Я не вмію грати в покер🥲

Якщо чесно, після декількох днів гри в покер і турніру Rising Phoenix, я зрозумів одну просту річ – я не вмію в нього грати. І ось кілька причин, чому це так.  

Спочатку я завжди граю з усіма картами, які мені здаються хоча б трохи цікавими. Ну серйозно, якщо вже дві карти дали, чому б їх не спробувати? А потім я постійно бачу, як мої фішки тануть, бо мої "цікаві" карти не витягують гру.🥲

Ще одна причина – я не вмію чекати. Покер – це ж стратегія і терпіння, але хто має час на це? Я хочу дії! Тому я або йду ва-банк, або піднімаю ставки навіть тоді, коли це не має сенсу. І як результат – програю.

Щодо блефу, то тут взагалі окрема історія. У реальному житті можна хоча б надіятися, що твоє обличчя не видасть тебе, але в онлайні все видно через ставки

Ну і, звісно, я не стежу за своїм банкролом. Мені завжди здається, що от зараз я відіграюся, і тому продовжую ставити більше, ніж варто. Якби гроші росли на деревах, то я б уже давно залишився без усіх.

Моя гра в турнірі Rising Phoenix

Цей турнір обіцяв бути цікавим ще з самого початку, коли я сів за стіл. Мене оточували чудові люди, настільки приємні, що я навіть намагався грати обережно, щоб не зачепити їх емоційно. Але покер є покер — довелося забути про етику й зануритися в гру.

Моя стратегія... ну, давайте чесно — це був хаос у чистому вигляді. Я кидав карти, ловив щось на флопі, надіявся на чудо. Гарний момент був з Дедпулом, коли я вирішив ризикнути і поставив ва-банк, надіючись, що ось-ось зберу стріт. І знаєте що? Я його зібрав! Це було неймовірно, емоції просто зашкалювали, адже стріт — це саме та комбінація, яка може чудово зіграти. Цей ризик був того вартий!

Проте радість тривала недовго. Дусю, за якого я вболівав від самого початку, раптово вибили зі столу. Це було сумно. Але я взяв на себе відповідальність за його фішки і відімстив, забравши ті самі, які він програв.Ситуація з парами та трійкою

А от фінал... Ох, як я був упевнений у своїй руці! Думав, що знову тримаю щось круте, але виявилося, що це було не так. Зайняв я 20 місце. Важливо зрозуміти: покер — це гра не тільки карт, але й розуму. Помилки стаються, але саме на них вчаться. Наступного разу, я впевнений, все буде по-іншому!

Так що, на сьогодні я в покері точно не зірка. Але є ще надія, що одного дня я таки розберуся в цій грі. Можливо, коли навчусь тримати себе в руках і не кидатися на кожну можливість поставити все.

Дякую, що дочитали до кінця! Я продовжую вчитися і обіцяю не здаватися! Щасти вам у ваших іграх, і нехай фішки завжди падають у ваш бік. До нових зустрічей!

P.S. Якщо є щось краще, ніж виграти покерний турнір, то це отримати кілька цінних уроків і повернутися сильнішим.