Лудоманія - проблема, яку потрібно розуміти, а не засуджувати.

Сьогодні хочу написати пост про лудоманію і поділитися кількома думками з цього приводу. Для початку скажу, що я, як ніхто інший, знайомий з грою на ігрових автоматах. Я провів дуже багато часу свого студентства саме за ігровими автоматами, програваючи все, що можна і не можна. Відчував найяскравіші переживання - від апатії, страху, навіть жаху до захвату та насиченості. Саме лудоманія привела мене в покер, а не щось інше. Мені довелося довго працювати з фахівцями, щоб вирішити цю проблему. І якщо з ігровими автоматами все більш-менш легко вирішувалося, то розділити лудоманську натуру з професійною грою в покер було досить складно. Над цим я і працюю зараз, але сьогодні про інше.

Є інформація, що в Україні дуже багато грошей йде на програші в онлайн-казино, припустимо, що це факт. Це сумно, але про що це говорить? Для мене це означає високий відсоток людей, залежних від азартних ігор. Якщо дивитися з боку залежних, то, звичайно, це сумно, і їм хочеться допомогти. Але для цього варто розібратися в природі залежностей або взяти конкретний випадок.

Для початку хочу сказати, що нікому не має бути діла до того, як я розпоряджаюся своїми коштами або чим я взагалі займаюся, якщо це не суперечить закону. Якщо подумати про військових, то на думку приходить кілька причин, через які вони захоплюються азартними іграми:

Це спосіб відволіктися від постійного стресу, який тисне на мозок без зупинки. Людина грає в азартні ігри, щоб просто відволіктися від стресу, забутися і розслабитися.

Це прагнення до гострих відчуттів, дуже цікавий момент у психології людини - прагнення до звичного стану. Якщо людина звикла відчувати почуття азарту на полі бою та найглибші емоції, а зараз у нього перерва, існує ймовірність, що психіка шукає таких же гострих відчуттів, які можна отримати в азартних іграх.

Отже, і в тому, і в іншому випадку гра - це спроба вирішити психологічну проблему, закрити потребу. Заборонивши казино, чи вирішиться проблема стресу? Навряд чи, люди шукатимуть інші способи. А що з алкоголем, наркотиками тощо в суспільстві? Скільки грошей витрачається на це? Все нормально?

Хотів би відзначити ще один момент у нашому суспільстві - коли за слабкість б'ють. Тобто, якщо ти слабкий, тебе принизять ще більше. Не знаю, як в інших регіонах, але в Донецьку було саме так. Ніхто не повинен, а я б навіть сказав, не має права викликати почуття провини в хворої або залежної людини. Кожна, абсолютно кожна залежна людина потребує допомоги.

На щастя, зараз є способи вирішення будь-яких залежних проблем за допомогою фахівців. Але не розібравшись у причинах залежності, не усунувши їх або не навчивши людину працювати з ними по-іншому, будь-які заборони та обмеження не приведуть до хорошого результату для самих залежних. І тут постає питання, кому і як вигідно вирішувати ці проблеми.

Якщо говорити про здорове суспільство з точки зору психології, то потрібно розвивати програми психологічної допомоги не тільки для явно "загублених" наркоманів тощо, але й для звичайних людей, які потрапляють у складні ситуації. А особливо для військових. Необхідна регулярна робота в ЗМІ для того, щоб люди починали краще розуміти, як працює психологія, де вони можуть отримати підтримку і так далі. Як отримати цю підтримку безкоштовно і якісно. Іншими словами, розвивати напрямок ментального здоров'я в суспільстві.

На даний момент у нас ринок психотерапії для обраних, відверто кажучи. Людина або взагалі в нього не потрапляє, а якщо і потрапить, то з високою ймовірністю це буде не професіонал, який тільки висмокче масу часу і фінансів і не вирішить проблему.

Ось, я думаю, що варто заходити з іншого боку, а не з боку заборон та обмежень для хворих.