Тиша після крику: історія Шинейд О’Коннор [#Негемблінгове]

    Шинейд О'коннор 08.12.1966-26.07.2023 

Сьогодні мій блог не про покер, не про казино і не про азарт. Сьогодні я хочу розповісти про жінку, яка боролася не за трофеї, а за правду. Її життя було сповнене болю, втрат і несправедливості. І все ж вона ніколи не мовчала. Це Шинейд О’Коннор.

 Народилася Шинейд в 1966 році в місті 🇮🇪Дублін - Ірландія.

Її дитинство, на жаль, було нещасливим. Вона виросла не просто у бідній родині, а в родині, де панувала духовна убогість. Після розлучення батьків вона залишилася з матір’ю - затятою католичкою, яка виявилася садисткою та тираном, яка влаштувала вдома справжню «камеру тортур». Вона била дітей, змушувала Шинейд роздягатися, лежати на підлозі і повторювати: «Я ніщо». 

Коли ти маленька, мама – це твій увесь світ. А якщо цей світ - суцільний жах, куди бігти? У шість років вона бігала по сусідах, стукала у двері, питаючи: "А можна я буду вашою дитиною?"

Вона почала красти, але не від голоду. Її мати була клептоманкою, і коли маленька Шинейд приносила додому крадене, це був її єдиний острівець безпеки - мати її не била. Цей шлях закінчився жахливо: у 15 років її кинули до Притулку Магдалини. Там жінки працювали безкоштовно та зазнавали насильства. Вона згадувала цей досвід як "паніка, жах і агонія". Півтора року цього пекла. Врятувало її там лише одне: вона почала писати пісні.

Виклик усім "Великим Дядькам"

 Її мати загинула в автокатастрофі, коли Шинейд було 18. Ця смерть, хоч і трагічна, звільнила її. Після смерті матері, Шинейд забрала з її дому лише одну річ. Фотографію Папи Римського Іоанна Павла.

Пізніше, вона підписала контракт із лейблом, але зіткнулася з новим тиском. Їй наказали: відростити волосся, стати "більш сексуальною", глянцевою поп-зірочкою.

  І знаєте, що зробила ця дівчина у відповідь? Вона поголилася наголо. Це був її перший публічний, мовчазний, але гучний протест: "Я не збираюся дозволяти комусь вказувати мені, що робити і як виглядати".

  Але найстрашніший виклик настав під час запису дебютного альбому. Вона завагітніла. Лейбл почав тиснути, погрожувати зробити аборт. Вона поставила на свій дебют увесь свій фінансовий майбутній успіх, ризикуючи залишитися в боргах, але дитину вона залишила. Альбом став хітом.

Сльози за матір'ю та Битва з Ворогом

 Потім прийшов "Nothing Compares 2 U". Уся магія цього кліпу, який тримається лише на крупному плані її обличчя, досягає апогею, коли вона починає плакати. Це не акторська гра. Вона плакала на рядках про квіти, які посадила її мати. Вона плакала за своєю матір'ю, яка сформувала її біль, і вона сумувала. Це була абсолютна, непідробна щирість, яка зробила кліп легендарним.

  Коли вона була на вершині, отримала номінації на Ґреммі, вона демонстративно відмовилася від них. Її кредо: "Музика не повинна ставати змаганням". Вона була панком, а не поп-зіркою.

  Але найбільший удар стався у 1992 році на шоу Saturday Night Live. Вона вийшла на сцену, вже викликаючи ненависть Америки за відмову виступати після гімну. Вона заспівала акапельно пісню Боба Марлі - "War," змінивши текст, щоб говорити про насильство над дітьми. І ось він, момент, який зруйнував її кар’єру, але приніс історичну правоту. Вона дістала фотографію Папи Римського Іоанна Павла II, ту саму, що забрала з дому своєї матері.

Вона розірвала її на шматки, вигукнувши: "Боріться зі справжнім ворогом!"

Одна проти мільйонів

Реакція була миттєвою та жорстокою. Католицька Церква, американський істеблішмент, навіть Френк Сінатра погрожував їй. Її альбоми демонстративно палили. Але вона не зламалася.

  Через кілька тижнів на триб’ют-концерті Боба Ділана її зустріли свистом.

Музиканти декілька разів намагалися вступити з музичною партією, але гул заглушив інструменти.

Вона стояла одна проти натовпу. До неї підійшов Кріс Крістоферсон і сказав:

"Не дай виродкам зламати тебе".

Вона підняла голову, подала сигнал музикантам, щоб ті не намагались грати і знову заспівала акапельно. 

  Справедливість перемогла лише через роки, коли Папа визнав випадки педофілії серед священників. Журнал Time назвав Шинейд найвпливовішою жінкою 1992 року. Але це була Піррова перемога. Вона заплатила за неї своєю кар’єрою, замовкнувши на шість років.

 Її життя було суцільною боротьбою, внутрішнім болем, який ніколи не вщухав. Вона боролася з демонами, навіть ставши священником Незалежної Католицької Церкви.

 Але кінцевий удар, який зламав навіть її, стався коли її 17-річний син покінчив із собою. Вона, яка пережила близько десяти власних спроб суїциду, не змогла пережити цю втрату.

Вона померла у 56 років. Світ ніколи не дізнається точної причини, але ми знаємо всю її історію.

Шинейд О’Коннор програла війну за свій спокій, але виграла битву за правду. Вона не просто співала. Вона кричала про те, що було не так зі світом, з церквою, з нашою байдужістю до дітей. 

Спи спокійно, Шинейд. Нам тебе не вистачатиме. Дякую за твою незламну чесність.

Дякую, що дочитали.

Сподіваюсь, сьогодні стало хоча б на одну людину більше, яка дізналась про Шинейд О’Коннор - неймовірно сильну жінку з непростою, але справжньою історією.