Аметист є одним з найдорожчих різновидів мінералу, що складається з кристалів кремнію, більше поширеного під назвою кварц. Візуально аметист неймовірно красивий. Його відтінок – це поєднання рожевого, синього, червоного і бузкового. Зустріти цей мінерал в природі велика рідкість, у зв’язку з чим аметист зараховують до групи колекційних мінеральних речовин.

    Скажу відверто, ця інформація взята з вікіпедії, гугла і т.і. В дорогоцінних каміннях я не розбираюсь от слова зовсім. Тоді до чого тут аметист? А о це вже інша справа.

    Річниця з нагоди сорокавосьмиріччя весілля, називається аметистовою. Найімовірніше, річниця отримала свою назву завдяки фізичним властивостям даного мінерального каменю. Аметист славиться своєю унікальною міцністю і твердістю, подібно парі, яка зуміла зберегти відносини. За такий тривалий проміжок часу спільного життя партнери настільки інтегровані між собою, що, здається, ніщо не здатне вплинути на це. До всього іншого, аметист є символом вірності, чистої совісті і чесності.

    Так от. Рівно 48 років тому, 5 червня 1976 року, молодий лейтенант, випускник Київського військового командного училища одружився на молодій сільській дівчині Оленці, яка тільки закінчила школу. Весілля за сільськими звичаями святкували всім селом протягом тижня, з усіма атрибутами, піснями, танцями, бійками і т.п. Пам'ятаю у мене тоді було одне бажання, бистріше б це все скінчилося. А вже через тиждень молоде подружжя летіло літаком до нового місця служби за 7 тис.км від рідного села.

    Не буду займати Ваш час розповідями про своє життя, це зайняло б дуже багато часу та і не всім це цікаво. Скажу лише що було всяке і хороше і не дуже. Головне що ми зберегли свою родину, у нас родилось двоє дітей, син і дочка. Прийшлось помотаться по віддаленим гарнізонам, але після здобуття незалежності ми повернулись на Батьківщину і я продовжував службу в ЗСУ. Відслужив 39 років і вийшов  на пенсію. Звичайно якби не мій вік я зараз займався би дещо іншими справами, але таке життя

    А зараз я трохи Вас розчарую. Не буде розповіді про якесь особливе святкування, з великою кількістю гостей, накриттям столів і т.д.

   На жаль, діти не змогли приїхати до нас з дружиною з поважних причин. Син живе в Києві, хворіє, теж військовий у запасі, інвалід. Донька зараз разом з внучкою проживає в Німеччині, в цьому році виявили онкологію, зробили операцію, проходить хіміотерапію. До того ж і ця клята війна, будь проклятий той путін і вся його кацапня. Так що приводів веселитися немає. Та й дата до того ж не кругла. 

  Єдине що мені вдалося, вмовив свою половинку пройти прогулятися по місту, випити кави. відволіктися від гірких дум,  позгадувати про своє життя.

  Фотографуватися моя дружина не любить, ледве умовив її зробити фото на пам'ять біля нашої сумської альтанки.

А ось фото 7 річної давнини де ми теж в Сумах разом з єдиною внучкою Полінкою. (Відчуваєте різницю?)

     На завершення, побажання. Друзі, бережіть себе і своїх рідних, дітей, внуків, батьків.  Відкладіть до закінчення війни всі недомовленості, суперечності,  негаразди. 

    Я вдячний всім хто підтримує мене на цьому форумі, говорить хороші добрі слова, відноситься до мене з повагою! 

     Всім добра, здоров'я, Перемоги і миру!