непокерне: книжки/нонфікшн

тут писав про художку та читаю не тільки її, але і всякий нонфікшн.

мотивація, психологія росту - все це мене максимально не цікавить. тільки історія. в основному історія ХХ ст. 

(усе тут нижче моя суб'єктивна думка. якшо скористаєтеся порадою і вона буде в штангу - вибачайте)

анонім/жінка в берліні.
(зараз вже деанон, бо марта гіллерс не бажала, аби за її життя знали, шо вона написала цей щоденник)
є екранізація, яку я не дивився

сам же щоденник про радянську окупацію берліну в першій половині 45-го. тут є неоднозначність, бо моя емпатія до нацистів і "простих німців" того часу певно не прям співмірна, але десь там само, де і сьогоднішня емпатія до росії з її населенням.
та все ж я це прочитав і навіть комусь раджу.
висновків більше не буде. логіка хромає. далі буде гірше...

...бо пишу про дракуліч/вони б і мухи не скривдили.
її свіжа робота про нашу війну - пздц. не читав, але з відгуків тих, хто прочитав, те легко зрозуміти. чому у нас це переклали і видали - загадка.
чи правильно при цьому рекомендувати іншу її роботу? та шось вже починаючи з марти гіллерс якось все пішло трохи не туди =)
але з т.з. історії вона таки цікава. тут про гаагу і злочини (не тільки, але переважно) сєрбів. про утримання у в'язниці в очікуванні суду. реакцію співвітчизників. 
це доволі легко накладається на наші реалії. якшо поринути у світ рожевих поні та однорогів, уявити, шо путін і ко опинилися на лаві підсудних, то шось приблизно таке саме ми і отримаємо у підсумку. 

ріс/аушвіц
вся серія у видаві "лабораторія", яка впізнається по стилізованій обкладинці варта уваги. виділю цю книжку просто тому, шо довго не міг почати її читати. мені здавалося, шо буде важко осилити 300 чи 400 сторінок про страждання, вбивства і знущання над людьми. але насправді виявилося, що не зважаючи на тематику, книжка далася легко. думаю, що це може бути обумовлене тим, що історія ця не стосується безпосередньо моєї країни.

історія ірландії.
а це не стільки порада, скільки не можу не згадати шось про цю країну, бо завжди цікавився ̶г̶і̶н̶е̶с̶о̶м̶ її кільтурою і історією. в т.ч. просто тому, шо між ними і нами можна прокладати багато історичних паралелей. 

капусцінський/гебан.
відомий репортажист, який писав про африку. і здавалося б, шо мені чи комусь до африки? але це написано так цікаво і майстерно, шо я читав його книжки тільки з перервами на перекури/їжу. 

PS
у коментарі до згаданого на початку посту ще писав про оцю:
варто якшо і не прочитати, то принаймні подивитися зміст, де зазанчена хронологія
«Братня» навала. Війни росії проти України XII-XXI ст.
(зазначена за посиланням ціна взята зі стелі. на сайті книгарні Є вона коштує 110 грн, але там нема скрінів зі змістом)
 https://unc.ua/uk/auction/v-brehunenko-bratnya-navala-viyni-rosiji-proti-ukrajini-xii-xxi-st-1610156 

і оцю:
кузнєцова/мова-меч. як говорила радянська імперія.
окремий + за круто ілюстроване видання. у назві загалом і відповідь, чому мені було цікаво читати. якщо когось цікавить, як проходило зросійщення/русифікація і не читати це сухою науковою мовою підручника, то раджу цю книжку.

є в мене з кількома друзями звичка обмінюватися цікавими чи просто веселими цитатами з книжок, які читаємо. тому знайти їх і натикати в цей пост було неважко через пошук. 

GL!