це початок книжки, яку ми пишемо разом спільнотою СМ. Умови участі - в темі Творчість/Пишем книжку...
***
Я прикрив за собою двері і зробив крок на вулицю.
Таки ранки в травні ще досить прохолодні. Вдень ніби по-літньому жаркувато, але в 5-й ранку, після душнуватого прокуреного підвалу – холод заповзає за комірець неприємною змійкою. Але подих свііжого повітря - то таки кайф.
Ідея відкрити цей покерний клубчик була непоганою. Я щоправда, довго ходив навколо теми, зважував, зустрічався з «авторитетами», прикидував варіанти. І можливо так і не зважився б, якби не дзвінок від одного давнього-предавнього знайомого по бізнесу:
- Я чув, ти напівпідвал в районі шукаєш? Мій кум має такий і готовий тобі здати. За сходний кошт. Я поговорив попередньо – він не проти зустрітись. Ти як?
- А хто в нас кум по життю?
Знайомий хмикнув.
– А кум по життю – зам начальника районної поліції. Так що думай, але швидко. Маякнеш.
Я прикинув. Зірки сходяться в одну лінію. З одного боку, таке поєднання не дуже добре, зв’язує руки у випадку якщо що. З іншого – явний плюс в тому, що на старті зовсім не треба думати про «дах». Всі правила давно відомі, долі/відсотки пораховані, про міський рейд «борців з нелегалами» заздалегідь попередять – думай про бізнес і не відволікайся. І не роби дурниць. Власник приміщення сам зацікавлений, щоб все було тіп-топ. Майже ідеально. Ми зустрілись, побалакали, «вдарили по руках», і через два місяці – велкам.
Я підійшов до свого «Субарика», прикидуючи: «Додому чи до Жанни? В неї сьогодні вихідний, і вона знає, що я про це знаю. Але – ні, не сьогодні. Сьогодні – відсипатись. За весь минулий тиждень».
Запустив движок, закріпив на трималку телефон, потер руки. І здригнувся, коли позаду хтось неголосно кашлянув.
***
- Машину закривати не вчили тебе?
Хрипкий жіночий голос порушив тишу в салоні машини.
- Сюрприз! Не бійся, свої, - сказала Жанна, закриваючи своїми теплими долонями мої очі.
На моє запитання, що вона тут робить... Її відповідь мене справді здивувала - той самий власник приміщення, Підполковник, - виявився наш спільний знайомий, який пообіцяв їй влаштувати на добре оплачувану роботу в статусі дилера в новому клубі.
Жанни минуле мене мало цікавило саме до цього самого моменту ...
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада.
- Це хто?
- Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника.
Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах.
- А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась
- Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові.
Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент".
Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації?
Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті.
- Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%.
- А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр.
«Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
-Та не сіпайся, свої. А ти молодець - на вкрадені в мене гроші бізнес замутив. Ще й дах прикольний навів. Але він швидко протече, якщо мене в компаньони не забереш. Усьок? Часу подумати в тебе - до першого статевого акту з Жанною - тобто до післязавтра. Орфідерзейн. І не ганяй.
"Відіспатися напевно не вийде"- подумав я. Треба якось вирішувати проблему, яка упала як сніг на голову. Доведеться все ж таки їхати до Жанни. У неї є якісь зв'язки в кримінальному середовищі. До свого нового бізнес-партнера я звертатися не хотів, бо могли випливти деякі факти з мого життя, про які я б і сам волів забути і ніколи не згадувати.
Я повернувся і побачив на задньому сидінні Саню, якого всі у нашому дворі знали як "Легенда". Місяць тому він вирішив перейти дорогу місцевому ватажку банди, після чого зник з радарів за невідомих обставин. Але коли дізнався про плани відкриття покерного клубу - вирішив повернутись і запропонувати свій цікавий експеримент.😁
Я хотів швидко озернутися , але міцна рука на моєму плечі не дала мені цього зробити!
- Спокійно дружечок, працює СБУ , заводь авто і поїхали нас чекає довга розмова!
І я покірно завівся ! Їхав я на автоматі - просто кружляючи по місту, за пів години я не сказав не слова , бо мені докладно розповідали , що за моїм орендавцем давно слідкують і знають про його жагу до брудних грошей і якщо я хочу не сісти на десяток років за підпільне казино, то маю у всьому їм допомагати!
З кожною хвилиною я розумів наскільки я вляпався...
«Машину закривати не вчили тебе? «хрипкий жіночий голос порушив тишу в салоні машини. Сюрприз! Не бійся, свої, - сказала Жанна, закриваючи своїми теплими долонями мої очі, - На моє запитання, що вона тут робить... Її відповідь мене справді здивувала, той самий господар приміщення виявився наш спільний знайомий, який пообіцяв їй влаштувати на добре оплачувану роботу в статусі круп'є в новому клубі, що має відкритися за кілька місяців. Жанни минуле мене мало цікавило саме до цього самого моменту ...
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***. Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit Якщо не кинете. Бо самому буде важко :) Чекаю на ваші продовження 💚💚
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***. Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit Якщо не кинете. Бо самому буде важко :) Чекаю на ваші продовження 💚💚
круто розвинув події далі, були смішні моменти і знову інтрига закручена, полковник ще той «жучара»...😅
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***. Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit Якщо не кинете. Бо самому буде важко :) Чекаю на ваші продовження 💚💚
Чекаю на ваші продовження
Думаю тобі краще NEXT окремим постом продовжувати, так аудіорія буде на зв'язку і по гарячих слідах будемо в темі, а після можна об'єднати однією главою і вже її представити у вигляді окремого посту вже в блозі, де в коментарях буде видно, як народу заходить чи ні ))
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада. - Це хто? - Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника. Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах. - А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась - Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові. Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент". Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації? Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті. - Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%. - А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр. «Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
Дорогою заїхавши в Сільпо захопили з собою фруктів, пляшечку Campari, даний біттер з апельсиновим соком і трохи льоду, у вигляді коктейлю дуже любить моя супутниця, яка стає більш розкутою і доступною, випивши цей напій злегка розв'язує славний язичок Жанни, перебуваючи під шафе, вона може мені багато чого розповісти, про те, що ще може затівати Полковник.
Мокаричу також захопив гостинець у вигляді односолодового віскі, його любимий, вiн добрий мужик, правильний, який усе своє життя жив за поняттями, тому й вижив у лехії 90-ті, на відміну від свого оточення. Подейкують, що він був навіть третейським суддею серед київської братви, і за кожне з розборок мав свій відсоток, от і нажив собі маєток у цікавому місці біля Дніпра з видом на церковні куполи. Якщо мені потрібно отримати корисну пораду, або просто провести гарно час, для цього у мене є мій давній і відданий друг Мокарич, з яким ми знайомі дуже багато років і нас об'єднують події в минулому, де ми ніколи не відмовлялися допомогти один одному у важкий для нас час.
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада. - Це хто? - Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника. Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах. - А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась - Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові. Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент". Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації? Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті. - Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%. - А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр. «Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
Дорогою заїхавши в Сільпо захопили з собою фруктів, пляшечку Campari, даний біттер з апельсиновим соком і трохи льоду, у вигляді коктейлю дуже любить моя супутниця, яка стає більш розкутою і доступною, випивши цей напій злегка розв'язує славний язичок Жанни, перебуваючи під шафе, вона може мені багато чого розповісти, про те, що ще може затівати Полковник.
Мокаричу також захопив гостинець у вигляді односолодового віскі, його любимий, вiн добрий мужик, правильний, який усе своє життя жив за поняттями, тому й вижив у лехії 90-ті, на відміну від свого оточення. Подейкують, що він був навіть третейським суддею серед київської братви, і за кожне з розборок мав свій відсоток, от і нажив собі маєток у цікавому місці біля Дніпра з видом на церковні куполи. Якщо мені потрібно отримати корисну пораду, або просто провести гарно час, для цього у мене є мій давній і відданий друг Мокарич, з яким ми знайомі дуже багато років і нас об'єднують події в минулому, де ми ніколи не відмовлялися допомогти один одному у важкий для нас час.
"Пас" приняв
🫶
Незареєстровані користувачі не можуть залишати коментарі.
Будь ласка,
увійдіть
або
зареєструйтеся.
Ми використовуємо кукі ("cookies") відповідно до «Повідомлення про файли кукі». Використання кукі може привести до обробки ваших особистих даних. Для отримання додаткової інформації про використання файлів cookie та блокування кукі в настройках браузера відкрийте «Повідомлення про файли кукі» тут.
Якщо ви даєте згоду на використання файлів cookie та обробку ваших особистих даних відповідно до «Повідомлення про файли кукі», натисніть «Прийняти». Увага! Якщо ви заблокуєте файли cookie, які необхідні для правильної роботи сайту, це може привести до його непрацездатності.
Hybr1dTheory
це початок книжки, яку ми пишемо разом спільнотою СМ. Умови участі - в темі Творчість/Пишем книжку...
***
Я прикрив за собою двері і зробив крок на вулицю.
Таки ранки в травні ще досить прохолодні. Вдень ніби по-літньому жаркувато, але в 5-й ранку, після душнуватого прокуреного підвалу – холод заповзає за комірець неприємною змійкою. Але подих свііжого повітря - то таки кайф.
Ідея відкрити цей покерний клубчик була непоганою. Я щоправда, довго ходив навколо теми, зважував, зустрічався з «авторитетами», прикидував варіанти. І можливо так і не зважився б, якби не дзвінок від одного давнього-предавнього знайомого по бізнесу:
- Я чув, ти напівпідвал в районі шукаєш? Мій кум має такий і готовий тобі здати. За сходний кошт. Я поговорив попередньо – він не проти зустрітись. Ти як?
- А хто в нас кум по життю?
Знайомий хмикнув.
– А кум по життю – зам начальника районної поліції. Так що думай, але швидко. Маякнеш.
Я прикинув. Зірки сходяться в одну лінію. З одного боку, таке поєднання не дуже добре, зв’язує руки у випадку якщо що. З іншого – явний плюс в тому, що на старті зовсім не треба думати про «дах». Всі правила давно відомі, долі/відсотки пораховані, про міський рейд «борців з нелегалами» заздалегідь попередять – думай про бізнес і не відволікайся. І не роби дурниць. Власник приміщення сам зацікавлений, щоб все було тіп-топ. Майже ідеально. Ми зустрілись, побалакали, «вдарили по руках», і через два місяці – велкам.
Я підійшов до свого «Субарика», прикидуючи: «Додому чи до Жанни? В неї сьогодні вихідний, і вона знає, що я про це знаю. Але – ні, не сьогодні. Сьогодні – відсипатись. За весь минулий тиждень».
Запустив движок, закріпив на трималку телефон, потер руки. І здригнувся, коли позаду хтось неголосно кашлянув.
***
- Машину закривати не вчили тебе?
Хрипкий жіночий голос порушив тишу в салоні машини.
- Сюрприз! Не бійся, свої, - сказала Жанна, закриваючи своїми теплими долонями мої очі.
На моє запитання, що вона тут робить... Її відповідь мене справді здивувала - той самий власник приміщення, Підполковник, - виявився наш спільний знайомий, який пообіцяв їй влаштувати на добре оплачувану роботу в статусі дилера в новому клубі.
Жанни минуле мене мало цікавило саме до цього самого моменту ...
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада.
- Це хто?
- Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника.
Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах.
- А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась
- Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові.
Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент".
Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації?
Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті.
- Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%.
- А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр.
«Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
***
-Та не сіпайся, свої. А ти молодець - на вкрадені в мене гроші бізнес замутив. Ще й дах прикольний навів. Але він швидко протече, якщо мене в компаньони не забереш. Усьок? Часу подумати в тебе - до першого статевого акту з Жанною - тобто до післязавтра. Орфідерзейн. І не ганяй.
"Відіспатися напевно не вийде"- подумав я. Треба якось вирішувати проблему, яка упала як сніг на голову. Доведеться все ж таки їхати до Жанни. У неї є якісь зв'язки в кримінальному середовищі. До свого нового бізнес-партнера я звертатися не хотів, бо могли випливти деякі факти з мого життя, про які я б і сам волів забути і ніколи не згадувати.
Я повернувся і побачив на задньому сидінні Саню, якого всі у нашому дворі знали як "Легенда". Місяць тому він вирішив перейти дорогу місцевому ватажку банди, після чого зник з радарів за невідомих обставин. Але коли дізнався про плани відкриття покерного клубу - вирішив повернутись і запропонувати свій цікавий експеримент.😁
Зазвичай його експеременти були шаленими, але від них віяло духом пригод😁
Я хотів швидко озернутися , але міцна рука на моєму плечі не дала мені цього зробити!
- Спокійно дружечок, працює СБУ , заводь авто і поїхали нас чекає довга розмова!
І я покірно завівся ! Їхав я на автоматі - просто кружляючи по місту, за пів години я не сказав не слова , бо мені докладно розповідали , що за моїм орендавцем давно слідкують і знають про його жагу до брудних грошей і якщо я хочу не сісти на десяток років за підпільне казино, то маю у всьому їм допомагати!
З кожною хвилиною я розумів наскільки я вляпався...
«Машину закривати не вчили тебе? «хрипкий жіночий голос порушив тишу в салоні машини. Сюрприз! Не бійся, свої, - сказала Жанна, закриваючи своїми теплими долонями мої очі, - На моє запитання, що вона тут робить... Її відповідь мене справді здивувала, той самий господар приміщення виявився наш спільний знайомий, який пообіцяв їй влаштувати на добре оплачувану роботу в статусі круп'є в новому клубі, що має відкритися за кілька місяців. Жанни минуле мене мало цікавило саме до цього самого моменту ...
Вітаю, автори.
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***.
Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit
Якщо не кинете. Бо самому буде важко :)
Чекаю на ваші продовження
💚💚
Вітаю, автори.
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***.
Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit
Якщо не кинете. Бо самому буде важко :)
Чекаю на ваші продовження
💚💚
круто розвинув події далі, були смішні моменти і знову інтрига закручена, полковник ще той «жучара»...😅
круто розвинув події далі, були смішні моменти і знову інтрига закручена, полковник ще той «жучара»...😅
😆
Вітаю, автори.
Обнова трилера - вгорі, додана до посту, нова частинка "відбита" зірочками ***.
Я дуже сподіваюся, що ніхто не образиться, чиє продовження не потрапило в "роман" - процес же творчий, "що лягло на душу" - тобто що здалось перспективним - те і "крутимо далі". Так ще не раз буде. Тут я співавторстві - з espressoprofit
Якщо не кинете. Бо самому буде важко :)
Чекаю на ваші продовження
💚💚
Думаю тобі краще NEXT окремим постом продовжувати, так аудіорія буде на зв'язку і по гарячих слідах будемо в темі, а після можна об'єднати однією главою і вже її представити у вигляді окремого посту вже в блозі, де в коментарях буде видно, як народу заходить чи ні ))
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада. - Це хто? - Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника. Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах. - А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась - Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові. Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент". Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації? Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті. - Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%. - А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр. «Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
Дорогою заїхавши в Сільпо захопили з собою фруктів, пляшечку Campari, даний біттер з апельсиновим соком і трохи льоду, у вигляді коктейлю дуже любить моя супутниця, яка стає більш розкутою і доступною, випивши цей напій злегка розв'язує славний язичок Жанни, перебуваючи під шафе, вона може мені багато чого розповісти, про те, що ще може затівати Полковник.
Мокаричу також захопив гостинець у вигляді односолодового віскі, його любимий, вiн добрий мужик, правильний, який усе своє життя жив за поняттями, тому й вижив у лехії 90-ті, на відміну від свого оточення. Подейкують, що він був навіть третейським суддею серед київської братви, і за кожне з розборок мав свій відсоток, от і нажив собі маєток у цікавому місці біля Дніпра з видом на церковні куполи. Якщо мені потрібно отримати корисну пораду, або просто провести гарно час, для цього у мене є мій давній і відданий друг Мокарич, з яким ми знайомі дуже багато років і нас об'єднують події в минулому, де ми ніколи не відмовлялися допомогти один одному у важкий для нас час.
- Комбо, до речі, про тебе питала Влада. - Це хто? - Влада? Це улюблена дружина нашого Підполковника. Так... Щось я надто швидко стаю широко відомим у дуже вузьких колах. - А ти її звідки знаєш? Жанна засміялась - Та як звідки? З дитячої спільної пісочниці. Подруги ми, з дитинства. Я тут, бо тілько що від неї з гостей – дівчатник в нас був. А вона живе он у тій новобудові. Так, Комбо, ранок «перестає бути томним». Бо коли дуже багато збігів – то це вже не збіги, а збіговисько. Купа людей в одному процесі, всі – «при ділах», і всі про все знають. Це вже не покерний клуб, а якийсь Драматичний Театр імені Лесі Українки, з своїми внутрішніми інтригами. І ще невідомо, хто тут "головний диригент". Рвати стосунки з Жанною я не хотів, подобалась. В міру. Але давати їй роботу дилером і пускати в своє життя і бізнес – ну, таке. Витік через неї інформації про все, що всередині клубу на сторону – теж може бути, може Підполковник крутить свої звичні професійні комбінації? Треба брати картки тайм-банку і порахувати еквіті. - Жанно, а поїхали на Труханів острів – шашликом поснідаємо, на пісочку поваляємось. В мене там в знайомого комерційна банька, з виходом на Дніпро.. Там зараз точно пусто, а власник Макарич там і живе влітку, на місці 100%. - А чого – поїхали. Тільки не на весь день. Бо мені на 12-ту по запису на манікюр. «Або до Підполковника - на доклад» - хмикнув подумки я і почав вирулювати зі стоянки.
Дорогою заїхавши в Сільпо захопили з собою фруктів, пляшечку Campari, даний біттер з апельсиновим соком і трохи льоду, у вигляді коктейлю дуже любить моя супутниця, яка стає більш розкутою і доступною, випивши цей напій злегка розв'язує славний язичок Жанни, перебуваючи під шафе, вона може мені багато чого розповісти, про те, що ще може затівати Полковник.
Мокаричу також захопив гостинець у вигляді односолодового віскі, його любимий, вiн добрий мужик, правильний, який усе своє життя жив за поняттями, тому й вижив у лехії 90-ті, на відміну від свого оточення. Подейкують, що він був навіть третейським суддею серед київської братви, і за кожне з розборок мав свій відсоток, от і нажив собі маєток у цікавому місці біля Дніпра з видом на церковні куполи. Якщо мені потрібно отримати корисну пораду, або просто провести гарно час, для цього у мене є мій давній і відданий друг Мокарич, з яким ми знайомі дуже багато років і нас об'єднують події в минулому, де ми ніколи не відмовлялися допомогти один одному у важкий для нас час.
"Пас" приняв
🫶
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.