Вітаю гемблінгову спільноту!!!

Коли я був малий, то нам з сестрою не дозволяли мати домашніх улюбленців. Від слова ''зовсім''.

Ми періодично з сестрою просили батьків дозволити нам мати якогось папужку, мова навіть не йшла про котів чи собак. Але нам постійно відмовляли.

Тому коли кицька в нас з'явилася, випадково, то тоді мені вже було не до цього.

Кицька прожила в нас багато років, але коли сестра одного разу приїхала з навчання додому, то в неї з'явилася дуже тяжка алергічна реакція на котячу шерсть. Кицька була занадто доросла і коли її віддали до іншої сім'ї, вона просто не йшла на контакт і її повернули. Тому кицька поїхала жити на дачу, куди мій батько кожного дня іздив по два рази і кормив її, поки вона не зникла.

А от у дружини в сім'ї все було навпаки, у них постійно були коти, собаки, черепахи і навіть акваріумні рибки.

Тому коли ми одружилися, то я був категорично проти мати якогось дома домашнього улюбленця. Але дружина мене вмовила узяти котика, точніше буде сказати, що він би з'явився би все одно, бо вона вже домовилася і просто кожного дня з ранку до вечора мене обробляла протягом тижня, допоки я не сказав -''Так''.

Малому був на той час другий рік, а ще через пару років він захотів джунгарського хом'яка. І ми з дружиною не встояли під його натиском і купили пару. І це була помилка.

Ось ці двоє, що на фото, буквально за два місяці принесли ще 15 маленьких хом'ячат.

На той момент у нас вже була і кицька. І почався маленький ад. Кіт і кішка просто постійно вартували в районі клітки, яку мені прийшлося прикріпляти до стіни, робити навколо додатковий захист і постійно зачиняти двері у кімнату з хом'яками. Але нічого з цього не допомогало. бо якимось дивним чином хом'яки збігали і ставали обідом для котів.

І так тривало декілька місяців, допоки не залишився один хом'як на прізвисько Яшка. Він якимось чином уникав пазурів і зубів. Одного разу я просто витяг його з рота у кицьки і він оклигав, хоча усі інші...

Так Яшка зумів протриматися у таких умовах близько року. І всеж прийшла і його черга. Одного разу дружина підійшла до клітки і встромила між прутиками шматочок моркви і як тільки Яшка наблизився, то я навіть не встиг зрозуміти, звідка взялася ця блискавка, яка у стрибку кігтем лами зачерпиля Яшку і витягла його через прути клітки. І для нього все було скінчено.

Малому сказали, що віддали на карантин назад до зоомагазину. Він ще декілька разів спитав про хом'яка, а потім я прибрав клітки і він про них просто забув.

То до чого ця розповідь, а до того, що деякі улюбленці ну просто не можуть жити разом. І нам просто потрібно було відмовити малому, аніж потім дивитися на це знищення одного виду іншим.

Спитаєте чому не віддав чи не продав, бо на той момент, навіть зоомагазини не приймали їх, навіть безкоштовно.

Інколи мені щось потрібно у кладовці і я натикаюся на пусті клітки і розумію, що свого часу допустився помилки, але урок я виніс.

Допоки в нас живуть коти, то ніяких хом'яків чи морських свинок, чи папуг я більше тримати не буду.

Але не дивлячись на цю історію, я змінив своє відношення до того, чи потрібно дитині мати домашнього улюбленця. Я вважаю. що потрібно, не дивлячись на те, що це додатково витрачеий час на прибирання і догляд за ними. Та і дитина вчиться багатьом позитивним речам - від просто доброго ставленя, до виконання деяких обов'язків.