Вітаю гемблінгову спільноту!!!

Для підняття настрою зранку у наші нелегкі часи.

Вчора увечері у вікно щось грюкнуло. Думаю піду подивлюся. Виглянув через вікно, нічого не побачив, а коли відчинив. то побачив на підвіконні кажана, мабуть збій ехолакації. Може комаха була перед вікном, але не встиг я навіть оком моргнути, як моя кицька вполювала того кажана. Прийшлося майже силою видирати з пащі. Кажану пощастило, що вхопила за крило. Як би там не було, та кажана я відпустив.

І чомусь після цього пригадалась історія, коли мій син вперше побачив кажана.

Малому було років з п'ять. Ми з ним гуляли увечері на дитячому майданчику  і я побачив кажана і трохи згадав своє дитинство.

Коли я був малий, то в нас була забава. Ми увечері збиралися дворовою кампанією і коли приходив час кажанів, починали кидати в небо камінці або грудочки землі. І було цікаво наблюдати, як кажани миттєво змінювали траєкторію польоту і кидалися на кинутий предмет. Інколи навіть на мить хапаючи його і майже одразу відпускаючи. У вік відсутності інтернету, саме так ми проводили інколи дозвілля, коли для інших ігор вже було занадто темно.

Побачив я кажана. І кажу малому:

- Дивись! Дивись!!! Кажан літає!!!

І тут же кинув камінець у небо, на що кажан миттєво зреагував.

А малий видав одну з фраз, які батьки пам'ятають усе життя:

- Так ось який ти Бетмен!!!