Зламана ракетка або ситуація без відповіді ...

  Лірика відступила, останні теми прям вибили її із голови. Всі ці розбірки нагадали історію із життя. Вона трапилась десь років 5-6 назад.

   Як я писав, я полюбляю грати в настільний теніс, в той час, коли відбувалась ця історія в нашій спільноті було приблизно 15-20 гравців.                    Спочатку група мала один склад, поступово він змінювався. Коли я потрапив в цю групу склад був 6 чоловік, я створив спільноту в вайбері і ми почали рости. Хтось добавлявся і ставав основою, а хтось зникав так швидко,як і потрапляв. В розквіт групи ми займали в тенісному центрі 3 столи і грали з 19"до 22" не уступаючи їх. Це були запеклі баталії перемішані жартами, стьобом, сміхом , а іноді навіть реготом на весь зал. Якось так склалось, що спілкування проходило без лайки і мат, якщо і проскакував то майже одразу зникав, поряд діти і ми намагались себе контролювати. 

  Для чого я так все детально описую, щоб було потім зрозуміло вся прикрість ситуації. У нас навіть спортні ситуації намагались просто переграти, а не розбиратись. Майже ідилія, ні були кілька сварок, вони закінчились тим, що ті хто їх вчинив просто покинули групу.

  Ось так проходили життя нашої групи, три дні на тиждень, в любу погоду, в один і той же час ми були на місці. Якось один і старожил групи привів однокласника, який грав в великий теніс, а крім того, міг нам скласти конкуренцію за тенісним столом. Так і з'явився в групі ще один Віталій. На початку він здавався розважливим, спокійним, з гарним почуттям гумору і ми затоваришували...

  Вибачте, що багато відступів, та намагаюсь описати все, щоб занурити вас в ці події. Хлопець тільки повернувся із закордону, за цей час встиг попрацювати в Японії, Угорщині і навіть навчався в США. Було цікаво спілкуватись і було що послухати. На той момент він був на фінансовій подушці, тільки приїхав і ще не знайшов роботи. Був в пошуках, хоча і не готовий був приставати на першу ж пропозицію. Я йому віддав одну із своїх ракеток, у мене була одна зайва. Він почав показувати нормальні результати за столом, а коли ми ставали на пари разом, нас майже не можливо було вибити, якщо хтось грав в командних змаганнях, то може знає такий вислів- "командний дух", ми один одного підтримували і це допомагало перемагати. Команда ВВ нищила супротивників.

   Пройшло десь півроку, він став постійним гравцем , ми навіть періодично влаштовували вилазки один на один. І тут... У Віталія почались, якісь збої... Він почав нервувати програючи м'ячи, почалась агресія, коли пропонували переграти м'яч, його почали дратувати часті "шмарклі", а їх у нас в компанії більше всього вішав я і ще один хлопець... Так, ми вибачались та й пожартувати не забували, ну так у нас було завжди. Зараз Ти почепив, потім Тобі. Так, він дратувався начебто на себе, що не зміг краще зіграти або не дограв, та все ці нерви супроводжувались голосними англійськими висловами( здається, що лайкою), виглядало все це дійство не дуже гарно. Він намагався себе зтримувати і начебто все ставало норм.  В один із днів, знову вибух і він ломає мою ракетку собі об коліно... Так, щось його роздратувало і він нею шваркнув собі об ногу і розламав... 

   Можете подумати, що саме тут стався скандал... Ні, він приніс вибачення, пообіцяв відшкодувати гроші і через якийсь час віддав. Ну і звичайно ми бачили ці зміни в його поведінці і  намагались з ним ситуацію обговорити і цю тему ми обговорювали разом в групі між собою. Не могли зрозуміти, що коїться з хлопцем? Однокласник з ним спілкувався та отримав відповідь, що все добре. Мені та й іншим ставало все неприємніше з ним грати, бо така поведінка суперника відбирала бажання і всі позитивні емоції зникали.

   В один із днів, ми знову прийшли грати. День не передбачав проблем, ми стали з ним грати один проти одного. Все як звичайно, стався збій в підрахунку, таке трапляється коли граєш в настільний теніс, тому ми постійно проговорювали рахунок та тут, саме я збився і саме паршиве, збився другий раз і саме з ним. Я вибачився та його понесло. Просто понесло з криками, звинуваченнями- я здався і вирішив з ним більше не грати.

  Щоб було зрозуміло, ситуації з рахунком, навіть коли у когось виникали, ми виправляли, згадуючи весь матч , переходу подач, тому всі сварки завершувались так і не почавшись. І тут таке... 

   У мене бридкий настрій, не пам'ятаю, як дограв. Після тренування, я спробував обговорити цю тему спочатку з ним особисто, на що отримав відповідь, що я собі корону одягнув і для мене багато честі, щоб він зі мною товаришував. А коли я намагався в групі вирішити це питання, то теж нічого не вийшло. Вся група була м'яко кажучи здивована, а на їх запитання, він казав, щось на кшталт того, що якийсь не такий і він не збирається цю тему обговорювати не з ними, не зі мною...

  Тепер уявіть, група людей, які повинні грати разом, а серед них двоє, які між собою не спілкуються... Так, ми продовжували приходити разом з усіма, грати в теніс, на пари ми вже не ставали разом- а мати наші були схожі на бійню. Так, у мене була ціль перемогти, а він граючи зі мною на обличчі мав таку гримасу, що було жахливо дивитись.Тому навіть перемога над ним не давала позитивних емоцій. Гра, як на пороховій діжці. Весь цей час ця ситуація мене просто розривала, тому що я не міг розібратись, що саме я зробив і який ляп до цього призвів. Просто мир-дружба і тут, бац- війна... Я ще кілька разів намагався вирішити питання, розв'язати його, взнати причину- без результата....

   Потім, на якийсь час, а точніше на весняно-літній сезон він пішов в великий теніс і все майже забулось. Так промайнуло кілька років, два карантини, почалась війна. Восени він повертався в групу та дружні відносини так і не відновились, було таке собі "переміріє". Точніше, зараз ми можемо грати разом в парі, здороваємось, можемо поспілкуватись та більше так, підтримати розмову друзів. 

  Можливо, я десь не знайшов правильних слів, щоб вирішити цю ситуацію. Та я не міг навіть уявити, що таке може трапитись і відповіді на неї так і немає. Ось така історія трапилась. Тому всим раджу намагатись з друзями проговорювати ситуації, проблеми, повідомляти, якщо щось не подобається.