Повернення Goldfisha в ... 2

Чи можна почати з нуля. Відповідь одна: "Так, можна". Доведу на власному приклад,і що це можливо. А в моєму випадку це траплялось не один раз, не два, три, а набагато більше.

Колись на ПС була школа і саме у цій школі я почав заробляти свій перший банкрол (хоча я такого слова навіть не знав).

Як зараз пам'ятаю тоді треба було пройти тест  і тобі за те що ти пройшов тест давали квиток вартістю 1 $ 50 центів.  І саме цей квиток давав тобі право на участь у турнірі, в якому 50% учасників отримували приз -  5 доларів на рахунок. Саме з них для мене почалася  історія гри довжиною в третину життя.  Я почав грати на нл 2 і якось так мені вдалося  ці п'ять баксів розкрутити до тридцятки. Грав я тоді, як зараз пам'ятаю, один стіл БЛ Холдем 9- макс.

Я тоді не знав ,що таке пот, рейз, ререйз, конектори, вже не кажучи про вуліці чи дирявий стріт, а про дистанцію і нотси я взнав набагато пізніше. Ці всі назви нічого не були варті, бо кеш йшов до мене.   І все відбувалося як у казці, я ставлю, переставляюю, граю на все і всі центи липнуть до мене. Це зараз я знаю про апстрік, про переап , а тоді  здавалось , що я ухопив  Господа за бороду. Але черездекілька днів казочка дійшла свого логічного кінця. Кудись зникло моє везіння, хоча начебто грав як завжди. Так покер це гра не одного гравця, за столом ти не один, як мінімум двоє і математика. Опоненти прочитали мою гру, тоді я важав що вони чарівники які бачать мої карти. Так вони зрозуміли, що проти них грає звичайний фіш і почали мене звичайно розкручувати. Це тривало теж декілька днів і з'явився страх робити ставки, робити рейзи і як наслідок гроші пішли, як прийшли. Але не всі, залишилося десь 4 бакси.

І саме у цей момент я натрапив на гілку шкільного форуму під назвою "Регата Премїєр Ліги". Була така Прем'єр Ліга покеру, де були дуже чудові призи. Для новачків саме те, що треба. Я зайшов на цю гілку, почав читати, десь коментувати. Це був клуб однодумців, які підтримували один одного. Вони аурили під час турнірів. Вони грали, вони вигравали,  в них були добрячі заноси, як на мій тодашній погляд. Так це була спільнота з хомками, конкурсами, різними темами спілкуванні. І так мені хотілось приєднатися до них, але читаючи їх коменти, я відчував себе таким корявим у грі. Як кажуть де я, а де вони. Але мене запросили, а якщо бути до кінця відвертим, то це зробив Микола Іванович. Я не зразу приєднався до них. Просто одного дня у гравців клубу були круті заноси і я настільки повірив у ауру, що витратив 1,35 $  для реги  у турнірі і я був 4-им. А це 400 $ призових. Звичайно, це я зараз розумію про переап, але тоді за сім годин грі я заробив свою місячну зарплатню.

І я приєднався до цього клубу, бо відчув, що настав час для чогось більшого. Не для самої гри, а для навчання грати в покер. Клуб дав мені багато, але в кінці він забрав у мене набагато більше. Він забрав віру в людей. Тому мабуть я так довго вагався приєднуватися до покерної спільноти ще раз. 

На сьогодні досить, бо зараз виключать світло.

Але продовженя буде, обов'язково.

Усім аури і лаку.