доступ до участі в азартних іграх ми в Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей не можемо, бо це є порушенням конституційних прав. Єдиний вихід — це внести “затятого гравця” до реєстру осіб, яким буде обмежений доступ до участі в азартних іграх. Зараз внести таку особу до списку можуть лише члени сім’ї першого ступеня споріднення. Але саме на передовій, хто як не командир, відіграє цю роль? Саме він солдату — і батько, і брат, і син».

Віталій Трегуб, завідувач клініки психосоматичної медицини «Рікавері»:

«Треба розуміти, що для людини, схильної до залежності, гра – це пошук певних емоцій, які приносить виграш чи програш. На жаль, жодна людина не в стані дати собі об’єктивну оцінку самостійно – є схильність чи немає. До нас звертаються за допомогою військові. Методики західні чи американські для нашої ментальності не працюють. Якщо військовослужбовець сам не розуміє, як в реальності виглядає його ситуація із грою – ні заборони, ні допомога родичів чи друзів не спрацьовує. Єдиний вихід – це самостійно пошук заміни грі для отримання необхідних емоцій. Рекомендуємо хлопцям альтернативи – якісь змагання, футбол, боротьба – щось, що заповнить час, який займає гра на відпочинку. І при цьому дасть вихід емоціям. Це стосується і гравців, які не у війську: якщо вважаєте, що гра «бере над вами гору», заповніть цей час чимось, що дасть вам виключно позитивний емоційний «викид». Без фінансових вкладень. Покеристи – люди як правило розумні, освічені, добре знайомі і з математикою, і з психологією. Які вміють прораховувати. Тому це найскладніші клієнти серед тих, хто до нас звертається по допомогу. До речі, ми маємо тести, які, можливо, будуть цікаві для ваших читачів – для особистої самооцінки ситуації «Я і гра».   

Владислав Козинець, професійний покерний гравець (Pes_Pereap):

«Я не володію статистикою щодо покеру, але в казино і слоти почали грати точно більше. Саме в онлайн форматі. Стосовно покеру, якогось саме буму, як було в період спалаху ковіду, я не побачив. В мене є друг, який вже більше року в лавах ЗСУ. Не знаю, як у нього з грою «там», але як тільки він на ротації, то відразу йде до покерного клубу. На мою думку, для хлопців на передовій це скоріше спосіб трохи втекти від реальності, у якій вони цілодобово. Я б не засуджував і не карав би їх. А, можливо, придумав би якийсь механізм застереження. Давайте не забувати, що вони  під обстрілами майже 24/7...»

Руслан Бангерт, експерт індустрії гемблінгу:

«Стосовно питання «Грають зараз українці більше чи менше, ніж до початку війни». Я володію великим обсягом аналітичних даних, тому в цьому питанні можу покладатися не стільки на власну думку, скільки на цифри. Грати почали помітно менше. І, як на мене, причин тут кілька. Передусім це, звісно, саме через повномасштабне вторгнення, яке спричинило демографічні зміни серед активних гравців та зниження купівельної спроможності решти населення, а також проблеми в енергетиці. Хто сяде грати довгий турнір на 10 годин, якщо немає впевненості, що він зможе його закінчити? Зараз ситуація з енергетикою помітно краща, але на активність на ігрових платформах це впливає не дуже сильно.

Є друзі, знайомі – покеристи, котрі повернулись з передової. І так, участь у бойових діях безумовно накладає свій жорсткий відбиток на їх погляди і на життя, і на відношення до гри. Мені здається, що через різний ступінь травм ризик потрапити в ігрову залежність зростає. Чи то втрата кінцівок, чи психічний розлад – обов'язково впливатиме на бажання якось заспокоїти свій біль: через алкоголь, щоб просто не відчувати його, чи через азартні ігри, щоб змінити біль на передбачувану радість від джекпоту. Якого, швидше за все, не буде.

Щодо законопроекту про надання прав командирам на заборону гри (подання та внесення до реєстру певних осіб, які мають залежність). Я повністю підтримую наділення командира правом забороняти в його бойовому з'єднанні будь-які азартні ігри. Як і алкоголь чи наркотики. Так, це дуже складне питання. Так, не мені судити та говорити, як треба. Але я за помірне «споживання» азартних ігор, а на війні, здається, у багатьох з цим є проблеми. Мені просто шкода хлопців, які потрапляють у залежність, і це може дуже сильно впливати на їхній стан та на атмосферу в колективі. Побратими повинні довіряти один одному. Як не крути, але людина з ігровою залежністю може виявитися слабкою ланкою. Чи допоможе ця зміна у законодавстві насправді, в реальності? Важко сказати. Швидше так, ніж ні.

Ви запитуєте: «Чи може військовослужбовець, який не грав у мирний час, почати грати "там", бо змінилась життєва обстановка, цінності (в рази збільшено стрес, можливо, суттєво збільшились доходи/можливості через отримання бойових зарплат і т.д.)?» . Відповідь моя однозначна. Може. І так нерідко відбувається в реальності. Я знаю приклади, коли люди раніше грали трошки, а, перебуваючи на передовій, починали програвати все до копійки. І причина тому – виключно переживаний стрес на фронті. Я дуже не хочу нікого ображати, адже навіть з ігровою залежністю це все ще наші захисники, які заслуговують набагато більшого, ніж мають, але я просто намагаюся відповідати по суті питання. Це велика проблема. Краще б, звісно, хлопці зберігали ці гроші або якось віддавали на збереження сім'ям або адекватним командирам».