Покерний щоденник S1E2 "Say My Name"

З Апокаліпсису  - в метлабораторію

Вітаю спільното!

Минулого тижня я вибирався з зомьбіапокаліпсису. Дикі зомбі, повзли з усіх боків. У кожному споті - виживання. Пам’ятаєте? 

⠀ Але світ змінився. Я змінився.

⠀Тепер уже не йдеться про виживання.

⠀Йдеться про контроль.

⠀

Цього тижня я не просто реагую - я будую імперію. Кожен лімп - як спроба DEA вийти на мій слід. Кожен 3-бет - нова варка формули.😄

⠀

І в центрі всього цього - я. Містер Вайт. Гайзенберг.

⠀

Я не в небезпеці. Я і є небезпека.

  Покер і Breaking Bad: два шляхи в одній пустелі

Покер і Breaking Bad - це не просто історії про ризик. Це історії про трансформацію. ⠀

  Як Волтер Вайт з вчителя хімії перетворився на наркобарона, так і ти - з фіша, стаєш регуляром мікролімітів, а потім стаєш монстром ICM. ⠀

  Спочатку ти думаєш:

“Я просто зароблю трохи кешу. Для сім’ї. Без перегинів.” ⠀

А потім... ліміти ростуть, адреналін б’є по венах, і вже не ти граєш покер - а покер грає тобою. ⠀   Волт казав:

“Я роблю це заради родини.”

Але в глибині душі ми знаємо - це про контроль. Так і в грі. Тобі мало просто заробляти. Ти хочеш читати опонентів, як Гайзенберг читає Туко.

Хочеш натискати, диктувати, маніпулювати. ⠀

Покер - це твоя лабораторія.

Стіл - це варильня.

Кожна рука - це формула. ⠀

Але варто лиш раз зазнати смаку влади за столом  і назад дороги нема. ⠀

Say my name

Daily centroll 30.03

Летс го!

30 березня, Вбет. Дейлі Центрол.

Альбукерке. Гаряче. Як у вагончику під пустельним сонцем.

Я - ще не Гайзенберг, але вже не просто вчитель хімії в онлайні.

Стартую, тягну карту. І вона заходить - пара королів.

Смачно)

- A♦ J♣... Ну що, Вальтере, граємо?

- Ти знаєш правила, Джессі. Граємо, коли шанси на боці науки.

Флоп: 2♦ J♦ 8♦

- Є контакт. Топ-пара. Бекдор.

 Джессі: 

“Слухай, у нього щось є. Я це чую. Це не просто ставка.”

- Спокійно. Ми ще в лабораторії. Кол! На олл-ін

Терн: 6♠

 Порожньо. Холодно. Як у хімічній лабораторії вночі.

“Часу мало. Потрібен каталізатор.”

Рівер: 3♦

[пауза]

“Тепер ти знаєш, хто тут головний.”

 Джессі: “Йо, містер Вайт, це було смачно!”

 “Я не містер Вайт. Я - ArHanGel545.”

Програли AK проти AQ. Це частина гри, інколи все йде не так, як хочеш. Але це покер - сьогодні виграв, завтра програв. І це не зупиняє.

Далі рятівний рівер

І ось вона, фіналка

Трохи туди, трохи сюди, і ось він - хедз-ап, де я маю х3 стек від опонента.

Але що ж поробиш, коли в хедз-апі не складається? Все було майже в моїх руках, коли на фінальному етапі вже здавалося, що ось-ось я переможу. Але покер- це не просто карти, це також і психологія. Іноді не вистачає ідеального моменту

Не сказати, що я засмучений. Всі ми знаємо, що друге місце - це теж результат. Але не можу не відзначити: не завжди все складається так, як хочеш. Тому і урок для мене: не бійтеся програвати. Навчіться бачити вигоду навіть в поразці. Адже навіть друге місце - це місце на подіумі, і кожен такий досвід - це ще один крок до майбутньої перемоги.

 Тому сьогодні я не втрачаю надію, а дивлюсь на цю поразку як на ще один урок, який зробить мене сильнішим в наступному хедз-апі

Це нашa вина? 🤣

Через кілька днів - новий центрол. Новий план. Новий cooksuit. Я вже знав, як працює ця кухня. Як розігріти фішки до потрібної температури, коли треба влити агресію, а коли - холодну паузу.

   Все йшло до повторення, а, може, й переписання рецепту. Але на 11-му місці знову хтось додав свій інгредієнт. І каструля рвонула.

  Довго варили разом із паном "Uzhgorod" не знаю, хто з нас був Волтером, а хто - Джессі. Але врешті, це я забрав у нього все з лабораторії. Вибач, бро, та бізнес є бізнес.

"Ще до титрів" - хомка експертів

Мав бути цілий спіч про хомку експертів. Про тонкощі, рівні, експлойти й нейтральну гру. Але хіба є сенс теоретизувати, коли реальність б’є в обличчя ще до титрів?

  Сет шісток. Ідеально зварено. Я вже бачив, як фішки летять у мій бік. Але ні - опонент тихо, холодно витягує стріт. Без пафосу. Просто факт. Як Хайзенберг з бочкою.

   33 місце. Без шансів. Без часу на помилки. Це навіть не була катастрофа. Це була лабораторна помилка з перших хвилин, коли все ще мало бути стерильно й точно.

Бізнес-план 

На завершення - мікроліміти. Не спіни цього разу. Я пішов грати повільно. Вдумливо. Збирати інформацію, як Волтер варив свій перший блейк у трейлері, ще не знаючи, ким він стане.

   Цього разу я грав, щоб підтягнути турнірну майстерність. Не заради хайпу. Не заради адреналіну. А щоб вчитися. Щоб розуміти структури, ICM. Знати, коли тиснути, а коли відступити. Це була не азартна варка - це була лабораторна робота.

   І хоч фішки тут дрібні, як і ставки, але саме тут закладається фундамент. Так з’являються справжні монстри.  З мікролімітів. З найнижчого рівня. Як сам Волтер, з куска крейди - до імперії синього.

Rise Up

Під кінець цього тижня - турнір із назвою, яка ідеально описує настрій: Rise Up. 

  Жодної метушні, жодного тремтіння в руках. Просто робота. Рука за рукою - кожна роздача, кожен пуш, кожен фолд - як формула, складена до ідеалу. До фінального столу я прийшов уже не як герой, що повертається з поразки, а як учений, що виправив свою помилку.

Скріни хай скажуть більше за слова. Я залишу їх під спойлером - не для ефекту, а для тих, хто справді хоче побачити процес. Кожен кадр - це ще один доказ: можна впасти, але головне - знати, як піднятись.

На фіналку вийшли з такими стеками

-1 

На етапі 3 Макс, стало зрозуміло - цей турнір не може закінчитися без вибуху. І вибух стався. Як у найкращих сценах Breaking Bad - несподівано, без зайвих слів, лише чітка дія. Я не просто впорався з опонентом, я отримав "найжирніший" нок! 

І ось він. Хедз-ап!

У мене 146.6 бб, у опонента 26.7 бб. Все наче й виглядало легко на папері, але на практиці... Хоч і стекав, хоч і зберігав перевагу, але хедз-ап - це вже не просто цифри. Це битва на витривалість. Півгодини ми бились, і кожна з роздач була як спроба пробити стіну. Я не попадав в борд взагалі. А якщо й попадав, то опонент просто не давав шансу щось отимати. Усі його колли були точними, без жодної помилки.

Я вже почав думати, що перевернусь назад до стратегії "не дай себе прибрати". І ось він, той момент, коли опонент став більш ніж в 3 рази більшим за мене по стеку.

Мої нерви були на межі, але я тримався.

І ось, як у найкращих серіалах, що обривають твою концентрацію на останньому моменті - під переву я зміг змінити напрямок гри. Витягнув чіплідерський стек назад. Відчув, як м'яч знову на моїй стороні поля.

А потім? Потім, мабуть, опонент просто втомився. Бо в наступній роздачі він пішов в олл-ін зі своєю парою трійок. І що було далі? Ізі колл, і перемога! Це був той момент, коли все зійшлося

+1к ноками.

І хто знає, можливо наступного разу я знову буду стояти на тому місці, де перемога здається зовсім неможливою. Але це не має значення. Бо за покерномим столом ти завжди можеш піднятися, навіть якщо тебе розбили. І ти точно повернешся - бо це і є твоя гра.

Всім дякую за увагу, зустрінемось наступного тижня, вже в зовсім іншому світі)

P.S. 

Мало не забув вставити бед-біт тижня)