Мій перший тільт і спроба відігратися.

Не знаю чому, але лише через роки я нарешті згадав свій перший тільт і спробу відігратися.

Історія була така. Мені було щось близько 12-13 років, я займався боротьбою дзюдо. І ось я поїхав на змагання, це не були перші змагання в моєму житті, але вперше я їхав на поїзді. Цього разу нас везли дуже не велику групу на змагання, 3 або 4 людини. Здається, це був Красноармійськ. Їхати було 100 км, але нас везли на поїзді. Я особливо не пам'ятаю, як виступив у боротьбі. Справа відбувалася в 90-х, особливо грошей я не бачив у своєму житті. І цього разу ні мої батьки, не знали ні я не знав, скільки потрібно грошей мені на поїздку з собою, і мені дали за тими мірками для мене, 13-річного, дуже багато. Я дуже бережливо ставився до грошей і намагався не витрачати. Так, особливо і витрачати куди в ті роки я не розумів, але який у мене був захват, коли я усвідомлював, що така сума залишиться у мене в залишку. Це було в ті мої роки, коли я ганяв у магазин для батьків просто заради того, щоб мені залишили решту, а на неї я купив собі петарду лол, або горішки клоуном (хто не в темі, це арахіс у шоколаді). Взагалі, грошей було багато після змагань, і я з ними їхав додому у поїзді. Я дуже добре пам'ятаю цю дорогу назад. Ми їхали у плацкарті, на нижній полиці спав тренер, на верхніх я і ще один хлопець, який також боровся на змаганнях від нашого клубу. Не знаю, звідки, але з'явилися карти. В ті часи я грав у підкидного дурня або буру з родичами, особливо з дідусями та бабусями. Ось у поїзді з'явилися карти, почали ми грати, спочатку в буру, але потім мій "колега" і конкурент, так як ми боролися в одній вазі, запропонував навчити мене грати в "сіку".

Він коротко розповів мені правила, і ми почали грати на дрібниці заради інтересу. Копійка за копійкою, я почав діставати паперові, в результаті я не спав всю ніч і програв усі ті гроші, які так радували мене весь подорож, на які я мріяв щось уже купити собі. Може, навіть аудіоплеєр на касетах або щось таке. Вже не пам'ятаю, але суть в тому, що навіть друкуючи зараз це, я добре пам'ятаю тілесні відчуття цього тільту і спустошення, коли я втрачав свою мрію. Розмінював чергові 5 грн, у надії повернути хоча б частину з того, що програв, але в результаті програв усе і лише зранку попросив заощадити мені у цього хлопця на проїзд додому від вокзалу. Повернувшись додому я показав грамоту, яку отримав,  не пам'ятаю точно яке зайняв місце, але пам'ятаю, що мене ця грамота особливо не радувала, і в душі мені було соромно зізнатися батькам про те, що сталося в поїзді, я так і не розповів.

І ось минуло вже понад 25 років, зараз таких глибоких відчуттів у мене не буває, але іноді може бути щось дуже віддалене. Але на початку покерної кар'єри, а це роками, коли банкроли літали як перелітні птахи від 0 і назад. З перервами на гру, таких емоцій і відчуттів я відчув чимало.

Було багато ігрових автоматів, купа програних надій, і кожного разу я відчував ті самі емоції з того поїзда, коли я хотів виправити помилку, та продовжував грати. Вірив в те що я відіграюсь. Так тільт через допущену помилку оселився в моєму покерному профілі. Після цього було зроблено не мало роботи над цим, але повністю позбутися цього так і не вдалося. Хоча є періоди, коли мені здається, я відчуваю повну свободу від цих переживань і в глибині осознаю, що помилки в будь-якому напрямку неминучі, і це нормально.