Покер, карти і катран. Глава третя.

Десь приблизно через годину гри тремтіння відступило, і Андрій тепер почувався як риба у воді.

Все складалося на його користь: проходили блефи, доїжджали рівером потрібні карти.

По його розрахунку він мав на пару тисяч більше, ніж коли тільки переступив поріг катрана. ‎

- Це цілий місяць грінду, - подумав він.

‎Тепер навіть повільна музика яка лунала без зупинки, вже не дратувала його.

Він зробив паузу в грі, підійшов до барної стійки, замовив каву, і почав оглядати катран. ‎Цигарка повільно згорала в його руці, поки він оцінював гравців, переносячи погляд з одного стола на другій. ‎

Зробивши останній ковток кави, він пішов за свій стіл. ‎Почалась тотальна полоса невдач. ‎Стек танув на очах. Коли у нього було дві пари, Сич показував сет. ‎Суперникам доїзжали стріти тоді коли у нього на руках був сет. ‎

Все було не так як він розраховував. ‎Він порахував фішки, їх залишалося всього на пару тисяч. ‎

Думки перепліталися з розпачом, і він почав втрачати контроль над собою.

‎Йому роздали королів. ‎В цей час Сич почав розганяти банк. ‎Андрій і гадки не мав що дилер вже приготував пастку і Борман отримав тузів. ‎Це була остання роздача і останні фішки які він мав. ‎Тошнота підступила до горла. ‎

- Треба дати хлопцю шанс відігратися, - сказав Скрипаль, і Борман почав кивати головою на його підтримку. ‎- Ось, візьми п'ять тисяч, відіграєшся і повернеш, - він простягнув йому невеличку купу фішок. ‎

Андрій від розпачу вже не розумів що робить. ‎Це була вже не гра а катівня. ‎Він не міг зосередитися, а як щоб і зміг, все одно програв би і ці гроші що взяв у Скрипаля. ‎

І ось останні фішкі які він програв. ‎

- Айтішнік, не сумуй, просто сьогодні не твій день, - скрипучий голос Сича ледь виказував його задоволення. ‎

Вони обібрали його до нитки, і ще зробили боржником.

‎Це було повне фіаско для Андрія. ‎Думки плутались, він нічого не розумів що діється з ним тепер. ‎

Скрипаль відвів його в сторону, і почав свою мутну розмову.

‎- Ой, як тобі не повезло брат, - він майже проронив сльозу, - За тобою борг, п'ять тисяч доларів, як будемо вирішувати питання?

‎- Я все поверну, - тихо прошепотів Андрій.

‎- Звісно повернеш, але я хочу якісь гарантії. Не то щоб я тобі не довіряв, але борг є борг.

‎Він ще щось говорив, але Андрій вже його не чув, думки про кінець його спокійного життя заважали тверезо оцінювати ситуацію.

‎Скрипаль повів його в підсобку.

‎Там сидів нотаріус якого тримали для таких випадків. ‎

Андрій написав розписку в якій вказав що поверне борг в найблищі два дні. ‎Це була ще одна пастка, яка все більше і глибше закопає нашого героя ...