про мої лудоманські стежки
зазначу, шо усе моє життя не суцільно пов'язано з покером і азартними іграми, але те, шо вони займають його частину - факт.
дитинство моє припало на 90-ті, тому коли на мої 11 чи 12 років мені батьки подарували дитячий набір для гри у рулетку і кості, це не виглядало дивно ні для моїх батьків, ні для мене з моїми друзями.
аби в мене був психолог, то він би цілком слушно зазначив, шо саме тоді і було закладено дуже міцну цеглину у мою подальшу дружбу з азартними іграми.
зараз для мене це звучить дивно, але ніхто ні з чиїх батьків ніколи не робив нам зауваження за гру в карти.
період гри на фантіки вже пройшов, бо папірці з картинками перестали нести якийсь сенс і викликати захват. тож грали ми вже в карти на шось (це, звісно, не озвучували дорослим).
грошей ні в кого багато не водилося, тому там і вигравати чи програвати нема шо було. у борг ніхто не грав, бо всі розуміли, шо потім фіг тобі ті гроші віддадуть. а от книжки (неохоче), марки (більш охоче), відеокасети (а оце нормальний лот і ціна визначалася залежно, шо там за фільм), аудіокасети (теж котується, бо річ всім потрібна не менш за відеокасету) стали ходовим товаром для гри і розрахунку.
на гроші грали не тільки в карти, але і у настільний теніс. і отут якраз одного хлопця ми загнали якось в борги не сподіваючись від нього отримати жодної гримні, але поступово списуючи його програші за дрібні послуги (сходити шось купити, аби самим не пертися в магаз. зганяти води набрати, поки граємо в футбол етс)
в футбол нечасто, але теж грали на пиво. якось нашу команду трохи старші хлопці замазали зіграти (відмовити було важко через районну ієрархію, тому ми просто сторгувалися на пару літрів, а не ящиків, шоб відскочити задешево). всі розуміли, шо ми андердоги, але схема 1-0-1-4 неочікувано спрацювала і ми виграли.
здивовані були всі.
пиво нам ставить ніхто не збирався, тому було домовлено про реванш на наступні вихідні. ставки були підняті таким чином, шоб ми таки вторчали у ті самі пару літрів пива.
відомо, шо переможну стратегію і склад ніхто не міняє, і це спрацювало. ми знову виграли. потім знову...
ця серія закінчилася з рахунком 4-0 чи 5-0 на нашу користь. замість 50 чи скільки там тих літрів набіжало, нам вручили один і нарешті від**алися від нас і ідеї попити пива за наш рахунок.
пізніше, років в 15-16, ми з другом познайомилися з букмекерською конторою. по класиці перша ставка зайшла, а з нею і думка в голову, шо гроші виявляється можна дуже просто отримувати. проблема була тільки в тому, шо реал і барселона не вигравали усі матчі в сезоні, шоб наші експреси системно доїжджали. навіть підкорегувавши підхід і не ставлячи постійно на фаворитів все одно якось почало не дуже складатися.
і оце був справжній період лудоманії.
добре, шо вистачало клепки не позичати гроші чи виносити телевізор з дому.
мій пік прийшовся на день, коли ми з другом поставили чергові кілька експресів, які з перших матчів не зіграли. ми сиділи вдома у влада і контора ще працювала з півгодини. а значить був час піти туди і доставити на матчі без урахування вже програних. от тільки проблема, шо грошей в нас вже не було. але була молодша сестра влада, якій я подобався, а тому за 5 гримень легко впарили їй якусь мою фенічку, яку я носив тоді на шиї (можливо вона помазала її своєю кров'ю і спалила, бо ми пізніше трохи позустрічалися. а може все простіше і молодші сестри твоїх друзів ростуть і стають симпотними баришнями на яких ти починаєш вже дивитися трохи по-іншому)
і от з цією п'ятіркою ми бігли в контору, шоб встигнути поставити ідіотський експрес. очікувано він не зіграв. тоді я і задумався, шо це вже виходить за межі нормальності.
висновки зробив кардинальні і перестав ставити в букмекерці взагалі і дуже надовго. я продовжував грати в карти з друзями і онлайн в преферанс, але все це було на плеймані і фофан.
та в якийсь момент з'явився покер зі своїми фріролами і бездепами про які дізнався пізніше.
це був ідеальний метч, бо свої гроші витрачати мені не треба було, але виграти я шось міг.
шоб розписати свій покерний шлях, то вже треба буде окремо якось зібратися з силами і вивалити великий пост.
якшо коротко, то хоча в перші роки я не раз заливав свої невеликі БРи розкручені з фріролів, але свої гроші депав тільки шоб підв'язати карту на вивід.
було одне виключення розміром у 10 залитих баксів, але це при будь-якому банкролі важко назвати серйозним вливанням коштів.
Цікава історія) Часто помічаю один і той самий патерн у багатьох різних людей, які приходять у покер через азартні ігри. А потім дивуюся як я сам тут опинився?)) Ніколи не був азартною людиною, поки друзі спускали кишенькові гроші в автомати, я намагався їм пояснити, що вони дурні) Пам'ятаю як один друг мене просив дограти якусь бонус гру за нього (прям фізично тиснути на кнопки грального автомата) і зняти гроші, бо "в мене немає азарту і я не почну грати далі, намагаючись примножити виграш) .
А ось пограти в покер з друзями любив і якось помітив що мій банкрол (грали тільки на монети, бо вони нагадують фішки😁) стабільно потрохи зростає. Тоді вирішив розібратися з цим питанням, почав шукати інформацію, статті на тему і т.д. Звучало все логічно, але все одно без практичного експерименту повірити у реальний вплив скілу на ймовірність виграшу не міг. Ось так і почався мій шлях в покері, через цікавість розібратися в предметі, в не через лудоманію)
в мене навпаки, з покеру вібет підсадив на слоти пару разів, а там і рулетка. але це невеликий період був, може місяць, загальний лосс може максимум -200
в покері також є луда. на початку в покерстарс давали безкоштовні тікети на спіни, так підсадили і трохи в них колись була луда
зараз з віком вже більше контролю, більш спокійно, але все одно, буває виходиш з рівноваги(відіграватися не йду, просто можу почати робити більше неправильних дій)
на диво автомати пройшли повз мене і моїх друзів. з нашої підліткової компанії ніхто на них не грав і тим паче не зависав. знайомі нашого віку - да.
один з них розказував, що вкинув в автомат н-грошей. і оскільки "апарат тепер мав працювати на видачу", то він дав якомусь малому пару грн, аби той сторожив "гарячий автомат" і нікого до нього не підпускав, поки він позичить сходить гроші. думаю, навіть без мого уточнення можна зрозуміти куди позичені гроші ділися
в мене згоріло дуже багато фріспінів без вагера) ще коли грав у вже неіснуючому мікрогеймінг їх там нараховували доволі часто, але я ігнорив абсолютно усе пов'язане з казіно. ну, потім на форумі наткнувся на якийсь пост і розібрався.
не дуже це повпливало на те, шо я почав зависати на слотах, хоча іноді дійсно можу зайти покрутити. але без фанатизму і сподівань на виграш
в БК хто тільки не грав, раніше це так легко було зробити, купа точок, потім парі матч був дуже зручний
у нас букмекерка була розташована таким чином, шо через неї і ігрові автомати треба було пройти, аби зайти в доволі непоганий заклад на той час.
зараз мені навіть важко таке уявити.
*мова про готель турист в києві на лівобережці
та і загалом київ 00-их нагадував лас вегас для бідних. ігрові автомати і букмекерки були буквально скрізь
Не тільки Київ, Костянтинівка Донецької області в цей період була така сама😁. Думаю і решта України теж. Автомати типу "прощавай 50 копійок" стояли навіть на автобусних зупинках, не кажучи вже про усілякі генделики😁Ну а спеціальних місць де можна було пограти в якісь "крейзі манкі" теж вистачало
да, це повально по всій уа було. і не таємниця, шо всі ці автомати були з перепаяними платами і шось виграти там було нереально.
в тій самій згаданій букмекерці стояла елекронна рулетка зі стільцями і все, як треба. зазвичай на ній системно чергувало 1-2-3 людини, які чекали на якогось зальотного чувака, який буде ставити багато. і коли він ставив, скажімо, 20 баксів на чорне, то вони ставили по долару-два на червоне =)
не знаю, чи це була дійсно робоча схема) тим не менш така картина спостерігалася там постійно.
Гарна розповідь 👍🤝
🤝
Чудовий пост, було цікаво читати👍
дяка =)
О, знайомі історії 😅
ага. в чомусь вони у всіх різні і в чомусь однакові ;)
Розповідь клас!
дяка =)
Якщо на касеті еротика то це вже гра по крупному?
100%
=)
Дуже прикольний досвід прочитати таку статтю, бо в мене такого досвіду немає і мені взагалі важко уявити нащо ті азартні ігри взагалі потрібні)))
Мене наприклад взагалі не чіпляє якась можливість легких грошей, чи можливість швидко разбогатіти. Для мене це звучить дуже дивно)
Але що я тут роблою тоді? І нащо я взагалі граю у покер, він для мене не для задоволення, а скоріш як сходити попрацювати десь у офісі)
Тож дякую за розповодь, було дуже приємно читати і дізнатись як складаються "лудоманські стежки".😊
притримуюся думки, шо вони і не потрібні)
принаймі серед свого кола спілкування завжди казав і кажу, шо не треба у все це лізти взагалі. це дуже тонкий лід.
*вважаю, шо всі люди по своїй природі азартні і не всі можуть контролювати себе, якшо ставки/слоти/покер затягнуть.
Я пробував і ставки і тому подібне, але там стабільного доходу нема, то дуже швидко стало не цікаво.
розумію.
в покері так надовго затримався саме з цієї самої меркантильної причини.
не сильно кайфую від гри, але, звісно, і не ненавиджу її чи шось таке. можна сказати, шо робота, яка загалом мені подобається 🤷і якій я віддаю перевагу порівнюючи з роботою в офісі.
справа не тільки в $. далеко не завжди (а точніше: до останніх років просто ніколи) я заробляв покером більше, ніж отримував чи міг би отримувати з колишньої проф.діяльності.
сам по собі дещо асоціальний і мені не дуже подобається постійна взаємодія з іншими людьми. аби я залежав від чийогось настрою/рішення чи хтось від мого... і т.д.і т.п.
+кататися туди-сюди двічі на день мені завжди не подобалося, хоча в останні роки вже частково працював з дому, але все одно періодично треба було приїхати в офіс чи на зустріч.
тобто в теорії я міг би повернутися до свого піару, знайомі в сфері залишилися, які не те, шоб чекають мого дзвінка, але точно б включили у якийсь свій проєкт за старі заслуги і роботу)
але великого бажання робити це нема. як і потреби.
Дуже схожа структура взаємодії. Я працював до гри у покер у сфері обслуговування. Так само мені набагато комфортніше асоціальний стиль життя.
Мене виматують великі скупчення людей, в тім більше взаємодія з ними. Після роботи завжди було бажання нікуди не виходити на вхідні, та ні с ким не спілкуватись)) наче передоз людей якийсь))
В так само покер став дуже приємним і прибутковим варіантом замість роботи. Незалежиш від графіку, керівництва тощо.
да, все те саме.
хіба на вихідних періодично з друзями зависали, але не в нічних клубах (ніколи), а в закладах (і обов'язково без живої музики).
навіть працюючи в піарі максимально намагався уникати особистих зустрічей і присутності на івентах віддаючи перевагу бекофісу і перепискам.
Я трохи вже був пристосувався до незнайомих людей і стало трохи легше. Але вимотує всеодно сильно, набагато комфортніше на одинці з собою.
А клуби та різні інші тусовки теж не моя тема)) але якось сходив у клуб з другом так чисто подивитись як воно там взагалі праціє)) враження було що не так цікаво, але й не було аж дуже дискомфортно.
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.