Продовження...

Посилання на попередні сторінки:

Казка. Барсик на Веселці стор.1

Казка. Барсик на Веселці стор.2

                                                                        Барсик на Веселці!!!

А вранці воно вистрибнуло у двір і побачило прекрасне видовище.

Багатокольорова дуга стояла за великим будинком, але дуже далеко.

Кошеня стрибнуло у будинок і радісно вигукнуло:

- Мамо! Мамо! Тут така, така, ну, просто така краса - вона велика і яскрава. Хто це?

І мама посміхнулася і сказала:

- Це та, кого ти чекало найбільше і кого збираєшся відвідати.

Кошеня не могло повірити, що це справді Веселка. Воно знову вистрибнуло з дому, але Веселка зникла.

"-Де вона? Куди вона пішла? А що, якщо я більше ніколи її не побачу і не зможу подякувати?» — саме про це подумало кошеня, і стало так сумно.

"Я маю піти шукати її сам," - вирішило кошеня.

Кошеня прийняло це рішення, ще не підозрюючи, які пригоди чекають на нього. Воно вирішило не казати матусі, що піде шукати Веселку, бо вона ніколи не відпустить його, а йому дуже хотілося здійснити цю подорож і розшукати Веселку.

І от наступного ранку, коли всі ще спали, кошеня дуже тихо вийшло у двір. Був чудовий ранок. Кошеня дуже боялося, бо ще ніколи не відбігало далеко від дому. Але воно був сміливим кошеням, яке не звикло відступати. Тож вирушило у дорогу. Спочатку воно постійно озиралося назад, дуже хотілося повернутися, але набагато більше хотілося зустріти Веселку. Тож кошеня віддалялося все далі й далі, поки його будинок не зник зовсім з поля зору.

І тут кошеня уперше зустріло людину і не одну. Їх було багато, і всі вони поспішали кудись, і ніхто не звертав уваги на маленьке кошеня. Дехто обходив його, а інші, навпаки, сердито казали йому:

- Брись звідси!

І тоді кошеня поспіхом відскакувало вбік, боячись, що вони на нього наступлять. А деякі люди, особливо ті, хто не були високими, навпаки, кричали і плескали в долоні, коли бачили його:

- Який він пухнастий! Який він милий! - і водночас намагалися його торкнутися.

Кошеня цього не хотіло і тому теж відскакувало вбік. Це булі діти.

 Діти кричали:

- Мамо! Тату! Давайте візьмемо його додому.

Але Великі Люди відповідали:

- Хіба ти не бачиш, що хоч воно і гарнюня, але не чистокровне і безхатченко, і можливо у нього якась інфекція. Навіщо нам таке кошеня? Ми купимо тобі чистокровне кошеня.

І саме кошеня не хотіло би жити з такими людьми, та й у нього була інша мета - знайти Веселку. Тож воно продовжило свій шлях.

                                                                           стор.3

Продовження буде..