непокерне: про книжки/літературу

свого часу закінчував філфак, а тому любов до читання в мене наче не просто з дитинства, але ще й 5 років системно прививалася/нав'язувалася (оберіть варіант, який більше подобається) і мала б монетизуватися після випуску (тут не склалося, хоча певний фундамент освіта заклала для подальшої профдіяльності).

тільки от "косяк" вийшов з моєю нелюбов'ю до укр.літ, бо моя спеціалізація якраз таки була укр.літ і мова. чому? ну, всі вчилися в школі і мали уроки укр.мови та літ-ри. можливо у когось якось по-іншому, але загалом для багатьох ці предмети ніколи не були у списку улюблених. в першу чергу через специфіку нашої літератури (на шо є цілком зрозуміли історичні причини). тому відповідь на це питання легко зрозуміти і без якихось пояснень.

чому я пішов на україністику тоді? бо мене не дуже то і питали =) була схильність до алгебри і зарубіжної літератури, а мріяв я тоді стати спорт.журналістом. тому мій дядько сказав, шо є сенс йти на укр.філологію, де мене навчать писати і з часом я отримаю потрібну базу для роботи у журналістиці, а її основи він мені пояснить і сам (довго працював+викладав у цій сфері).
+там були гарні шанси вступити на бюджет

так от і занесло, але я ніколи не шкодував і не шкодую.

щодо самого читання, то у мене воно відбувається "хвилями". я роками не читаю ніякої художки, поки мене не пробиває. свіжий сплеск прийшовся на кінець 22-ого року. оскільки він співпав з моїм рішенням українізуватися, то не читаю книжок у руперекладі (для оригіналів мій преінтермідіет не достатній).
на відміну від моїх покерних справ зібрана за цей час з 0 бібліотека якраз таки є предметом певної гордості і тішить еґо =)

ну це так. ліричний вступ. нижче накидаю кілька своїх улюблених книжок без якихось спойлерів, але з невеликим приписками.

(усе тут нижче моя суб'єктивна думка. якшо скористаєтеся порадою і вона буде в штангу - вибачайте)

вбити пересмішника/гарпер лі - певно, це улюблений роман, тому і написав його першим. у цієї книжки цікава історія і були питання щодо її ніби як справжнього автора, але для мене передовсім це улюблений роман, який перечитую раз на кілька років, як хтось передивляється якийсь зі своїх улюблених фільмів періодично. впевнений, шо перечитаю його ще не раз. завжди підіймає мені настрій, віру у справедливість та хороших людей.

кульбабове вино/бредбері - по суті це збірка оповідань бредбері про його дитинство. люблю за вайб безтурботності і описаного тут відчуття щастя з твоїх ~12 років, яке в дорослому віці важко відчути. 

ловець у житі/селінджер 

френні та зуї/селінджер - селінджера місцями читаєш і засинаєш, а місцями не можна відірватися. як от у випадку з зазначеними двома творами.

над гніздом зозулі/кізі - зазчивай не люблю екранізації, але в цьому випадку вона вийшла, як на мене, вдалою. роман ще кращий.

бойня номер 5/воннегут - вважається одним з головних антивоєнних романів. гумор місцями присутній, шо для мене завжди + автору. воннегут загалом сатиричний у своїй творчості от тільки інші його романи, шо читав, мені не зайшли.

мідноголовий демон/кінгсолвер - це вже з нового і прям осьо нещодавно вийшло. книга посіла 1-ше місце у опитуванні читачів нью-йорк таймс, як краща у ХХІ ст. і хоча особисто в мене були питання до кінцівки, яка здалася нав'язаною чи то видавом, чи то редактором авторці, але це вже більше про 'мої очікування, то мої проблеми'.

свічки догоріли/мараї - маловідомий автор і дуже сподіваюся, шо у нас ще вийдуть його переклади. невеликий твір і як готовий сценарій для фінчера. у психологічних трилерах він майстер.

лист незнайомки/цвейг - теж невеликий твір, який собою представляє сповідь жінки. і наче я не зовсім ЦА для цього твору та все ж він мене сильно зачепив.

щиголь/таррт - тут є певна "неоднозначність" щодо одного з головних персонажів. бо він українського походження. натрапляв на негативні оцінки книжки від наших співвітчизників саме за те, шо він наче недостатньо український. але зважаючи на те, шо роман був опублікований до 2014-го і мова йде про укр.емігранта, який до всього сам не раз каже про свою мультинаціональність, то особисто в мене ніяких питань нема. але когось може тригерити, розумію.

творчість моема. "розмальовану вуаль" з едвардом нортоном певно хтось та дивився.
творчість дафни дю мор'є: "птахи" гічкока, то за її оповіданням. як і "ребекка" менш відома у нас. до слова, вона фонилася на нього за ці фільми, хоча "птахи" менш культовою кіношкою від цього не стали.

творчість шеклі. люблю за гумор. знаю дуже небагато книжок, які читаю і періодично тягну либу. от у шеклі вони такі, якшо він вирішив писати свою фантастику з гумором.

"дорослі" оповідання роальда дала - якшо ви ніколи про нього не чули, то все-таки знаєте його твори. це дитячий письменник відомий за "чарлі і шоколадною фабрикою". а одне з його дорослих оповідань лягло у основу епізоду в "чотирьох кімнатах". оте. де брюс віліс і парі з запальничкою.

двері у літо/гайнлайн - така собі позитивна фантастика від її класика.

PS
чого нема і ніколи не буде в цьому списку, то це якогось фентезі. якось мені на дн дівчина подарувала перший том "гри престолів" і в той момент я остаточно зрозумів, шо нам пора розходитися.

GL!