Повернення до покеру: Турнір Rising Phoenix як новий початок

        Хоч почав грати у покер досить давно, проте важко сказати, що маю багато experience. Знайомство з покером у мене було зовсім не типічним – це була якась стара гра на ПК де треба було за допомогою гри у покер покупати собі необхідні речі для життя, коня, навіть житло десь у Техасі чи інших містах старої Америки. Ця ідея мені дуже сподобалася, що можна грати, отримувати задоволення та ще й при цьому заробляти гроші. А потім, як не дивно, я узнав що, така гра є насправді та в неї можна грати на реальні гроші.

        Проте, у житті трапляється багато чого, не зважаючи хочемо ми щоб це трапилося чи ні. І в мене також сталося те, чого я не чекав, та й зовнішні обставини робили тонкі натяки: відсутність світла, бувало що й інтернету не було, необхідність мого втручання в робочі процеси 24/7 у будь який час, та інше, тому мені було не до покеру.

        Пройшов час, з деякими речами вдалося розібратися(не зі всім, поки що). Згадав про ті різноманітні емоції, відчуття, адреналін, азарт які я втратив.

        Перечитуючи одного разу статті на cardmates мене привабив новий формат хомки та епічна назва Rising Phoenix, яка говорила сама за себе. Тому мені на думки і прийшла думка, що якщо продовжувати свою покерну історію, то з нової сторінки та з яскравим початком.

        Так як я дуже полюбляю легенди, міфи та все фантастичне, цей турнір для мене був асоціацією з відновленням та поверненням. Хотілось сказати до великих перемог та звершень, проте нехай це буде у майбутньому, бо у минулому не було чим хизуватися 😊.

        Під час гри у мене було відчуття впевненості у своїх силах наче і дійсно у мене були крила фенікса, якій в результаті й привели мене на фінальний стіл. Хоч я й був дуже задоволений моїм польотом на протязі усього турніру, у кінці трохи не хватило полум’я для того щоб долетіти до самої високої сходинки, мабуть перерва дала своє. Тому в мене почесне 3 місце    

        Все ж таки після турніру я зрозумів, що мені цього не вистачало у житті.

        Ніби то знайшовся той пазл, якого не вистачало) А тому, сподіваюсь, що й надалі буде виходити грати у цю цікаву гру, приймати участь у хомках, як у п’ятничних так і суботніх, а також хочеться відчути смак підкореної вершини!

        Якщо у вас є схожі історії то залюбки почитаю у постах, чи у коментарях!

         До зустрічі за столами наших улюблених хомок 😉