Галопом по Європам, або як я потрапив до Австрії №4

Коли я тільки приїхав, то пробув у Відні півтора-два місяці, бо навчання починалось лише 2 рази на рік, восени або весною, тому на новий рік я поїхав додому, також на поїзді, це була незабутня подорож. Це було навіть в новинах.

https://zaxid.net/noviy_vagon_ukrzaliznitsi_zlamavsya_vidyihavshi_na_50_km_vid_stolitsi_avstriyi_n1444116

Наскільки я пам'ятаю, лише одна жінка (мабуть вона і дала інтерв'ю) постійно чимось була не задоволена, я її не засуджую, але іноді був ну перебор, і без неї було тошно.
Дочекались ми короче той вагон, у залі очікування для віп клієнтів у Будапешті (багато різних снеків було, ті хто хотіли самі шли до магазину, благо не далеко та не дорого), і вгадайте що?) так, інший вагон теж зламався  😂😂, тому пасажири приїхали просто на іншому поїзді. і там вже мабуть МЗС домовились за вагон для українців до кордону в місто Захонь , звідти 15 хвилин на окремому вагоні до Чопу, а звідти вже до Львова. БОЖЕ на якому ж "смітнику" ми їхали з Чопа до Львова. супер старий вагон, усе гниле, сморід.. але всеодно ми спали як вбиті ті 5 годин. Зі Львова до Києва нас вже пересадили в інший потяг, і ви не повірите, його маршрут був Львів - москва, якщо чесно я при*уїв з такого, бо не думав що такі в нас курсують. Вагон був супер новий, все чисто, може і інтернет був, я не памятаю, туалети такі чисті шо аж страшно, виділили нам декілька прийомів їжі, навіть спеціально затримали рейс для нас. Ну якось так, замість 24 годин їхав я 48. Укрзалізниця відшкодувала ціну білета мені, щодо інших не знаю, а це, я вас попрошу, 140+- євро, літати дешевше блін.

Вже по прибуттю до Відня я почав збирати всі документи на візу та початок навчання на курсах з німецької мови. (В минулому блозі забув розповісти, що для подачі на візу також потрібні копії контракту з університетом, та бланк з оцінками за рік. Кожен рік потрібно було набирати достатню кількість ECTS пунктів(балонська система оцінювання начебто), або якщо ви ще на курсах з німецької, тоді документи про ваші досягнення у навчанні звідти)

Успішно отримавши свій документ, здав вхідний єкзамен з німецької (для того щоб мене прилаштували до группи по рівню німецької близкому моєму). Там вже заводились знайомства, спілкування і все таке. Окрім цього в місьці мого проживання я теж завів чимало друзів, з якими досі на зв'язку. В один прекрасний вечір один з друзів запросив мене піти з ним в бар на іншому краї міста (хоча краще сказати що його туди запросила подруга, а сам він очкував їхати). Це був студентський бар, дешеві напої, бескоштовна гра в біл'ярд ну і багато спілкування. Кожні вихідні ми туди їздили (на вихідних метро працювало 24/7, з п'ятниці по неділю, дуже зручно).
По закінченню першого семестру на курсах, мені треба було шукати житло на літо, бо як виявилося влітку гуртожиток перетворюється на хостел.. Мені дуже пощастило, що одна з подруг влітку поїхала додому, і дозволила жити в неї всього за 200 євро в одному з найдорожчих і найкрутіших гуртожитків Відня (сам у кімнаті, маленька плита, та своя ванна кімната). Як виявилось, в мій гуртожиток поселились малалєткі, які приїхали на місяць для вивчення німецької (про це повідомив мій друг якому дозволили залишитися там влітку, звісно не безкоштовно, хоча це дивно, бо він сам вірмен, і директор гуртожитку теж вірмен, який знайомий з його батьками, короче неважливо  😂, мутний цей директор). Так ось він з ними подружився і так вийшло, що я теж, тому багато часу ми тусили разом. Це якраз був 18-й рік, мені ще дев'ятнадцятий минало, ЧМ світу у рашці, майже кожен матч дивилися у фан зоні, ємоції звісно круті.

Також кожного літа проводився Музикальний фестивал у відні , на невеликому острові посеред Дунаю, прямо посеред міста 😍

В більшості там виступали місцеві артисти, але одним з гостей фестивалю був гурт "Portugal. The Man" який всі знають по цьому бенгеру.

По завершенню цього періоду гулянь, було вирішено шукати роботу. В цьому мені допоміг мій друг, вже знайшовший роботу, з яким якраз таки познайомились в барі. Він працював вантажником, але називалось це більш модно на німецькій, типу працівник доставки. Це була фірма у якої був контракт з майже усіма макдональдсами Відня та декілька поза містом (це приблизно 18 закладів +-). Ну тобто декілька разів на тиждень ми приїздили до маку (на який поставлять працювати), приймали свіжі продукти, та сортували це все по холодильникам, не просто так, а ще й по датам свіжості, кожну коробку, окрім цього треба було ще заповнювати документи що прибуло, а що ні. Тобто роботи фізичної було ніхуйово, встигнути треба було за декілька годин, а палетів іноді більше 10. Контракт з роботодавцем був 10 годин на тиждень, плата за одну доставку була фіксована 25 євро вдень, 30 вночі. Так і пройшло моє літо, робота та випивка в барах.

Настав наступний семестр і додалось ще навчання. Через роботу у нічні зміни, дуже було важко поєднувати. Тому деколи я пропускав навчання, про що я жалкую. Бо хто зна як би воно зараз склалося у житті. В такому режимі я жив до наступного літа.