Wolrd Series of Poker. Початок

Вітаю вас панове!

Хвилююче було писати назву цього блогу, адже залишилося рукою подати до головної моєї покерної цілі - зіграти на світовій серії покеру в Лас-Вегасі. Ну не зовсім вже й рукою, завтра нас очікує 11ти годинний переліт з Франкфурта-на-Майні до світової столиці покеру і азарту, і не зовсім вже й головної, адже головна ціль - це виграти MainEvent, тепер буде на це шанс:))

Все почалося в далекому 2008. Про покер я тоді знав не багато, бо стартанув карʼєру в кінці 2010, але на якомусь телеканалі чи ютубі(він тоді взагалі був?)) побачив трансляцію де перемогу отримав Пітер Істгейт. Вражала кінематографічність цього дійства, атмосфера, ну і призові саме собою. Джо Када, Джонатан Дюхамель, Піус Хайнц(ця фіналка мейну особливо запамʼяталася, бо на ній був українець - Антон Макієвський) Грег Мерсон, дуже хотілося бути на їх місці…

Розуміючи дисперсію офлайну і можливу загрузку на WSOP, бо тільки вхід в головну подію коштує 10к$, важко було поїхати навіть з продажем часток. Але от 2018 вийшов в мене дуже успішним, я виграв браслет молодшого брата всоп- WSOP Europe і в 2019 подався на візу в США. Писав все чесно, що їду за другим браслетом. Мої друзі отримали візу, а я відмову. Тоді дуже засмутився, але старався думати,- "що не відбувається то на краще". Можливо сильно зекономив тоді:))

Через довгих 4роки я знову подався на візу. Завдяки покерній федерації і можливості виїздів під час військово стану я поїхав на серію в Намурі і по поверненню подався в Кракові, цього раз апрувед! 

Пакуємо валізи на 55тий щорічний етап світової серії з покеру. Я їду разом з хлопчиною з біцухою, інші наші на WPT в Санремо.

Луцьк - Львів блаблакар, Львів-Перемишль потяг. Кумедно, бо молодий хайролер вперше їхав в купе на верхній полці. Каже, що було не дуже прикольно, особливо коли жіночка з низу почала їсти варені яйця з якимось сильно пахучим соусом:)) дуже жаль не сфоткав його обличчя в цей момент :)))) Перемишль-Краків електричка, Краків - Франкфурт літак

Зараз ми 2 дні в Франкфурті. Місто, яке розтягнулося вздовж річки Майн, незважаючи на те, що воно майже вщент було зруйноване в другій світовій війні і старовинні будівлі зазвичай репліки, мені прийшлося дуже довподоби.

2го червня на нас чекає довгий політ. Подушка для подорожей, компресійні шкарпетки, книга і компанія одного хайролера з яким можна порозбирати роздачки(але це не точно)) і думаю ці 11 годин пролетять непомітно.

Він паралельно пише свій пост, хочеться, щоб ви не читали одне і те ж двічі:)

До зустрічі з Лас-Вегасу. Надіюся там буде «взяли»!