Досить цікаву статтю довелося вчора прочитати (і наскільки можливо скоротити, та подати вам, вибачайте що без картинок) від футбольного журналіста Сергія Тищенка, який переконаний, що культовому голкіперу бракує поваги від головних команд у його житті.

 З чим я абсолютно погоджуюсь і можу додати від себе те, що Динамо в цьому плані вищий від Шахтаря на три голови.

https://football24.ua/pyatov_poterpaye_vid_kompleksu_menshovartosti_shahtar_i_zbirna_ukrayini_zagnali_legendu_v_patovu_situatsiyu_n807921/

 Чотирнадцятого січня Шахтар оголосив про призначення на посаду тренера воротарів 60-річного Раймонда ван дер Гау. Нідерландський спеціаліст працюватиме з голкіперами у штабі Маріно Пушіча. І на перший погляд це виглядає нормально, коли головний тренер підбирає для себе команду асистентів, у яких він впевнений.

 Звичайно, що приїзд такої іменитої особистості – величезна подія для українського футболу під час війни. Який у якості голкіпера тривалий час виступав за МЮ на правах другого воротаря. Після завершення кар‘єри працював тренером воротарів у Сандерленді, Вітессі та ПСВ. Але від цього відверто кажучи попахує комплексом меншовартості. У Шахтарі є свій чудовий тренер воротарів – Андрій Пятов. Його легендарність на рівні України – величезна.

 Пятов одинадцять разів вигравав чемпіонат України, вісім разів – Кубок, ще вісім разів ставав найкращим воротарем країни. Брав Кубок УЄФА, двічі грав у півфіналі ЛЄ. Величезний досвід у ЛЧ, де доходив до чвертьфіналу. У складі збірної України брав участь у ЧС-2006, Євро-2012, 2016, 2020. Причому на двох перших єврофорумах був основним. Майже десять років утримував статус першого номера національної команди – без шансів для інших. Працював із такими тренерами як Блохін, Луческу, Де Дзербі, Фонсека, Каштру. Досвіду та знань у нього дуже багато. При цьому Андрій ще зовсім молодий тренер – йому тільки 39 років. Знання його – у практичній площині. Розуміє усі тенденції сучасного футболу. Нідерландець ван дер Гау, тим часом, весною відзначить свій 61-й рік народження...

 Я розумію, що Пушіч хоче мати тренерський штаб, у якому впевнений на 100 відсотків, з яким однакове бачення футболу і одна мова. Це все нормальні речі для кожного тренера. Просто у випадку із Пятовим не може бути напівпосад чи напіврішень. Якщо вам Пятов не потрібен на цій посаді, дайте йому якусь іншу роботу або відпустіть. Навіщо було його змушувати завершувати кар'єру і кликати у штаб, якщо вже в другого наставника Шахтаря цього сезону є свій помічник із роботи з воротарями? Своєю кар'єрою Андрій точно заслужив на повагу. Коли влітку "гірників" очолив Патрік ван Леувен, а згодом пішов Трубін, замість нього почав грати Різник. Для Дмитра це був перший досвід виступів на такому рівні, адже на стадії групового раунду єврокубків він ніколи не грав. Статус Шахтаря і Ворскли – зовсім різний. Крім того, новачок тільки відновився від серйозної травми.

 У першій половині сезону Різник виглядав, як і вся команда, дуже нестабільно. Кіперу не вистачало впевненості у власних діях. Коли Патріка прибрали, Дмитро серйозно додав у впевненості та надійності. Провів чудові матчі проти Барселони. Вдало зіграв проти Антверпена, Динамо. Коли пішов Гентенар, а робота з воротарями перейшла виключно на Пятова, гра кіпера Шахтаря однозначно покращилася. Недарма у листопаді Дмитро навіть отримав виклик до збірної України.

 Вважаю, що у становленні Трубіна величезну роль відіграв саме Пятов. Коли у 2020-му тодішній тренер "гірників" Луїш Каштру пішов на рокіровку воротарів, Пятов це сприйняв не як конкуренцію, а скоріше як можливість передати досвід молодшому колезі. У Каштру за воротарів відповідав той самий асистент, що й у Паулу Фонсеки – португалець Антоніу Феррейра. Якби він бачив перспективу у Трубіну, то почав би підпускати до першої команди ще при Фонсеці. Я веду до того, що, попри мінімальний досвід роботи тренером, у Пятова є великий досвід становлення молодих талантів.

 Я розумію, що Шахтар – багатий клуб. Він має всі можливості запросити двох тренерів воротарів. Але користі на практиці від цього не буде. Бо ближче завжди перебуватиме той, хто прийшов із наставником. Формально в Андрія посада залишається, але її роль – мінімальна. Хоча навряд чи хтось знає краще за Пятова, яким має бути перший номер Шахтаря.

 Для самого Андрія ситуація в Шахтарі трохи патова. Йти працювати в іншу українську команду після стількох років виступів за один клуб – це крок донизу. Їхати закордон у 39 років, маючи за плечима виступи тільки у двох клубах УПЛ, навряд чи реальне рішення. Бо потрібна мова. У тренерський штаб не беруть просто тренера воротарів. Там запрошують цілий штаб. А у Пятова поки немає такого наставника, з яким би він працював у якості тренера воротарів.

 Якби Пятов хотів спробувати закордоном, то не потрібно було завершувати кар'єру влітку 2023 року. Вартувало догравати у Європі або приймати таке рішення раніше. За цей час адаптувався б, вивчив мову і міг реально претендувати на бажане. Не менш болюче питання для Пятова – збірна України. Він віддав їй дуже багато, тому мав би розраховувати на взаємність. Але влітку 2023-го тренером воротарів у збірній став.... Рустам Худжамов. Я розумію, що робота із кіперами збірної – це скоріше статусна посада, визнання твоїх заслуг перед українським футболом. Худжамов провів один матч за "синьо-жовтих" (і той – товариський). Не зміг заграти у Динамо, Шахтарі, ніколи не грав у ЛЧ. Розпочав тренерську роботу у Поліссі, але надовго там не затримався. З Ребровим не працював раніше – ні на Близькому Сході, ні в Угорищні, ні в Динамо. Як людина з таким статусом отримала роботу у збірній – я не розумію. Усе це – підводні течії українського футболу. Коли в інших шукаємо недоліки, а про себе забуваємо...

 Посада тренера воротарів просто створена для Пятова. По-перше, він на неї заслужив. По-друге, Андрій має величезний досвід, корисний воротарям збірної у певних ситуаціях. По-третє, знає досконало Трубіна, з яким працював у Шахтарі.

 Натомість Худжамов, як багатодітний батько, виїхав з України і мешкає у Лісабоні (це його законне право). Пятов, як багатодітний батько, залишився в Україні. Хоча Рустам не раз висловлювався патріотично у ЗМІ, а Андрія хейтили за фото із сепаратистами у 2014-му.