Як я почав попанити в букмекерській конторі

В коментарях під блогом hart (https://cardmates.ua/stavky-pid-mikroskopom-syla-matematyky-v-bettyngu-#comment_31) в нас зав’язався цікавий діалог і на мене накатила ностальжі. Думаю багато хто в цій історії знайде відображення своєї.

В дитинстві я не цікавився спортом. Я читав книжки і займався дзюдо.Того літа, як завжди, батьки збагрили мене до бабусі у село і робити там по великому рахунку було нічого. Одного разу сусід дядя Коля позвав мене у гості і ні, не згвалтував, як міг вже дехто подумати😅. Гірше, ми дивилися по тєлєку Вищу лігу. Особливо матчі Кривбасу, бо дядя Коля був з Кривого Рогу. Класний був мужик, царство йому небесне. Він запрошував мене на рибалку на лодці, багато чому навчив. Йому самому було нудно, мабуть тому шо його власні сини в цей час сиділи у тюрмі. В продовження теми, я став дивитися і цікавитися футболом. Я думаю в 99 з 100 випадків, через цей інтерес люди і стають дотичними до світу ставок на спорт.

Після канікул мій кєнтік, який займався футболом і відповідно цікавився футболом розповів мені, про варік як підняти бабла🤣 Свята наївність. Я не ставив зайвих питань, я вже знав про букмекрські контори, пацани у дворі хвастались як виграли там, тож ми пішки в будку. В нас на районі їх було аж дві - фортуна та марік. Це були підвальні приміщення без ремонту з віконцем де сиділа чувіха з компом,яка приймала ставки. Пара теліків, кілька столів зі стільцями, на стінах розвішували результати та лінію, надруковану на листках А4. Все що в нас було, це кишенькові гроші та інтернет. У той час інтернет це було офігеть якою перевагою, бо більшість чувачків які туди ходили дізнавалися результат з тих самих розруковок на стінах. Та нам це не дуже допомогло, бо ми дурні збирали кілометрові паравози, в котрих, як завжди не заходила одна чи дві події. Нам було по 15 років, але ніхто не питав документи. Взагалі ніде, в ларьках де ми купували пиво і цигарки вже на рідко виграні гроші теж. Мовчки брали гроші тай все. Нульові були цікаві часи.

Ми з кєнтом стали зависати в цих будках часто, на експреси вже не грузили. Проставляли двійниками, трійниками або ординарами. Ординарами рідко, бо грошей було мало, а хотілося виграти більше. Така жадібність фраєрів і губить. Роззнайомились з місцевими лудіками, разом дивилися матчі. Всі хто туди ходив були мінусові або грали в нуль. На моїй пам’яті ніхто не розбагатів, всі мали якийсь напівбомжуватий вигляд. Хвастатися там це було у порядку речей, ми би знали. Навіть якщо у когось бували плюсові періоди, то вони все одно потім відносили всі виграні до останнього назад у будку. Особисто я не знаю нікого, хто на дистанції був плюсовий. Є знайомі які вигравали великі суми, але потім все програвали, навіть більше і сиділи в боргах. Пізніше ми почали вже ставити вдома, так було зручніше, бо коли надиктовуєш у віконичко свою ставку кефи вже відрізнялися, іноді кардинально. А через свій аккаунт все в реальному часі, виплату можна було піти забрати в будці. Така мутотень тривала допоки гральний бізнес в Україні не заборонили. Я пам’ятаю ту істерику, бо в багатьох залишилися заблоковані гроші на аккаунтах. На моїй пам’яті таке траплялося кілька разів у різних конторах. І певний період поки контори не запрацьвали в чорну я не грав взагалі, та потім пізніше коли я вже майже зав’язав, вони знов мене втягнули. Але то вже зовсім інша історія..