На «бабблі» власного життя: про страх зробити цей крок... ⏳
Привіт, друзі!
Як ви?
Я десь так...
Жінка 50+, без власного даху над головою, з дитиною, яка має психологічну травму через війну. Вона панічно боїться залишатися сама. Через це я прив’язана до дому й не можу вийти на звичайну роботу з дев'ятої до шостої.
Додайте сюди постійний фон - життя в прифронтовій зоні, де ми кожного дня моніторимо, що й куди летить і де вибухнуло 😪
У покері є момент перед самою призовою зоною - баббл. Це точка максимального стресу. Один невірний рух - і ти вилітаєш ні з чим після годин виснажливої гри. Один правильний ризик - і ти в призах, забираєш куш.
Саме в такій точці я зараз і перебуваю. На «бабблі» власного життя.
Яка моя стратегія? Який мій наступний крок?
Сидіти й тихо чекати на «гарну руку» від долі чи починати грати агресивно, попри страх?
Терпіти й залишатися там, де я є, чи все ж таки зібрати одну валізу, взяти дитину за руку й поїхати в невідомість?
Ці питання я задаю собі щодня. І щодня боюся знайти на них остаточну відповідь.
В покері все здається набагато простішим. Особливо, якщо це фрірол, де ти нічим не ризикуєш.
Пересиділа - і я в призах.
Але в реальності на кону - моє життя та спокій моєї дитини. Тут блайнди зростають щодня, і просто «пересидіти» не вийде. Час грає проти нас.
Я розглядаю варіанти евакуації. Це мій «олл-ін». Страшно? До тремтіння в пальцях. Але залишатися на місці - це гарантований програш.
Я не знаю, чим закінчиться ця роздача. Але я точно знаю, що треба діяти.
Дякую, що дочитали. Якщо у вас є досвід релокації з дітьми, поради або просто теплі слова - напишіть у коментарях. Підтримка мені не завадить.
Тримаймося 🙏
Вітаю з ІТМ 👍 👌
Дякую за привітання з ІТМ! Ненульовий баланс підіймає настрій 😊
Ти вже робиш важливе - не мовчиш, а відкрито говориш про свій страх. Це вже крок уперед🙌
Тримаємось, все буде добре🙏
Дякую за теплі слова. Коли ділишся цим вголос, стає трохи легше.
Вітаю з ІТМ!!!
Ти знаєш, я не маю такого гіркого досвіду, тому поради, щодо переїзду дати не можу. Але якщо ти важаєш, що життя твоєї дитини і твоє власне все більше під загрозою, то цей крок тобі рано чи пізно доведеться зробити. Можливо у спільноті хтось стикався з такою ситуацією, то дійсно порадять. а може і допоможуть.
Ти все одно молодець, що в грі, що в житті!!!
Все буде добре!!!
Дякую за підтримку!
Лови зустрічні вітання з ітм 💵
Дякую!!!
Вітаю з ітм. Все буде ок 👌.🤝🙂
Дякую за привітання! Прорвемося 🤝
Ми живемо в часи коли треба включати критичне мислення..і я впевнений,що ти знаєш правильне рішення.
Ол-ін всеодно треба йти,рано чи пізно.Бо як ти пишеш-блайнди ростуть,але поки ти приймаєш рішення..Бо настане час автоматичного ол-іну,і випаде карта долі..Яку ти вже не контролюєш.То тримай свою долю в своїх руках.Виїжай.Береженого Бог береже.Народна мудрість..а народ в нас не дурний.
Знати, то одне. а от діяти - це вже геть інше. Лячно, капець 👻
Навіть не можу собі уявити наскільки важко жити в прифронтовій зоні в такому неймовірно довгому режимі стресу від війни. 🥺💔 Можливо заради майбутнього вашої дитини й потрібно ризикнути на цьому "баблі", але вибір безумовно за вами. 🙏 Нехай Господь оберігає вас і вашу сім'ю, дарує вам мужності, стійкості та вдачі пережити все це. ✨🛡️🕊️
п.с. обов'язково підпишусь на оновлення🙂
Щиро дякую за молитви та теплі побажання. Жити в такому режимі дійсно виснажливо, психіка просто вигорає.
Вітаю з ітм. Важко давати поради, які можуть вплинути на подальше життя. Моя донька 4 роки назад стояла перед таким же вибором. А потім прийняла рішення від якого я не став її відмовляти і виїхала за кордон зі своєю єдиною донькою, моєю внучкою. На перший погляд у неї склалося непогано, отримала соціальну квартиру, внучка навчається в гімназії, але от у самої доньки виникли проблеми зі здоров'ям, спочатку онкологія, яку вона поборола, а зараз гострий панкреатит. Передбачити все неможливо, але рішення приймати необхідно, залежно від можливостей. Хай щастить!
Дякую. Миколу Івановичу, що поділилися історією вашої доньки. Це ще раз доводить, що ідеальних рішень не існує і передбачити все на 100% неможливо ні вдома, ні за кордоном. Здоров'я вашій доньці та онуці, а мені - мудрості прийняти своє рішення.
Моє бачення даної ситуації,це таке ,як і в Танкістадора,рано чи пізно треба йти в оллин,адже війна не пробачає і не шкодує, автооллин призведе до краху,тому думай ,як в покері,не грай з війною тайтово,вона агресивна,а приймай критичні рішення,спасай себе,а також своє майбутнє,це і є твій оллин з позитивним кінцем,це так,як нібито в тебе кармані АА і на флопі третій туз твій суперник "Війна" з АК ,ніякої зв'язки на ФЛЕШ,ти остаточно переможець,не гай часу,а то карта може прийти їй у руки і зіграти с тобою дану ситуацію навпаки,щасти тобі, бережіть себе,в також своїх близьких.
Дякую за такий чіткий розбір "роздачі".
Буду збиратися з думками на цей рішучий крок.
В 22-му колишня дружина вивозила дітей у Івано Франківську обл. Десь в село. Там їм всіляко допомагали.хату дали.техніку.одяг та взагалі все що треба. Але там жила якась її подруга.тобто їхали в хоч 1 людину знали. Є різні варіанти за кордон.але це треба дізнаватися десь в соціальних службах мабуть.для яких верств населення є такі програми. Моя племінниця так і Німеччину попала на соціалку але то теж ще 23 рік був. Звичайно краще їхати де хоч когось знаєш.по Україні. Хоча б
Дякую за те, що поділився історією.
Згодна з тобою, що їхати до когось знайомого - це ідеальний варіант. В мене з цим не дуже....
Дякую за підтримку!🤝
Якщо казати покерною термінологією, то маєш наважитися і зіграти якось так: не зневірюйся і не здавайся, тримайся і не бійся піти в олл-ін, поки блайнди не зʼїли стек, бо краще самому запихнути всі фішки в центр столу з якоюсь іграбельною рукою, ніж чекати, щоб когось пересидіти і досидітися до авто олл-іну з рандомною рукою…
Бажаю тобі всього найкращого і хай все складеться так, щоб ти перемогла в турнірі під назвою «Життя»!!!
Дуже дякую за підтримку, правильні слова та сильне побажання! Перемога буде за нами! 🏆
Збирай валізи і їдь світ за очі.Тобто за кордон.Життя безціне,а ще здоров'я.Чим раніше то краще.За кордоном ні про що не шкодуй.
Дякую, що ділитеся думками.
Ситуація непроста, зважую всі «за» і «проти» і поки що не зрушила з місця 😞
Як воно є сидіти на місці ти знаєш, як буде якщо поїдеш цього не знаєш і не узнаєш якщо не зробиш на це ставку.
Нажаль порадити не можу, спирайтеся на власну інтуїцію....
Дякую за підтримку!
Я не маю давати порад, але розумію як тобі важно. Розумію як страшно виїджати і як страшно залишатись. Обидва варіанти важкі, в обох так багато невизначенності, сили тобі.
Важкий вибір та треба наважитись та зробити перший крок.
Сподіваюсь у вас з донькою все буде супер, а головне що б вона перестала боятись і почала жити справжнє життя в радості.
Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.