про мої лудоманські стежки // про покер

закінчив я на початку знайомства з покером тут.

це був кінець нульових і, можливо, золотий час для того, аби починати грати з нульовим БРом (суб'єктивна думка офк)
фріролів була маса і призові іноді складали дійсно вагомі $, якшо ділити на кількість учасників.
точно пам'ятаю, шо кілька разів грав закритий фрірол на 5 і 10К при +/- 50 регах.
у гг, здається, колись були фрішки для новорегів на 1К в яких приймало участь 20 чи 30 людей (до 50 точно).
за просту регістрацію через конкретного афа тобі навалювали фріспінів без вагера, купу білетів і фрібет на 25 баксів. не разово. кожного місяця =)
здається, це був нордікбет.

а ще бездепи.
мені навіть виводили кошти без верифікації в гоплей (може хтось згадає такий рум. шкода, шо закрився. був улюблений свого часу)

крч, шикарно все було.

паралельно в нашій країні закривають казіношки. але покер можна. і казіношна публіка наповнює імперіал, хрещатик і інші київські клуби.
я десь рік-два грав онлайн не дуже заглиблюючись у якісь нюанси-стратегії і без особливих зусиль награвав пару сотень баксів. з дуже ТАГовою грою близькою до ніта я почав приходити грати офлайн і ця катка була ізімані. у мене з'явилися персональні "банкомати". тобто я бачив, наприклад, шо френк в клубі і знову готовий закатувати десятки БІ. головне, аби за столом з ним були вільні місця і він мене фішками не обділить.

одна з самих яскравих історій. прийшов у готель братислава. сиджу граю. шось трохи виграю. трохи програю. підсідає вхламіну жінка з купою фішок. грає 100% роздач і слово пас їй просто невідоме. десь через хвилин 20 гри, коли черговий раз хтось вскривається разом з нею на рівері вона питає, а чому круп'є не показує свої карти?)

зараз в офі взагалі не граю, тому мені важко казати за контингент, який сидить у клубах, а тоді це як друга робота для мене була, яка випадала на вечір пт або сб (або і пт, і сб), бо набивається багато народу+люди вживають алкоголь. ну і до всього я на той момент працював у офісі і це і для мене були зручні дні для гри.

якшо зробити невеликий підсумок, то за 2-3 роки покер став моїм комфортним хобі. він приносив хай і не дуже великі, але таки цілком собі реальні гроші. він не заважав мені взагалі, бо мені загалом вдавалося поєднувати роботу, покер і особисте життя (так навдавалося і напоєднував, шо якийсь час зустрічатися з дівчиною, яка теж любила грати і доволі системно це робила =). для друзів і родини часу не бракувало (були моменти, звісно, шо я заради якихось турнірів скіпав чергову п'янку, але це були разові акції і це не прям так, скажімо, шо я не прийшов на чийсь день народження. або відмовився їхати в одесі погуляти на вихідних етс)

тобто да, загалом у моїй історії нема драматичних поворотів. в якомусь сенсі вона доволі нудна.
та все одно продовжу:

коли я звільнився з однієї компанії (до слова яку всі знають: близько двох років працював в укрнеті) і почав працювати у іншій, з більшою зп і всяке таке, то в якийсь момент я взагалі не грав. може з півроку чи рік. робота почала забирати доволі багато часу+почалися, як мені тоді здавалося, серйозні відносини з дівчиною (не покеристкою. іншою =), а тому на гру просто не було часу. я і не грав. але коли відносини пішли кудись не туди і ми розійшлися з баришнею, то в мене одразу вивільнився часовий слот, який був автоматично заповнений покером. 
логіни-паролі я свої ніколи не забував і карти хрещатика і імперіала все ще лежали в шухляді столу та чекали на свій час.

саме тоді і протягом кількох років я почав відходити від катки фріролів і почав трохи серйозніше підходити до гри. повністю зосередився на мтт і майже не грав кеш (хіба в офлайні) почав виділяти спочатку ~200 доларів на місяць під сателіти, а потім і до 500, аби тащити 50-100$ тікети. виходило непогано. спочатку був певний мандраж і єдина мета зачіпитися за ітм, але з часом з'явилося розуміння, шо граю я проти таких самих гравців. хтось гірший, хтось кращий, але загалом нічого виняткового не відбувається. всім здають по 2 карти.

мтт йшли непогано. фіналки і топ1 були присутні, але я ніколи не грав великі кілополя. видивлявся турніри до 300 людей мах. а бажано не більше 100 взагалі. тому махкеш був +/- 2000$

тим не менш, навіть зважаючи на те, шо в плані профіту все було непогано, але мені стало нудно. і от тоді я познайомився з омахою, яку граю і до тепер. турніри не грав ніколи, а зосередився на кеші.

і хоча прибутки мої були не дуже великі, але в 2017 році я прийняв рішення звільнитися з офісу (думки були до цього, звісно. просто в 2017-му якось все так склалося, шо я перестав просто про це думати, а взяв і зробив). одразу зазначу, шо в мене була хай і не дуже велика, але фінподушка. мені не треба було знімати квартиру. в мене залишалися непогані контакти в сфері і я доволі системно брав підробітки до 20-го року. мені навіть через 2-3 роки писали і пропонували роботу в офісі, а якшо говорити про 17-18 рік, то таких пропозицій було не те, шоб прям багато, але роботу я міг би знайти без проблем на якісь 1-1.5К. тобто шляхи відступу в мене були, якщо нічого не вийде з покером.

ну і от. я отримав цю саму свою свободу, але зпершу просто не знав, шо з нею робити =)
ну ок, відсипаюся. ок, сплю коли хочу і шо таке будильник на телефоні я вже забув. з'явилася опція пити віскі зранку запиваючи пивом (так і не скористався дотепер =(
але цього якось мало по відчуттям. відпустки в мене були. перехідні 3-6 тижнів без роботи, коли звільнявся і влаштовувався на нову теж. тому треба було шось таке, чого я до цього зробити в силу об'єктивних причин не міг.

врешті якось за кавою запропонував своєму другу і такому самому фрілансеру (але не гемблінгової сфери), як я поїхати пожити в грузії. я до цього був кілька разів у цій країні і мені сподобалося. мій друг погодився.

да, мені треба було приділяти час грі і я це робив і в тбілісі, але загалом кайфонув від самого факту того, що можу зробити так, як раніше зробити не міг. а саме: взяти квиток в одну сторону і вже на місці вирішити, коли летіти додому.
і от в цій дії з ванвей тікет я нарешті повноцінно відчув цю саму свободу =)
в результаті в тбілісі пожив 2 місяці і повернувся додому.

після цього з цим же другом десь через рік полетіли в таіланд перезимувати на ті самі 2 місяці. 

життя може і не било ключем, але загалом все було ок...

знову навалив простиню тексту, тому зупинюся.
про омаху, думаю, вивалю третій окремий пост у цій оповіді, чи шо воно таке виходить. оскільки дисципліна для мене основна і вже 5+ років, крім неї, майже нічого не граю.

PS

GL!