Повернення Goldfisha в ... 4

Покерна агресія.

Мова піде не про рейзи, ре-рейзи, бети, трибети і тому подібні усім відомі покерні дії за столом. Не про лагів і тагів.  Мова піде про онлайн спілкування у тому розумінні, що ми собі дозволяємо писати в чаті (добрі побажання, подяку за гру чи образи), кидати в опонента якісь предмети, які начебто символізують ким ми або нас вважають за столами.

Я вже писав на цю тему у іншому покерному середовищі. Тоді багато гравців доволі емоційно відреагували на цю тему. На жаль не залишилось ні того форуму, ні навіть документа, щоб подивитися, що я думав, відчував, робив.  За що мені соромно, а за що навпаки? Як до цього ставитися, коли агресія йде про тебе і як вона впливає на твою гру? Чи можна себе поводити подібним чином у відповідь?

Зараз є багато термінів онлайн агресії. Тоді , коли я писав перший раз про це, то ця термінологія ще не набула такого широкого вжитку.

Але давайте будемо рухатися у ногу з часом. Зараз така агресія онлайн має назву -  кібербулінг. Той най буде не покерна агресія, а покерний кібербулінг.  

Напишу  про себе, як то кажуть усі карти на стіл. 

Я тільки починав грати у покер,  грав на фантики на Милі. І саме там я перший раз відчув, що таке конфлікт у спілкуванні онлайн. Я не відносився до тих, хто любить спілкуватися у чаті за столом. Мені було байдуже, що інші спілкувалися, лаялися, гризлися, продавали фантики за реальні гроші чи ділилися якимись новинами. Але так було до одного разу, коли я побачив комент:

- Грай по поту, Бастард.

Я зрозумів що це до мене, бо нас було двоє в грі. Ще подумав, до чого тут піт, чому я повинет пітніти, бо в термінології покера, на той час, був далекий. І ще я зрозумів, що звертається він до мене, явно не як, до незаконнонародженого сина середньовічного лицаря,  а у образливій лайливій формі.

Я не роздумуючи відповів:

- Сам пітній, резиновий виріб №2.

Якось не повернувся язик назвати його - резиновим виробом №1.

Ну і так слово за слово, почалася доволі інтелектуальна дискусія. На додаток до цього я начав приймати його на двох любих. Він декілька разів ще написав, а потім замовк, а я ні. Я вже був повністю охвачений тією несправедливістю, яка зі мною трапилась. Я писав і писав, і ставив і ставив. І тільки через деякий час я зрозумів , що мене обібрали до нитки.  Мою агресію використали проти мене самого, а самого мене трохи пробуліли, навіть не дивлячись, що я там відповідав. Він чекав цього і використав на свою користь. О, це так пограв! Навіть фантики мені тоді було шкода. А як мене розривало від цього. Словами і не передати.

А ще я зробив висновок. Це працює і значить  -це засіб для отримання вигоди! Декілька разів спробував цей метод у грі. Він дійсно працює (не з усіма). Через деякий час я перейшов грати на реальні гроші, як це відбулось писав у попередніх частинах свого блогу.

На початку гри на реальні гроші я не грав багато столів одночасно, два чи три. Тому часу писати в чатах було доволі. Сказати, що я спеціально шукав клієнта з якого можна отримати гроші таким чином, було б неправильно, але і не пропускав моменту, інколи клієнт знаходив мене сам. І я починав обробляти, писав образливі пости, ставив емодзі donkey або fish. Деякі ніяк не реагували, але завжди знайдеться той, хто відповість. У більшості агресія породжує агресію у відповідь, я саме такий. І тут головне знайти найболючіші точки. В одних це країна, в інших президент, в багатьох агресію визиває відношення до його розумових здібностей чи міжстатєві взаємовідносини зі зміною орієнтації.

Це я не пишу про ТОП: побажання смерті, раку як тобі, так і твоїм близьким чи хтось з оппів пише, що мав близькі стосунки з вашими батьками (декілька скрінів зберіг давно, а це потрапили мені на очі). Я таких побажань принципово не робив ніколи. Але саме вони найбільше ранять.

Картинки зі спілкуванням по руськи, тому вибачайте, це ще до 2022 року. Це з Покерматч.  На той час я безробітний. Кошти зароблені в покері виводжу , залишаю трохи на розкрутку. Багато граю. 

Цей опп булив постійно, але я вже не звертав уваги. Він знайшов мене сам. Я тільки періодично підкидував полінце у полум'я, щоб не згасало. Мабуть йому здавалось, що він виграє...Платив він доволі непогано навіть на такому ліміті.

Приводи зцепитися траплялися на кожному кроці, чи првильно сказати роздачі. А тем для розбіжностей було навіть більше ніж самих гравців. Особливо закусювався з москалями на Покерстарс. Там достатньо було побачити національність і вже нічого стримувало. Проривало так, що окрім образ, ще летіли байіни направо і наліво.

До чого це вся розповідь, а до того, що інколи спекулюючи на образах можна зірвати куш. Так, у той час, я таку поведінку за столом сприймав, як норму , як невід'ємну частину гри, що може принести тобі прибуток. І доволі багато часу я витрачав на таке. Сідав за стіл, чекав, придивлявся, інколи робив якісь кульбіти з рейзами, оленями. І коли клієнт дозрівав, то зривав квіточку. Після такого в мене був гарний настрій, приплив дофаміну з наступним викидом адреналіну. Здавалось, що гори можна звернути.

Через деякий час я почав одночасно грати від 12 столів швидкого кешу і звичайно часу на проведення експериментів з клієнтами просто не стало. Але інколи наступали моменти, коли мене по грязюці відвозили, як то кажуть, рилом по сукну стола. І тоді в мене зривало запобіжник і тоді  вже я виступав у якості покерного агнеця на закланні.

У швидкому кеші тебе кидають по столах, як людину легкої поведінки і спіймати оппа який тебе нагнув, або нагрубіянив не те, щоб тяжко, він постійно мелькає перед очима, але не зупиняється і не звертає уваги на те, що  ти там написав.  А тобі ж хочеться поспілкуватися по душам, і ти знов його виглядаєш. Де ж ти? В нас же повина відбутися покерна словесна дуель.

А ось ти де. Затримався.  Ну то давай поспілкуємося, покерний засранцю. Наступає такий момент, що гра відходить не то, що на другий план, вона перестає для мене існувати. Це вже не дуель, це вендета з мого боку. Моя жага вендети у цей момент настільки велика, що ніхто не спроможний мене зупинити. А опп ще раз просить тебе вклонитися і я знову б'ю поклони. Я не звертаю уваги на програш, я навіть розумію, що у вільному тільті. Це все неважливо. Важливо зірвати злість тут і зараз. Момент істини. Крапки над і стоять.

І коли наступає розрядка і ти зупиняєшся, то розумієш, що тебе прокатили з вітерцем.

І даєш собі слово, більше так не робити. Але це не допомогало на довгий час. І це коло я пройшов багато разів. І навіть постійне відвідування бані  (найбільше покарання в мене 1 рік, наступне довічний бан чату) мене не зупиняло. Найбільше я у той час тримався декілька тижнів, після виходу з бані.

А потім я задумався кто ці ноунейми, що сидять по той бік екрану, можливо за тисячі кілометрів від тебе чи навпаки у сусідній квартирі?

Хто він? Ну звичайно це людина, хоча можливо і бот. Якщо бот, то тоді усі мої роздуми на цю тему не варті і ламаного гроша. Ну будемо вважити, що все таки людина.

Як вона виглядає? Чоловік чи жінка? Стара чи молода ця людина? Сім'я, діти? І таких питань безліч. Бо ця людина  майже у 100% тобі не знайома.

Чи поводив би я себе так у реальному житті. Та ніколи. Чому дозволяю собі цей кібербулінг, а по простому хамство. Бо це майже завжди безкарно. Ну баня, ну можливо викинуть з руму. Та тих румів зараз.

А може ця людина на яку вилили цистерну гімна, дійсно хвора, чи у інвалідному візку і гра з вами для неї, як промінчик сонця. А може людина прийшла отримати задоволення від гри, бо грає раз на тиждень для розслабону, а тут я зі своїм кібербулінгом: "Доброго дня, я прийшов зіпсувати Вам настрій, бо мені так хочеться". І коли я уявив собі саме такі картини життя, то вирішив стримуватися, бо зрозумів наскільки принижуючи інших я принижую себе. 

Чи стримуюсь? Ще інколи можу написати образливе слівце, але той період бездумного покерного кібербулінгу я залишив. Зараз я можу матюгнутися вголос перед екраном, можу навіть мишку зажати в руці і піднести догори начебто збираюсь гепнути по столу зі всієї сили цим милим пушистим, найчастіше зараз безхвостим, створінням і лагідно опускаю мишення на стіл.

Я розумію, що є покерні гравці які не переймаються такими проблемами, або вирішують їх у декілька кліків мишею. Наприклад закривають чат гравців, пишуть у саппот (сам ніколи не пишу, бо не святий у цьому плані). Я дуже заздрю людям з таким відношенням, бо самому мені прийшлося пройти цей шлях у той бік і маю надію , що зараз йду у зворотньому напрямку.

Шлях подолає той, хто йде!

Усім дякую за увагу.

Най прибуде з вами Аура і Лак.

PS. ШІ ще не до кінця розуміє, які зображення я хочу від нього, тому з картами біда.