Відчувати гордість | Лонгрід

На жаль, після прикрої роздачі з кишеньковими королями Ендрю “LuckyChewy” Ліхтенбергер поступається Айзеку Хекстону в хедзапі турніру Super High Roller Bowl VIII...

Часто наші найамбітніші цілі мають доволі серйозні масштаби, тому й шлях до них не завжди усипаний трояндами. Відповідно, ще в процесі досягнення тієї самої великої мети, стикаючись із труднощами та невдачами, - ми неминуче засмучуємося. Віра в реалізацію задуманого згасає. Зворотній відлік до повної втрати ентузіазму непомітно починає свій хід. 

Дуже шкода, що в такі хвилини багато хто з нас забуває головне - скільки всього вже зроблено, як багато вже досягнуто, звідки ми починали та де знаходимся зараз, ким були та ким є на цей момент.

І тільки з недавнього часу до мене нарешті прийшло розуміння: щоб підтримувати всередині цей "вогонь" мотивації, або допомогти дорогим людям взагалі знайти його - неймовірно важливо після досягнення якогось успіху, байдуже якого, великого чи не дуже, особистого чи близьких людей, просто насолодитися ним.

На кілька миттєвостей поставити життя на паузу, та повністю розчинитися в задоволенні від досягнення, від подоланого шляху. Доторкнутися до почуття радості. Відчути щиру та глибоку гордість. Запам'ятати.

Наприклад, я пишаюся моментом, коли через півроку приготування неаполітанської піци в домашніх умовах у мене все-таки вийшли ті самі хрусткі та повітряні бортики. Без обману - це були найкращі бортики, що я коли-небудь куштував!

Також дуже пишаюся своїм переможним голом у фіналі чемпіонату з футболу серед шостих класів. Рахунок 2-2, вирішальні секунди проти школи № 8, гравці якої всі підозріло бородаті, пахнуть цигарками й алкоголем. Остання атака… б'ю через себе... гол! Фінальний свисток! Перемога! Старшокласники підкидають мене у повітря! Дівчатка шлють повітряні поцілунки, роздягаються, починають пестити себе. Аа, гаразд, такого вже не було.

Насправді багато чим пишаюся, особливо своїми батьками та друзями. Шалено пишаюся своєю дружиною. Щоразу дивуюся, як одна людина може бути настільки сильною й водночас ніжною та ласкавою. Безмежну гордість відчуваю за сина. Малому чотири роки, але як він бачить цей світ, як відчуває людей... вражає.

Крім того, у верхній частині "Топу спогадів гордості" перебувають і декілька постів, автором яких мені пощастило стати. Один із них я б особливо хотів закарбувати в пам'яті саме українською мовою, тому про нього й розповім.

Колись, у минулому житті, на "Cardmates" щомісяця обирався найкращий пост.

Збрешу, якщо скажу, що не намагався перемогти в цьому конкурсі. Ба більше, іноді мене так накривало, що здавалося, я реально був готовий звільнитися з роботи, викинути телефон і поїхати з друкарською машинко в хащі лісу складати надзвичайний вундертекст, аби тільки побачити свій нікнейм на першому місці.

Якби в той період до мене з'явилася якась вища сила й поставила перед вибором: подарувати мені вміння сферитися чи перемогу в номінації "найкращий пост", - не замислюючись забрав би друге.

Взагалі, того часу я перебрав сотні різних ідей, і одного разу гідна таки прийшла.

Як здавалося, це була ідея для нескінченної серії постів. Суть її полягала в тому, щоб через призму поняття "Ефект метелика" поглянути на відомі роздачі в покері. Тобто через деякий час подивитися, яким чином одна конкретна "рука" змінила життя гравців, що брали в ній участь.

Вже з другого допису цієї тематики мені захотілося, щоб вже не я вибирав якусь роздачу та шукав факти, які сталися з покеристами після, а відомий професіонал особисто поділився би нею, самостійно замислився над цим і обрав.

Для реалізації задуманого, нічого не придумавши краще, я через різні соціальні мережі написав десятці відомих професійних покеристів про невелике прохання.

Ідея повністю мене поглинула. Процес був дуже захопливим, тож і надія, що хоч хтось відповість, не полишала до останнього. Але трохи передбачувано - жодної реакції ні від кого не надходило.

Періодично я оновлював повідомлення, або ж просто закидав покеристів смайликами та сердечками. Однак, тиша тривала. 

Через деякий час, майже здавшись, вирішив, що востаннє напишу кільком відомим гравцям і вже потім точно заб'ю. Відправив теж саме повідомлення та відпустив цю думку. Спокійно повернувся у звичний грінд мікролімітів.

І ось, днів через п'ять, після супершвидкої та невдалої МТТ-сесії, випадково відкривши "Twitter", я побачив те, в що повірити одразу не представлялося можливим.

Ендрю "LuckyChewy" Ліхтенбергер - загальновизнаний легендарний гравець у покер, володар браслета WSOP та титулу WPT, який десяток років не покидає топ-100 "All-time money list" (покерний рейтинг призових за весь час), і просто впевнено розриває турнірний покер упродовж останніх 17-ти років.

Зізнаюся, прочитавши відповідь від Ендрю Ліхтенбергера, моє серце забилося неймовірно сильно, по шкірі побігли мурашки, а рівень енергії підскочив до двохсот відсотків. Я зовсім не міг повірити, що це сталося. Не міг повірити, що хтось із гравців такого найвищого рівня відгукнувся на моє прохання. На моє прохання! Що відповів той самий "LuckyChewy", чиї інтерв'ю я колись захопливо читав, та за чиєю грою вчився, не пропускаючи жодної трансляції.

Буквально за хвилину я зміг відновити в пам'яті весь свій шкільний багаж англійської мови. А коли зрозумів, що його мені вистачає рівно на "Hello! My name is Sergey", - сміливо вирушив у гугл-перекладач.

Враховуючи, що я сам відповів через два дні, нового смс від Ендрю я так швидко не очікував. Але тим не менш, наступні п'ятнадцять хвилин мої очі не відривались від монітора.

Згадавши початок цієї витівки та наступні її етапи, інтрига всередині наростала, мов снігова куля.

Без зайвих емоцій неможливо було усвідомити те, що моя колись неймовірна ідея вже на шляху до реалізації. А топовий гравець улюбленої гри зараз особисто вибирає для мене одну з ключових роздач в кар'єрі.

На той момент із прочитаних статей я трохи уявляв, що "LuckyChewy" є людиною з неабияким розумом, глибоко мислячою та відповідальною, через що вірив у таке ж саме серйозне ставлення й до мого питання.

Незабаром Ендрю відповів...

Протягом наступних чотирьох годин, з дозволу "LuckyChewy" я ставив йому уточнювальні запитання. Заздалегідь повідомивши, якщо почну його дратувати, - він у будь-який момент може скористатися функцією "Fuck you! Бувай!", і я все зрозумію.

Але Ендрю Ліхтенбергер завжди був дуже відкритий і щирий. Хоча, чесно кажучи, на його місці в деяких моментах я би точно її використав, та послав би мене дуже далеко. Оскільки після отримання згоди на питання, їх в мене виявилося чимало. І я нахабно вивалив нескінченний нумерований список.

Взагалі, перечитуючи те листування зараз, відчуваю себе трохи ніяково, бо на емоціях щось дуже багато від мене вилітало якоїсь наївності та не завжди вдалих жартів.

Отже, Ендрю розповів:

Я виділю роздачу, зіграну 14.12.2018 року, в Main Event WPT Five Diamond World Poker Classic за $10,000 з Безлімітного Холдему проти Рорі Янга.

Ендрю Ліхтенбергер - 4,460,000

Рорі Янг - 2,920,000

Рівень блайндів: 15,000 - 25,000

Рорі Янг відкрився з УТГ, Ендрю заколірував із середньої позиції.

Флоп: 433

Янг продовжує - 125,000. Ліхтенбергер колірує.

На терні виходить 2

Янг ставить 325,000. Ліхтенбергер знову зрівнює ставку.

На рівері випадає 10

Янг ставить 800,000.

Ендрю Ліхтенбергер використовує фішку для продовження часу, та на останніх секундах ставить оллін зі стеком, що покриває суперника.

Янг довго думає, також використовуючи продовження часу. Після чого, все-таки відправляє карти в пас.

Це була одна з найважливіших рук у моєму житті. Здебільшого через стадію турніру, гроші, які стояли на кону, та зрушення до перемоги або її відсутність.

На момент роздачі залишалося 27 осіб або близько того.

В тому турнірі для мене багато чого було поставлено на карту, оскільки в ті кілька років я занадто багато та, м'яко кажучи, не дуже вдало інвестував у стартапи. Я дійсно зробив багато невдалих інвестицій і недбало розпорядився своїми грошима, що призвело до важкої ситуації в фінансовому плані.

Звісно, так чи інакше я б знайшов вихід із такого скрутного становища, але більшою мірою саме через цей тиск ця сама рука була великою частиною можливого вирішення проблем.

Не знаю точно, чого саме я очікував від Ендрю, але найімовірніше, чогось іншого. Можливо, якогось глобального четверного олліна на фінальному столі WSOP, або божевільного прочитання блефу за легким посмикуванням вій.

Загалом, вирішив ще раз уточнити, чому він обрав саме цю "руку", тому що мені, як поважному підкорювачу мікролімітів, вона здалася досить стандартною.

Тільки, відправивши це повідомлення, ще до відповіді "Chewy" я зрозумів - як би не намагався, мені ніяк не вдасться до кінця зрозуміти, що він відчував в той момент.

Дуже важливо не випускати з уваги той факт, що ми граємо вже три дні та маємо величезні стеки в живому турнірі з досить м'якою структурою.

В мене були A4ss, - лише пара четвірок.

Я блефую проти потенційно дуже сильної "руки".

І так, це був дуже важливий момент у турнірі, тому що в нас обох було так багато фішок порівняно з середнім стеком. Наприклад, якби він заколював на рівері, банк був би щонайменше вчетверо більшим за середній стек.

В глибині душі я знав, що це правильна ситуація та правильна "рука" для блефу.

Одразу після того, як я здійснив свою дію, Рорі звернувся до мене: "Чуї, в мене фулхаус четвірок!"

Почувши цю фразу, всередині я відчув розпач.

Але він мені збрехав...

Він довго думав. Використовував картку додаткового часу на міркування. І врешті-решт викинув карти в пас.

Як я дізнався пізніше, в Янга були QQ.

Ця роздача безумовно надала мені величезної впевненості.

Внутрішня сила й неймовірна віра в себе прийшли через ухвалення мною правильного рішення, через те, що я пішов за своїм чуттям, серцем та інтуїцією.

В той момент саме та "рука" несла мені найвищий ризик, але ще більшою була винагорода за нього.

Вважаю, що та роздача та рішення, прийняті в ній, і привели мене до фінального столу, де в кінцевому підсумку я фінішував третім.

Призові гроші з цього турніру в розмірі 800,000 доларів я використовував вже тільки для того, щоб грати в покер. І, якби я робив це від самого початку, впевнений, у мене не було б жодних фінансових проблем.

По суті, ця "рука" проти Рорі Янга начебто повернула Ендрю Ліхтенбергера до ладу після порожнього 2017-го - єдиного року в кар'єрі Ендрю, коли офіційні джерела не зафіксували його перемог, і важкого в усіх сенсах 2018-го.

Вже на наступній Світовій серії покеру "LuckyChewy" зміг ще більше закріпити нещодавній успіх, посівши друге місце в турнірі хайролерів - $917,232.

Ну, а далі були фінальні столи. Потім знову фінальні столи, ну, а вже потім...

На жаль, після прикрої роздачі з кишеньковими королями Ендрю “LuckyChewy” Ліхтенбергер поступається Айзеку Хекстону в хедзапі турніру Super High Roller Bowl VIII.

Фінішуючи другим, відомий хайролер отримує приємні $1,680,000.

Лише десять днів тому Ендрю вже зробив собі подарунок на 36-й день народження, отримавши $204,000 за перемогу в івенті PokerGo Poker Masters $10K NLH #5, а його загальний профіт за вересень цього року склав приголомшливі $2,047,450.

ЦІКАВІ ФАКТИ:

• 07.12.2021 ми вперше переписувалися з Ендрю через декілька годин після того, як він відіграв фінальний стіл World Poker Tour, де зайняв 6-е місце.
• В якийсь момент “LuckyChewy” перестав відповідати на мої повідомлення. І я вирішив, що вже точно дістав його й це все. Проте, 16.12.2021 він написав як ні в чому не бувало, та ми продовжили спілкування стосовно мого допису. Трохи пізніше я з цікавості загуглив ті дати та побачив, що за два дні до цього, поки я наполегливо написував свої питаннячка, Ендрю потягнув $432,000 ще в одному турнірі хайролерів WPT.
• Перед публікацією допису “Chewy” попросив відправити йому кінцевий варіант. У зв'язку з чим, я повністю переклав текст на англійську мову. За цю ніч мій рівень англійської підвищився з А1 до C2 (ітс е джоук).
  

P.S.

Пишаюся цією історією. Від самого початку й до кінця. Від зародження першої думки, всіх спроб здійснити її та до самого фіналу, - пост переміг.

Відчуваю безмежну вдячність “LuckyChewy” за його людяність і чуйність.

І втім, з приємною гордістю усвідомлюю, що в той день я стрибав від щастя не тільки від його відповіді... а також через те, що моя ідея почала втілюватися в життя. Мета, що здавалася маловірогідною оточуючим, а іноді навіть і мені, в одну мить стала моєю реальністю.