Історія WSOP. Частина п’ята: 1992–1993 - На порозі нової ери

Попередні частини:

Пісок скрипів під ногами, наче старі платівки, які крутили надто багато разів. Я повільно підвівся. Голова гуділа, ніби я програв олл-ін на рівері… знову. Переді мною - уламки Делоріана. Колись гордий метал тепер виглядав, як програна роздача: усе наче було правильно, але фінал - катастрофа.

 Док?.. - мій голос потонув у сухому повітрі Невади. Відповіді не було. Лише вітер, що гуляв між шматками сталі, ніби перегортав сторінки історії без дозволу. Тоді я побачив її.

Напівзасипана піском табличка. Іржава. Стара. Але літери ще тримались. “Laboratory of H.G. Wells”

Та ви знущаєтесь… - пробурмотів я. 

Спочатку Делоріан, тепер вікторіанська фантастика? Двері лабораторії були напіввідчинені. Всередині - темрява і запах пилу, озону й чогось… електричного. Ніби тут думки били струмом. Я зайшов.

 У центрі кімнати стояло крісло. Не машина. Не кабіна. Просто металеве крісло з мідними котушками навколо спинки й дивним шоломом, що звисав на дротах. Поруч - старий термінал із зеленим екраном. На ньому блимав напис:

“TEMPORAL PROJECTION PROTOCOL — CONSCIOUSNESS ONLY” 

Ну звісно… - я нервово всміхнувся. Бо подорожувати тілом - це було занадто просто.

Екран клацнув. З’явився ще один рядок. “Voice imprint recognized: Companion of E. Brown”

Я завмер. “Message stored.” І пролунав голос. Слабкий. Переривчастий. Але це був він. 

Якщо ти це чуєш… значить, Делоріан не витримав… - голос Дока тріщав, ніби стара касета. 

Слухай уважно. Час більше не пускає нас фізично. Ми стали… аномалією. Але думки - вони не залишають слідів у часовій тканині. На екрані з’явились роки. Вони крутилися, як слот-машина. 

Ця машина не переносить тіло… - продовжив Док. 

Вона занурює свідомість у часову точку. Ти не змінюєш події. Ти - спостерігач. Хроніст. Єдиний спосіб дістатися далі, не розірвавши час остаточно.

Я повільно сів у крісло. 

Док… ти ж знаєш, я завжди хотів просто подивитись покер… - прошепотів я.

Роки на екрані почали миготіти швидше. 1980 1973 2003 1998 1991 199…

Я затримав подих.

Далі… - сказав я тихо.

Після мільйонної мрії. Куди покер пішов, коли гроші стали по-справжньому великими. Екран зупинився. 1992 Світ навколо розчинився, наче фішки, що зникають у дилера після програної руки. Останнє, що я відчув - це легкий електричний імпульс у скронях. Останнє, що я почув - відлуння голосу Дока:

Тепер ти не мандрівник у часі…  Ти його свідок. Темрява змінилась світлом. Шум. Голоси. Дзвін фішок. Я відкрив очі. Binion’s Horseshoe. Лас-Вегас. Атмосфера густа від диму й напруги. І над усім цим - відчуття, що покер стоїть на порозі ще чогось більшого. WSOP 1992. Рік, коли гра вже знала ціну мільйону… але ще не знала, наскільки дорого обійдеться майбутнє.

---

1992: Економічний шторм та тріумф професіоналів

1992 рік став для WSOP роком контрастів. Поки світ спостерігав за об’єднанням Німеччини та розпадом СРСР, Лас-Вегас відчув на собі наслідки економічної рецесії 1990–1991 років.

Через фінансову кризу та рішення організаторів підняти бай-іни на деякі турніри, Головна подія вперше у своїй історії зафіксувала зменшення кількості учасників - з 215 до 201 гравця.

Сама серія стала рекордно довгою для того часу і тривала 24 дні - з 22 квітня по 16 травня. Організатори збільшили кількість турнірів до 20, що зробило цей рік справжнім марафоном для регулярів.

Знакові перемоги та легендарні дебюти:

• Ерік Сайдел, який вже мав два других місця, нарешті здобув свій перший золотий браслет у турнірі $2,500 Limit Hold'em. У фінальному хедз-апі він здолав самого Філа Гельмута.
• Філ Гельмут не збирався довго сумувати й невдовзі забрав свій другий браслет у турнірі $5,000 Limit Hold'em, отримавши $188,000 призових. Протягом серії Філ показав феноменальний результат, 5 разів потрапивши до топ-10.
• Мен «Майстер» Нгуєн розпочав свою велику історію, вигравши свій перший браслет у турнірі з семикарткового стаду, перегравши в хедз-апі чемпіона 1983 року Тома МакЕвоя.
• Том МакЕвой також відсвяткував успіх, вигравши $1,500 Limit Omaha та обігравши іншу легенду - Беррі Джонстона.

Остання глава Джонні Мосса:

Цей рік став сумною, але величною сторінкою в історії для Джонні Мосса. У віці 85 років він востаннє в житті потрапив у призи на WSOP, посівши 12-те місце в турнірі $1,500 NLH. Незважаючи на поважний вік, «Великий старий покеру» все ще грав краще за багатьох молодих профі.

  Тим часом молода кров заявляла про себе: син Дойла Брансона, Тодд Брансон, вперше потрапив у призи на WSOP (17-те місце у події #2), а пізніше зафіксував свій перший кеш у Main Event.

                                    Тодд Брансон

Жіночий рекорд та загадки призових:

Жіночий турнір $1,000 Ladies Limit Seven Card Stud зібрав рекордні 155 учасниць

 Переможницею стала Шарі Фланцер. Проте історики досі сперечаються щодо суми її виграшу: офіційні дані вказують на неймовірні $98,000, тоді як інші джерела називають скромніші $38,000.

Main Event: Голова Дастмалчі та браслет за $1,500

Попри зменшення поля, головний приз залишився незмінним - 1 000 000 доларів. За фінальним столом зібралися знайомі обличчя: Ганс «Туна» Лунд (фіналіст 1990 року) та Дейв Кранклтон (3-тє місце 1990 року).

Головним героєм став Гамід Дастмалчі - іранський професіонал із Сан-Дієго. Він уже мав браслет 1986 року, але цього разу він вирішив підійти до гри буквально з іншого ракурсу. Перед початком фіналу Гамід пішов у куток залу і став на голову. На запитання журналістів він відповів просто:

«Це змушує мозок думати краще»

Ганс Лунд знову став жертвою «прокляття фіналу». Маючи короткий стек, він пішов ва-банк з 8-7 проти К-8 Томаса Джекобса. Лунд отримав пару на терні, але Джекобс зібрав флеш, відправивши Туну на третє місце ($176,750). Залишаючи стіл, розчарований Лунд навіть попросив Джекобса дати іранцю виграти.

  У фінальному хедз-апі Гамід Дастмалчі з 8-4 переграв Джекобса (J-7), коли на терні прийшла шістка, що закрила Гаміду стріт. Отримавши свій мільйон, на запитання, що він буде з ним робити, Гамід відповів лише одним словом:

Party!

Іронія браслета:

Дастмалчі вважав офіційний браслет WSOP занадто дешевим. Одного разу, під час чотириденного марафону проти Теда Форреста в казино The Mirage, Гамід поскаржився на Binion’s Horseshoe і заявив, що віддасть цей браслет за $1,500. Форрест миттєво відрахував три фішки по $500, і так чемпіонський браслет 1992 року змінив власника прямо за кеш-столом.

----------

Аплодисменти в Binion’s ще лунали після перемоги Дастмалчі, коли світ раптом сіпнувся, ніби поганий відеосигнал.

Звук поплив. Світло стало тьмяним. Дим у повітрі завмер нерухомою хмарою.

Я вже знав це відчуття.

Стрибок.

У скронях защеміло, а зал почав розсипатися на світлові шматки. Логотип WSOP над сценою роздвоївся, потім зник зовсім.

І крізь гул я почув знайому думку - далеку, нестабільну.

«Обережно… ти затримуєшся в роках довше, ніж дозволяє машина…»

Док, я просто дивлюсь! - подумки відповів я.

«Свідки теж залишають тіні…»

Світ провалився в темряву.

Цифри спалахували навколо, як табло турніру:

1990

1986

1994

1992…

Я зосередився.

 Далі.

Удар світла.

Шум повернувся першим - голосніший, живіший. Коли картинка зібралася докупи, я знову стояв у Binion’s.

Ті самі стіни. Але людей більше. Рух швидший. Атмосфера - напруженіша.

Покер ніби набрав обертів.

Над залом висів банер:

WORLD SERIES OF POKER - 1993

Я ледь усміхнувся.

Гра продовжується.

І я був тут, щоб це побачити.

----------

1993: Серія титанів та рекордних «хет-триків»

1993 рік став справжнім вибухом для WSOP. Економічна криза залишилася позаду, і гравці знову потягнулися до Лас-Вегаса за дорогими турнірами. Організатори розширили розклад до рекордних на той час 21 турніру.

Головна битва браслетів: Гельмут проти Форреста

Цей рік увійшов в історію як рік неймовірних досягнень. Вперше з 1973 року (коли це зробив Паґґі Пірсон) одразу двоє гравців виграли по 3 браслети за одну серію.

1. Філ Гельмут: «The Poker Brat» був у вогні. Він встановив унікальний рекорд, вигравши три турніри поспіль - день за днем! 26 квітня він підкорив $2,500 No-Limit Hold’em, 27 квітня - $1,500 No-Limit Hold’em, а 28 квітня закріпив успіх у $5,000 Limit Hold’em. Філ міг встановити абсолютний рекорд у 4 браслети, але у фінальному турнірі серії з лоуболу він програв у хедз-апі Біллі Бакстеру.
2. Тед Форрест: Дебютант серії повторив трюк Гельмута лише через кілька днів. Форрест виграв турніри з семикарткового стаду, раззу та омахи хай-лоу (Event #11, #12, #13). Це було неймовірно: два «хет-трики» за один рік! Наступного такого досягнення світу доведеться чекати 19 років!     .                     Тед Форрест в 1993

Інші герої року:

• Умберто Бренес: Костариканець на прізвисько Акула виграв свої перші два браслети поспіль (в омасі та лімітному холдемі).
• Ерік Сайдел: Здобув свій другий браслет у турнірі з омахи хай-лоу 
• Джон Бонетті: Також поповнив колекцію другим браслетом у Pot-Limit Hold’em.

Main Event: Фермер із «крижаною кров’ю» та жіночий прорив

  Головна подія 1993 року зібрала рекордну кількість учасників - 231 гравець. Призовий фонд дозволив зберегти мільйон для чемпіона, а мінімальна виплата зросла до $12,000

  Вперше в Мейн Івенті взяли участь одразу 8 жінок . Марша Ваггонер (19-те місце) та Вендін Еоліс (20-те місце) стали першими жінками в історії, які потрапили в призи Головної події. Також подружжя Макмілланів стало першою сімейною парою, що зіграла в турнірі разом.

Марша Ваггонер 19-те місце у головній події 1993 

За фінальним столом зібралася строката компанія: від колишнього чемпіона Мансура Матлубі (який фінішував 4-м) до професійного тренера хортів Міка Коулі.

   Переможцем став Джим Бехтель - колишній фермер, який займався вирощуванням бавовни🤗 в Аризоні. Ведучий Дік Ван Паттен назвав його найнебезпечнішим гравцем, бо у Бехтеля була «крижана кров у жилах» - він залишався абсолютно неемоційним як при блефі, так і з натсом.

У вирішальній роздачі хедз-апу проти Гленна Козена рука Бехтеля J-6 встояла проти 7-4 на борді 10-8-3-2-5. Джим Бехтель забрав свій $1,000,000, ставши другим аматором після Хала Фаулера, який підкорив вершину.

   Джим Бехтель - чемпіон головної події 1993 року

---------

Бехтель підняв браслет спокійно, майже буденно. Мільйон доларів - а вигляд у нього такий, ніби він просто закрив довгий робочий день.

І саме в цей момент повітря в залі здригнулося.

Звук став глухим. Дим під стелею завмер. Час знову нагадав про себе.

«Бачиш?» - тихо прорвався голос Дока.

«Гра прискорюється. Вони ще не розуміють, але покер уже росте швидше, ніж сам світ навколо нього.»

Я подивився на стіл. На фішки. На браслет.

Це вже були не просто трофеї.

Це були мітки історії.

Світло сіпнулося. Банер WSOP 1993 на мить розплився.

Темрява почала згортати зал, як карти в колоду.

«Приготуйся… далі масштаб зміниться», - прошепотів Док.

І реальність знову розчинилася.

Наступний рік уже кликав.

Далі Буде!