про мої лудоманські стежки

дитинство моє припало на 90-ті, тому коли на мої 11 чи 12 років мені батьки подарували дитячий набір для гри у рулетку і кості, це не виглядало дивно ні для моїх батьків, ні для мене з моїми друзями.
аби в мене був психолог, то він би цілком слушно зазначив, шо саме тоді і було закладено дуже міцну цеглину у мою подальшу дружбу з азартними іграми.

зараз для мене це звучить дивно, але ніхто ні з чиїх батьків ніколи не робив нам зауваження за гру в карти.

період гри на фантіки вже пройшов, бо папірці з картинками перестали нести якийсь сенс і викликати захват. тож грали ми вже в карти на шось (це, звісно, не озвучували дорослим).
грошей ні в кого багато не водилося, тому там і вигравати чи програвати нема шо було. у борг ніхто не грав, бо всі розуміли, шо потім фіг тобі ті гроші віддадуть. а от книжки (неохоче), марки (більш охоче), відеокасети (а оце нормальний лот і ціна визначалася залежно, шо там за фільм), аудіокасети (теж котується, бо річ всім потрібна не менш за відеокасету) стали ходовим товаром для гри і розрахунку.

на гроші грали не тільки в карти, але і у настільний теніс. і отут якраз одного хлопця ми загнали якось в борги не сподіваючись від нього отримати жодної гримні, але поступово списуючи його програші за дрібні послуги (сходити шось купити, аби самим не пертися в магаз. зганяти води набрати, поки граємо в футбол етс)

в футбол нечасто, але теж грали на пиво. якось нашу команду трохи старші хлопці замазали зіграти (відмовити було важко через районну ієрархію, тому ми просто сторгувалися на пару літрів, а не ящиків, шоб відскочити задешево). всі розуміли, шо ми андердоги, але схема 1-0-1-4 неочікувано спрацювала і ми виграли.
здивовані були всі.
пиво нам ставить ніхто не збирався, тому було домовлено про реванш на наступні вихідні. ставки були підняті таким чином, шоб ми таки вторчали у ті самі пару літрів пива.
відомо, шо переможну стратегію і склад ніхто не міняє, і це спрацювало. ми знову виграли. потім знову...
ця серія закінчилася з рахунком 4-0 чи 5-0 на нашу користь. замість 50 чи скільки там тих літрів набіжало, нам вручили один і нарешті від**алися від нас і ідеї попити пива за наш рахунок.

пізніше, років в 15-16, ми з другом познайомилися з букмекерською конторою. по класиці перша ставка зайшла, а з нею і думка в голову, шо гроші виявляється можна дуже просто отримувати. проблема була тільки в тому, шо реал і барселона не вигравали усі матчі в сезоні, шоб наші експреси системно доїжджали. навіть підкорегувавши підхід і не ставлячи постійно на фаворитів все одно якось почало не дуже складатися.
і оце був справжній період лудоманії. 
добре, шо вистачало клепки не позичати гроші чи виносити телевізор з дому.

мій пік прийшовся на день, коли ми з другом поставили чергові кілька експресів, які з перших матчів не зіграли. ми сиділи вдома у влада і контора ще працювала з півгодини. а значить був час піти туди і доставити на матчі без урахування вже програних. от тільки проблема, шо грошей в нас вже не було. але була молодша сестра влада, якій я подобався, а тому за 5 гримень легко впарили їй якусь мою фенічку, яку я носив тоді на шиї (можливо вона помазала її своєю кров'ю і спалила, бо ми пізніше трохи позустрічалися. а може все простіше і молодші сестри твоїх друзів ростуть і стають симпотними баришнями на яких ти починаєш вже дивитися трохи по-іншому)
і от з цією п'ятіркою ми бігли в контору, шоб встигнути поставити ідіотський експрес. очікувано він не зіграв. тоді я і задумався, шо це вже виходить за межі нормальності.
висновки зробив кардинальні і перестав ставити в букмекерці взагалі і дуже надовго. я продовжував грати в карти з друзями і онлайн в преферанс, але все це було на плеймані і фофан.

та в якийсь момент з'явився покер зі своїми фріролами і бездепами про які дізнався пізніше.
це був ідеальний метч, бо свої гроші витрачати мені не треба було, але виграти я шось міг.
шоб розписати свій покерний шлях, то вже треба буде окремо якось зібратися з силами і вивалити великий пост.
якшо коротко, то хоча в перші роки я не раз заливав свої невеликі БРи розкручені з фріролів, але свої гроші депав тільки шоб підв'язати карту на вивід.
було одне виключення розміром у 10 залитих баксів, але це при будь-якому банкролі важко назвати серйозним вливанням коштів.